108. Дати оцінку юридичного значення та змісту спеціальних адміністративних актів.

Юридичний акт, юридичне трактування справ і юридичний факт часто вживаються як рівнозначні терміни. Але в дійсності кожний з них має своє специфічне значення, що вказує як на теоретичну, так і на практичну різницю. Загальноприйнято, що акт і юридичне трактуванняє вільними актами особи, за якими закон визнає певні юридичні ефекти.

Юридичний факт - чисто природна подія, як, наприклад, народження, смерть, повінь, землетрус чи пожежа, що сталася самочинно.

Юридичним фактом закон визнає також партикулярні юридичні ефекти. Фактам чисто природним уподібнюються факти чисто людські і недобровільні.

Юридичний акт і юридичне трактування відрізняються між собою, бо при юридичному трактуванні ефекти, визнані законом, творяться самим суб'єктом, який працює у їхньому світлі. В юридичному акті, навпаки, ефекти постають силою самого права, незалежно від наміру й умов суб'єкта.

Деякі автори канонічного права звужують значення юридичних трактувань, зводячи їх практично до контрактів і заповітів. Але в загальному тут найважливішим є конкретна воля суб'єкта. При юридичному трактуванні воля спрямована до мети, що охороняється законом, а при юридичних актах воля спрямована тільки до виконання акта, без огляду на наслідки, які він може принести.

Юридичний акт може виникнути через невиконання чогось, через пропущення, недогляд, через що і можуть постати юридичні ефекти.

ПРИКЛАДИ ЮРИДИЧНИХ АКТІВ: доведення контракту;

акт даровизни; заповіт; відмова від якогось права;

декрет номінації або усунення якоїсь особи.

109. Проаналізувати значення Замойського собору (1720 р.) в становленні канонічного права Українсько-Білоруської церкви.

Сиканий у серп.—верес. 1720 в м. Замостя для подолання тогочасної кризи в Українській греко-католицькій церкві й остаточного відмежування її від правосл. церкви. Ініціатором проведення собору став новообраний митрополит Лев Кішка, який отримав підтримку і водночас жорсткі інструкції рим. папи Бенедикта XIII. Його делегатами були 140 осіб, серед них — лише двоє світських представників — від Львівського братства. Всі ін. були духовними особами. Було складено і підписано «Сповідання віри», де містилося принципово важливе для католицизму доповнення про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина. На соборі було ухвалено 19 постанов (зокрема «Про католицьку віру», «Про Святі таїнства», «Про семінарії»). Рішення собору поглибило обрядові та орг. розходження між православними та греко-католиками й зблизило останніх з католиками. Низка рішень була спрямована на зміцнення внутрішньоцерк. організації та дисципліни, посилення ролі митрополита, піднесення рівня освіти духовенства й вірних, душпастирської діяльності, уніфікації церк. освіти білого й чорного духовенства, запровадження практики обов’язкової недільної проповіді. Лев Кішка, зважаючи на усталену традицію, проголосив мовою в богослужінні не лат., а церковнослов’ян. Водночас греко-катол. духовенству заборонялося причащатися, молитися в правосл. церквах, навіть спілкуватися з правосл. духовенством. Усупереч попереднім гарантіям римської курії греко-католиц. духовенству наказувалося вилучити всі тодішні богослужбові книги та замінити їх новими, допущеними ватиканською цензурою, також було санкціоновано обрядові зміни. Запроваджувалися деякі римо-катол. свята. Після офіц. затвердження постанов Замойського собору рим. курією і їх першої публікації в латиномовному оригіналі (1724) вони стали основоположними для УГКЦ.