91. Дати оцінку декрету як особливої форми адміністративного акту.

Той, хто видає декрет, повинен мати це на увазі і зважати на те, що здається найбільш корисним для спасіння душ і загального добра, дотримуючись при тому законів і законних звичаїв, справедливості й безсторонності.У декреті повинні бути виражені, принаймні загально, мотиви; якщо ж небезпека гро¬мадської або приватної шкоди не дозволяє виявити мотиви, то їх треба висловити в таємній книзі і показати тому, хто надалі розглядатиме рекурс, поданий проти декрету, якщо сам просить.Кожний окремий декрет має бути видано у письмовій формі. Якщо декрет має вирішальний характер, він повинен містити в собі, хоча б загально, мотиви рішення; не лише для того, щоб уникнути актів сваволі, але також і для того, щоб той, кому адресовано декрет, відчуваючи себе скривдженим, або якщо він хоче робити рекурс проти декрету, знав, на чому має опирати свій відклик, тобто рекурс. Метою такої норми є об’єктивність і легальність декретів, і тим самим охорона права вірних.

92. Розкрити суспільно-релігійну класифікацію церковних законів

З огляду на територіальне поширення закони поділяються на: універсальні, коли зобов’язують всіх членів Церкви у цілому світі без винятку, та партикулярні, коли зобов’язують членів Церкви на якійсь визначеній території, такій як патріархат, митрополія, єпархія тощо. З огляду дії на осіб закони поділяються на:

• Загальні, тобто зобов’язуючі для всіх осіб без огляду на їхній стан і умови.

* Спеціальні. якшо є обов’язковими для певних категорій осіб, наприклад, світських, кліриків, священнослужителів, ченців та ін.

* Персональні, які є постійно зобов’язуючими для безпосередньо визначених осіб, де б вони не перебували, нап-д, обов’язок відчитувати часослов для священика.

• Територіальні. Ці закони є обов’язковими лише для осіб, що в даний момент перебувають на даній території. Взагалі закон ніколи не передбачається персональним, але територіальним, хіба що у законі сказано інакше.

З огляду на формулу закони можуть бути: наказовими, та забороняючими.Наказовий закон зобов’язує завжди, але не в кожному випадку. Негативний закон зобов’язує завжди і в кожному випадку. Це означає, що заборонений акт не сміємо ніколи робити, а наказовий акт робимо в приписаному часі й у приписаних обставинах.

З огляду на ефект розрізняють закони такі, що визначають недійсність акта і такі, що позбавляють здатності: карні.

Закон позбавлення здатності вступає у дію тоді, коли декларує дану особу нездатною зробити якийсь юридичний акт, хоч вона спроможна його зробити. Закони карні можуть бути і наказовими, і забороняючими, з зим, що до них долучається кара.

93. Визначити зміст і дію спеціальних форм адміністративних актів

Наявність спеціальних законодавчих актів, які визначають механізми реалізації права на свободу совісті, свободу церкви. Ці законодавчі акти регулюють права власності релігійних організацій, їх добродійну та культурно-освітню діяльність, трудові відносини у релігійних організаціях та на їх підприємствах, можливості створення власних, а також використання державних засобів масової інформації, встановлюють певні пільги для релігійних об'єднань. У законодавчих актах є так само норми, які вказують на конкретну відповідальність за порушення законодавства України про свободу совісті. Водночас слід зазначити, що передбачені законом обмеження при реалізації прав на свободу совісті, свободу церкви постають як необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, здоров'я, життя і моралі, а також прав і свобод інших громадян. Ці обмеження відповідають нормам міжнародного права в цій сфері.