46.Вияснити основні принципи й суть автентичного тлумачення законів та його різновиди. Автентичне тлумачення у формі закону.

Насамперед розглянемо коротко поняття і різновиди автентичного тлумачення канонів. Тлумачення законів - це первісне автентичне пояснення точного значення закону, тобто його точного змісту, засягу, сили. Тлумаченню канонів у Кодексі Канонів Східних Церков присвячено три канони, а саме 1498-1500, для зрозуміння яких треба взяти до уваги такі умови:

1. З огляду на автора тлумачення може бути автентичним, доктринальним та звичаєвим.

Тлумачення є автентичним, коли походить від законодавця безпосередньо, тобто його власним актом, або посередньо, тобто за допомогою органів чи осіб, яким надано відповідні повноваження. Таке тлумачення має силу закону (per modum legis).

Тлумачення законів є доктринальним тоді, коли правники видають свої коментарі, але їхня юридична вартість є цілком приватного характеру.Тлумачення є звичаєвим, традиційно вживаним, коли запроваджу¬ється через уживання і звичай, згідно з апробованим у кан. 508 правилом.

2. З огляду на ефекти тлумачення може бути декларативним або інновативним (модифікативним).

Тлумачення декларативне обмежується до ствердження вже самого по собі тексту закону. У випадку, коли текст є сумнівний чи нечіткий, тлумачення цього виду декларує його властивий зміст.

Тлумачення інновативне також посідає у собі справжні зміни закону, але тлумачення цього виду звужує або поширює значення тексту даного закону.

3.З огляду на спосіб тлумачення закону може бути точним, звуженим або широким, залежно від того, чи воно обмежує і звужує, чи поширює застосування даного закону, надаючи до тексту закону значення більш широке або більш звужене.

4.З огляду на метод тлумачення може бути буквальним і логічним. Тлумачення буквальне дотримується детального, властивого значення слів, що є в тексті й контексті закону. Тлумачення логічне включає також інші елементи, як мотиви, причини і цілі, які зумовили даний закон, обставини, за яких закон був виданий, та суб’єктивний намір даного закону, тобто самого законодавця.

Автентичне тлумачення, отже, є законодавчим актом. Його може здійснити лише законодавець або той, кому він надав владу автентично тлумачити закон. Законодавцем є той, хто видав закон.

47.Виявити історичні особливості й дати загальну оцінку діючих конкордатів Католицької Церкви.

У проблемі актуально діючих конкордатів і угод між Церквою і державами існує екстремально різноманітна панорама, як щодо форм і змісту, так і щодо різних епох.

Наслідуючи майже систематичний критерій, можна запропонувати наступну класифікацію конкордатів нашої доби:

1) Конкордати правдиві і власні, яким не бракує жодних прикмет, крім тих, які їм надаються класичною вищеви- кладеною доктриною. Такими є Конкордати з Португалією

2) Конкордати суттєві, укладені згідно зусіма вимогами попередніх, які за погодженням сторін, що домовляються, з рацій політичної сприятливості мають іншу назву. Такими є конвенції з Бельгією, що стосуються Бельгійського Конго

3) Угоди з усіма фундаментальними характеристиками конкордату, але ті, що мають окремий і специфічний об’єкт замість звичайної більш або менш обширної конкордативної тематики. Ці угоди прийняті під різними назвами, крім назви конкордат.Такими є: конвенція з Гаїті

4) Окремі угоди, які є результатом обміну дипломатичних документів між Апостольською Столицею і державою, а не контекстуального, належним способом підписаного документа. Таким є обмін документами з Колумбією ,обмін документами з Німеччиною…

5) Різні угоди, з іншими різноманітними назвами, укладені між Апостольською Столицею, з одного боку, і державною етнічністю, з іншого боку, що не мають міжнародного статусу, такі як німецькі «lander» і швейцарські кантони. Такими є: конвенція з Нордхейм-Вестфален 19 грудня 1956 року, конвенція з Баварією щодо навчань конфесійних шкіл ЗО серпня 1958 року, конкордат з Нідерсакмен 26 лютого 1965 року

6) Угоди, укладені, з одного боку, державою, з іншого - церковними авторитетами всередині цієї держави, як єпис¬копські конференції. Таким є: протокол, підписаний 14 квітня 1950 року предсгавниками польського уряду і представниками Польської Єпископської Конференції, грудневий договір 1956 року між урядом і польським єпископатом;

7) Угоди, укладені між цивільним недержавним авторитетом і відповідним авторитетом церковним, що має юрисдикцію в тому самому обмеженому територіальному окрузі. Таким видається епістолярний обмін, здійснений відносинами на рівні репрезентантів про деякі проблеми, що стосуються шкільної ділянки і ділянки соціальнодопоміжно-рекреативної 1974 року між Єпископськими Конференціями Еміліани і Фламінії і Еміліо-Романською областю.

8) Юридичні норми, які односторонньо видані цивільним авторитетом, але випливають з попереднього договору з цер¬ковним авторитетом.Такими є австрійські закони 7 серпня 1945 року і 14 липня 1949 року щодо святкових днів, італійський закон 5 березня 1977 року, також щодо святкових днів.