Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
заготовки на екзамен.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
212.83 Кб
Скачать

30. Проаналізувати концепцію загального поділу в канонічному праві

Право загалом поділяють на:

1) Природне - встановлене самим Творцем природи й людини.

2) Позитивне - встановлене свобідною волею Бога або людини. Воно може бути Божим, коли походить безпосередньо від Бога, або людським, якщо походить від людей. Право людське ще поділяється на право цивільне, чи державне, та канонічне, або церковне, в залежності від того, хто виступає його автором: влада цивільна чи церковна.

В загальному під правом церковним розуміють державні цивільні закони щодо Церкви. Деколи говоримо також і про загальне Боже і людське право в Церкві.

Канонічне право, в свою чергу, поділяється на публічне і приватне. Публічне канонічне право належить до публічного добра Церкви і може бутивнутрішньоконституційним, якщо нормує внутрішню конституцію й адміністрацію Церкви, або зовнішнім, якщо нормує зовнішні, тобто неюридичні відносини Церкви з іншими спільнотами, політичними чи соціальними.

Приватне канонічне право безпосередньо нормує все те, що стосується приватного добра.

31. Охарактеризувати історичні й суспільно-церковні особливості церковного публічного права

Церковне право як таке, виникло завдяки появі і поширення у світі християнської релігії, яка об’єднала своїх послідовників в особливу інституцію, - Церкву. Сама назва "Церква” носить винятковий характер, оскільки йдеться про релігійну інституцію, яка повністю відрізняється від решти суспільних (світських) упорядкувань, і проникла в свідомість і в життя народів одночасно з появою християнства.

Церковне право як таке, виникло завдяки появі і поширення у світі християнської релігії, яка об’єднала своїх послідовників в особливу інституцію, - Церкву. Сама назва "Церква” носить винятковий характер, оскільки йдеться про релігійну інституцію, яка повністю відрізняється від решти суспільних (світських) упорядкувань, і проникла в свідомість і в життя народів одночасно з появою християнства.

Церква Христова за своїм походженням, метою, засобами й умовами свого існування відмінна від інших політичних і громадських людських спільнот.

• Її заснував Ісус Христос, Бог і людина, дві тисячі років тому у Палестині (Мт. 16.18). Він нерозривно пов'язав себе із Церквою як тілом, так і духом, і управляє Церквою, як її постійний Голова (Еф. 1.22-23).

• Мета життя і діяльності Церкви полягає в тому, щоб вести людей до можливої досконалості, в міру зросту Христового (Еф. 4.13), і, таким чином, приготувати і допровадити їх, як вибраних синів Божих, до злуки і вічного життя в Бозі.

• Засоби, які Церква вживає для осягнення своєї мети, - це навчання правд віри, поданих у Євангельській Благовісті, і звичаїв, які Церква зберігає в чистоті й поширює. Церкві дана і благодать Св. Духа, яку юна уділяє своїм членам для їхнього освячення та духовного зросту.

Живучи в державі, Церква, як Христове Царство, за своєю природою не від цього світу, не може бути залежною від державної влади. Що більше, відмінно від усіх інших людських спільнот і незалежно від них, живучи своїм окремим життям, церковна спільнота має також своє особливе право, сукупність законів, незалежну від будь-якого цивільного державного права.

Церковне право, отже, в об'єктивному значенні - це сукупність усіх норм і законів, якими регулюється життя Церкви й відносини між її членами як видимої і самостійної спільноти. У суб'єктивному значенні - це сукупність різних прав і обов'язків, що стосуються до членів Церкви як таких.