28. Дати оцінку суті та засад загально поділу права

1) Природне - встановлене самим Творцем природи й людини. Пр. право не є сукупністю норм формального права, а лише сукупністю моральних та одночасно і правних вимог. Вимоги ці визначають можливий, в певну добу і в певному суспільстві, мінімум зовнішньої свободи для кожного члена суспільства, однак свободи, обмеженої свободою інших індивідів у такій мірі, в якій цього вимагає добро цілого суспільства. Вимоги пр. права, основані на ідеї справедливості, не можуть не узгоджуватися з вимогами моралі, а не дають нам ані підставу визнати це право як право моральне та рівночасно як право ідеальне, що стоїть над державою і поза нею, тоді як право позитивне є лише в державі. Визнання існування природного права має не лише теоретичне, а й практичне значення лише завдяки ідеї справедливості, що її дає природне і моральне право, яке стоїть понад позитивним правом, для якого служить основою, критерієм та ідеологією. Пр. право, як право ідеальне, має одну мету - запровадити у відносини людей засади правди і справедливості. Це пр. явище проявляється у всіх народів нерозривним зв'язком між етикою та вірою в Бога. Моральні закони природні, а природу дав нам Творець. Отже, і Творець воліє, щоб ми ці закони зберігали. Лише Творець може бути верховним суддею нашої моральної вартості, бо тільки Він знає все, що діється в нашій душі. Тільки Він може зобов'язувати у сумлінні, тільки Він може справедливо оцінити кожний наш учинок. Тому у всіх можливих колізіях, протиріччях з позитивним державним законом мусимо повторити з апостолом Петром: «Більше треба слухати Бога, як людей».2) Позитивне - встановлене свобідною волею Бога або людини. Поз. право - це сукупність раціональних, стабільних, відповідною владою санкціонованих норм людської поведінки у засягу соціальної справедливості.Воно може бути Божим, коли походить безпосередньо від Бога, або людським, якщо походить від людей. Право людське ще поділяється на право цивільне, чи державне, та канонічне, або церковне, в залежності від того, хто виступає його автором: влада цивільна чи церковна.В загальному під правом церковним розуміють державні цивільні закони щодо Церкви. Деколи говоримо також і про загальне Боже і людське право в Церкві. Канонічне право Церкви - це систематична сукупність позитивних законів Божих і церковних, якими Католицька Церква регулює специфічну соціальну активність своєї спільноти.Канонічне право поділяється на публічне і приватне. Публічне канонічне право належить до публічного добра Церкви і може бути внутрішньоконституційним, якщо нормує внутрішню конституцію й адміністрацію Церкви, або зовнішнім, якщо нормує зовнішні, тобто неюридичні відносини Церкви з іншими спільнотами, політичними чи соціальними. Приватне канонічне право безпосередньо нормує все те, що стосується приватного добра.

29. Визначити природу і зміст суб’єкта

Суб’єкти церковного права – це особи, які можуть бути учасниками внутрішнього життя церкви або зовнішніх церковних відносин і організації осіб.

До таких суб’єктів відносяться:

1. Бог – Верховний і Єдиний Суб’єкт, Творець, Суб’єкт суб’єктів;

2. людська особистість;

3. церква;

4. держава;

5. різноманітні людські організаційні об’єднання – сім’я, суспільні організації (релігійні та нерелігійні).