22. Розкрити юридичне значення в канонічному праві місця проживання суб’єкта права

За своєю суттю загальні церковні закони є персональними, бо зобов’язують хрещених католиків, де б вони не перебували. Партикулярні закони, дані найвищою чи нижчою владою Церкви, можуть бути персональними і територіальними. Але, згідно з нормою кан. 1491 §1, партикулярні закони вважаються юридично завжди територіальними, тому їх не можна вважати персональними, хіба що вони з певністю означені як персональні.

У територіальних законах територіальність є абсолютною і зобов’язує всіх, хто на цій території перебуває. Територіальність є відносною, якщо стосується лише постійних або тимчасових мешканців. Територіальність є мішаною, якщо до територіальності долучено також персональний обов’язок, силою якого закон на даній території зобов’язує всіх, що актуально там перебувають. Прикладом такого закону мішаної територіальності є кан. 795 §1, в якому говориться: Місцевий ієрарх може звільнити від перешкод Церковного права підлеглих йому вірних, де б вони не перебували, а також інших вірних Церкви свого права, які в даний момент приписані до неї і перебувають у межах території єпархії, за винятком таких перешкод: 1-е - свячення, 2-е - довічного публічного обіту чистоти та 3-є - супруговбивства.

23. Розкрити юридичну природи і ефекти конкордату як міжнародного договору

Проблема юридичної природи конкордату становить фундаментальну і центральну тему конкордативної теорії. Є три основні теорії: законна, привілеїв і контрактуалістична.

а) Теорія законна - стверджує, що конкордати є цивільними законами і мають цінність тільки як закони держави, тому дійсно і дозволено можуть нею скасовуватися. Законна теорія має своїх основних протестантських прихильників - каноністів (F. Thudichum, P. Minsehius, U. Stutz).

Законна теорія презентує різноманітні аспекти, які виходять з її найжорсткішої форми, що розглядає конкордат як односторонню диспозицію держави, незважаючи на те, що узгоджено підготовлена з Церквою, яка (держава) вважає його правдивим договором, але тільки внутрішнього публічного права, укладеного між державою і асоціацією, визнаною і наділеною юридичним статутом самою державою.

6) Теорія привілеїв - вироблена в кінці XIX і на початку XX століть як груба і не менш екстремальна реакція проти юрисдикціоналістичних доктрин і законних теорій. Принципи, які її будують, типово середньовічні, підтримані такими каноністами, як Лібераторе, Бальді, Тарквіні, Вернц, Капелло, Б’єрбаум, Регагілло тощо.

в) Теорії контрактуалістичні - підтримані великим числом каноністів і юристів, таких як Каваньїс, Фінк, Оттавіані, Палм’єрі, Ван Хов, Вагнон, Анцілотті, Джемоло, Ле Фур, В. Е. Орландо тощо.

На думку цих авторів, конкордати є правдивими пактами, що зобов’язують ex iustitia Церкву і державу дотримуватись усіх і окремих підписаних статей. Щодо способу представлення цієї доктрини деякі вважають конкордати контрактами sui generis, інші - інтеруправительськими пактами, або майже міжнародними договорами, або міжнародними договорами.

Ця теорія відповідає виразним деклараціям багатьох конкордатів. Через це конкордати є правдивими договорами, що зобов’язують Апостольську Столицю і державу і регулюються принципами міжнародного права.