12.Проблеми емоційного розвитку у дитячому віці

Характер та поведінка людини закладається змалечку. Безліч психологів стверджують, що до двох-трьох місяців у дитини є лише набір успадкованих характеристик, які в тій, чи іншій мірі будуть проявлятись під впливом зовнішніх обставин. 2-3 місяці – це критичний вік для новонародженого, коли немовля починає реагувати на оточуючий світ, проявляється перша людська поведінка. Дитина починає посміхатись та реагувати на дорослих, з’являються перші зовнішні ознаки емоцій.

Починаючи з року-півтори у дитини починає проявлятись самосвідомість. Це проявляється тим, що вона починає потрохи вживати слово «Я» та пробує впливати на людей довкола. Це якраз той вік, коли дитина поступово починає «перевіряти» батьків на ту поведінку, які припустимі і ні. Що важливо, в цьому віці дитина починає проявляти риси співпереживання до людей навколо.

Також в цьому віці діти стараються переймати настрої дорослих. В цей період дуже важливо, щоб дитина знаходилась в оточенні опіки та любові, щоб не бачила сварок батьків та не відчувала негативних настроїв. На думку психологів, в 1,5 – 2 роки у дітей закладаються норми моральної поведінки.

Діти з самого дитинства звикають до свого імені, і їм важко відокремити себе від нього. Тому, якщо в їх оточенні з’являється хтось з таким же ім’ям, до цієї особи дитина проявляє особливу увагу. Це ж стосується і персонажів казок та мультфільмів. Тому, часто задля виховного процесу, дітям розповідають казки, де головний персонаж має таке ж ім'я, що і малюк.

В розвитку особистості дитини велику роль відіграє спілкування з дорослими. Дитина має відчувати себе потрібною і не покинутою батьками.

Жодні іграшки не можуть замінити живого спілкування. Завдяки спільним заняттям діти розвивають, вчаться, їм в подальшому буде легше знайти спільну мову з однолітками.

Дитина починає проявляти емоції ще з раннього пелюшкового віку. Формування емоційного світу дитини залежить не тільки від генетично закладених рис, а й від оточуючого середовища, навчання та виховання.

В перші роки життя відбувається інтенсивний емоційний розвиток дитини. Це той період життя, коли дитина безгранично щиро виражає всі свої емоції і потребує емоційного визнання батьків і оточуючих людей.

У самий ранній період життя з’являється чимало емоцій. Вони виражають радість і прихильність, страх і тривогу, довіру, задоволення, гордість.Немає правильних і неправильних почуттів і емоцій, усі вони відіграють важливу роль в житті дитини. І що не менш важливо – емоції дитини дають самим дітям і дорослим інформацію про їхній стан.

Від народження і до трьох років діти переживають дві найважливіші емоцій стадії: довіру (залежність) і автономію (самостійність). Кожна стадія характеризується позитивними і негативними крайнощами.Ці стадії будуються одна на одній і перша становить підставу для другої.

У перші місяці життя дітей виникають базові почуття або захищеності і довіри. Якщо у цьому віці у дитини не з’явиться почуття довіри чи впевненості, їй буде складніше придбати їх пізніше.

На четвертому – п’ятому році життя у дитини вперше з’являються зачатки відчуття відповідальності. Це пов’язано з формуванням найпростіших ціннісних уявлень відносно того, що добре чи погано. Виникають переживання задоволення. Радості при вдалому виконанні своїх обов’язків і засмучення при відхиленні від встановлених норм. Цього роду емоційній переживання виникають, в основному, при взаємодії дитин з близькою йому людиною й поступово поширюються на більш широке коло людей.