6.Сутність та зміст поняття «корекція». Мета кор. Процесу.

Корекція — система педагогічних, психологічних і медич­них заходів, спрямованих на послаблення і (або) подолання вад психофізичного розвитку розумово відсталих учнів у процесі на­вчання і виховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особистості.

У вузькому розумінні цей термін означає поліпшення, ви­правлення вади (від лат. correctio).

На практиці часто плутають поняття "корекція" і "компен­сація" або неправильно їх співвідносять. Компенсація дефекту за допомогою спеціальних посібників, приладів не призведе до необхідного ефекту заміщення або відновлення втрачених функцій без корекційної роботи .

Корекція (в педагогічному розумінні) - поняття більш широке [ніж компенсація], оскільки саме вона визначає ступінь компенсації порушень в розвитку аномальної дитини, є осно­вою, органічним стрижнем всієї навчально-виховної роботи в спеціальній школі та в системі спеціальної освіти.

Корекція первинна, а компенсація завжди вторинна (за винятком вроджених компенсаційних механізмів), проте це не близькі поняття, а тісно пов'язані процеси, які обумовлюють один одного і не можуть в широкому розумінні розглядатись окремо. Мета корекційної роботи безпосередньо пов'язана з результатом (компенсацією), педагогічне недопрацювання в ході корекційного процесу не призведе до необхідного ступеня ком­пенсації дефекту, і прийдеться, можливо і не один раз, повер­татись на висхідні цільові позиції, щоб одержати максималь­ний ефект спеціального педагогічного впливу на розвиток ано­мальної дитини.

Корекційна робота — це діяльність, спрямована на поліп­шення процесів розвитку і соціалізації дитини, послаблення або подолання її психофізичних вад у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку її особистості та під­готовки до самостійного життя.

Вся система корекційно-педагогічпої роботи покликана реа­білітувати і соціально адаптувати аномальною школяра до ре­алій навколишньою світу, зробити його повноправним і актив­ним трудівником, який нарівні з іншими людьми може включи­тись у трудове і громадське життя та приносити користь сус­пільству.

8. Принципи, зміст та осн. Напрямки кор.-пед. Д-сті вихователя.

1.Провідним у системі спеціальної корекційно-педагогічної діяльності повинен стати принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних задач, де системність і взаємообумовленість завдань відображають взаємопов'язаність розвитку різних сторін особистості дитини та нерівномірність розвитку. 2. Реалізація принципу єдності діагностики і корекції забезпечує цілісність педагогічного процесу. Неможливо вести ефективну та повномасштабну корекційну роботу, не знаючи вихідних даних про об'єкт. Важко підібрати необхідні методи і прийоми корекції, якщо у нас немає об'єктивних даних про дитину, про причини і характер відхилення. Корекційно-педагогічний процес вимагає постійного систематичного контролю, фіксації змін або їх відсутності, тобто контролю динаміки перебігу та ефективності корекції; проведення діагностичних процедур, які пронизують (охоплюють) всі етапи корекційно-педагогічної діяльності - від постановки цілей до її досягнення, отримання кінцевого результату. 3. Принцип урахування індивідуальних і вікових особливостей дитини в корекційно-педагогічному процесі. 4. Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності. В корекційній педагогіці необхідна якась сукупність способів і засобів, методів і прийомів, що враховують і індивідуально-психологічні особливості особистості, і стан соціальної ситуації, і рівень матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу, і підготовленість до його проведення педагогів. Повинні бути присутніми при цьому і певна логіка і послідовність застосування педагогічних методів і корекційних прийомів, певна ступінчастість впливу на дитину, його емоційно-чуттєву сферу. 5. Принцип інтеграції зусиль з найближчого соціального оточення. Дитина не може розвиватися поза соціального оточення, він активний його компонент, складова частина системи цілісних соціальних відносин. Відхилення в розвитку і поведінці дитини - результат не тільки його психофізіологічного стану, але і активного впливу на нього батьків, найближчих друзів і однолітків, педагогічного та учнівського колективів школи;

Оскільки корекційно-педагогічна діяльність - складова частина єдиного педагогічного процесу, вона повинна володіти певним «робочим полем», бути окреслена «колом впливу», сферою свого впливу, мати певну структуру та напрямки (вектори) впливу. По-перше, в рамках концепції спеціальної освіти і виховання аномальних дітей корекційно-педагогічна робота займає центральне положення в єдиному педагогічному процесі. По-друге, корекційна діяльність, будучи складовою частиною загальної освіти, в той же час має свою специфічну спрямованість при здійсненні навчально- виховного процесу. По-третє, за обсягом і значущістю корекційно-педагогічного процесу в системі спеціальної освіти йому відводиться досить помітне місце на перетині складових освітнього процесу (навчання, виховання, розвиток). По-четверте, і це особливо важливо, корекція як соціальна система повинна мати самостійний вихід, взаємодіяти із соціальним середовищем, оскільки воно для корекційно-педагогічного процесу є не компонентним елементом, а навколишнього сферою, тим самим кордоном поля взаємодії і взаємовпливу компонентів єдиного педагогічного процесу. Визначивши рамки корекційно-педагогічної діяльності та його провідні компоненти, позначимо провідні напрямки цього процесу: - коригуючий вплив на дитину середовищем (природним, соціальним), тобто «Терапія середовищем»; - організація навчального процесу (його корекційна спрямованість); - спеціальний підбір культурно-масових та оздоровчих заходів; - психогігієна сімейного виховання. Ці напрями можуть бути представлені у вигляді тактичних кроків: - вдосконалення досягнень сенсомоторного розвитку; - корекція окремих сторін психічної діяльності; - розвиток основних розумових процесів; - розвиток різних видів мислення; - корекція порушень у розвитку емоційно-особистісної сфери; - розвиток мовлення, оволодіння технікою мови; - розширення уявлень про навколишній світ і збагачення словника; - корекція індивідуальних прогалин в знаннях. У корекційно-педагогічної діяльності, як у всякому виді діяльності, існують певний інструментарій, методи, прийоми і засоби досягнення поставленої мети, реалізації конкретних завдань, здійснення відповідних заходів з різних аспектів і напрямків діяльності.