22.Діалектика кількісних і якісних змін.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.

Розкриває механізм процесу розвитку, показує шляхи утворення нового, способи переходу від старого до нового. Кількісні зміни відбуваються в предметах і явищах поступово, безперервно, не змінюючи їх основних характеристик. Однак на певному етапі кількісні зміни приводять до якісних перетворень. Якісні зміни характеризуються корінним видозміненням предмету і приводять до його перетворення у щось нове.

Отже, цей закон свідчить, що зміна якості об’єкта чи процесу відбувається в результаті «стрибка», коли нагромадження кількісних змін досягає певної межі.

23.Заперечення заперечень. Циклічність і поступальність змін.

Закон заперечення заперечення.

Характеризує напрям і форму розвитку, єдність поступовості і наступності виникнення нового і відносне повторення певних моментів старого. Цей закон фіксує той факт, що процес розвитку розпочинається з першого заперечення старого, яке в свою чергу через певний час заперечується іншим новим, що і є запереченням вихідного заперечення.

24. Свідомість як пізнавальне та духовно-практичне відношення до дійсності.

Свідомість – особливий стан притаманний лише людині. проблема свідомості є однією найскладніших у філософії.

Свідомість – вищий рівень психічної активності людини, специфічний спосіб її взаємодії з реальністю за якого дійсність відображається у формах культури тобто штучних на природних формах, створених людством у процесі історичного розвитку.

Існує у формі думок, понять, оцінок, ідей, намірів, норм. Є функцією мозку.

Прояви (ознаки свідомості):

1. Особливий, небіологічний тип поведінки (самопожертва, самогубство)

2. Використання предметів культури за їх призначенням;

3. Оперуванням не наданим наявно предметним змістом реальності;

4. Цілеспрямування дій та думок людини;

5. Продуктування того, що не існує (творчість);

6. Мова;

Отже свідомість має унікальні властивості, які зумовлюють неможливість її прямого вивчення та вимірювання. Проте вихідні ознаки свідомості дозволяють стверджувати її реальне існування, але в особливих якостях та характеристиках.

Сучасні концепції походження свідомості:

1. Релігійна – свідомість є проявом іскри божої вкладеної в людини Богом при створенні світу;

2. Концепція єдиного світового інформаційного поля. Свідомість є одним із проявів дії цього поля;

3. Концепція походження людини та свідомості в наслідок розв. праці;

4. Дуалістична – в основі всіх світових процесів лежать 2 начала матеріальне та духовне. Свідомість є виявлення духовного начала буття;

5. Концепція еволюції – свідомість є результатом поступового розвитку живих організмів або форм відображення дійсності.

Основні функції свідомості:

1. Інформативна – забезпечує людину інформацією про стан та процес дійсності;

2. Пізнавальна – отримання знань у вигляді предметних характеристик дійсності;

3. Творча – перетворення знань та інформації за допомогою мислення інтуїції, уяви, фантазії.

4. Вивчена на основі ідеалів норм та правил ступеня значущості тих чи інших явищ;

5. Ціле покладання – формування образу очікуваного результату діяльності;

6. Сенсотворча – формування уяви про сенс життя через порівння реальності з ідеалами та цілями;

7. Організаційно-вольова – зосередження духовних і фізичних сил у напрямі досягнення мети;

8. Контрольно-регулятивна – свідоме спостереження діями людини та їх корегування;

9. Самовиховна – свідоме прагнення організовувати життя людини згідно з вищими духовними цінностями.