15. Філософська категорія буття.

Проблема буття відноситься, до так званих вічних питань філософії оскільки вона стосується світогляду людину. Питання про суть буття, спосіб і форми його існування вирішується вже філософами старод. світу. Парменід вважав, що справжнє буття є незмінним і сталим, а зміни, що спостерігаються в ньому є небуття і омана. Геракліт – започатковує іншу традицію у тлумаченні буття – стабільного, спільного буття зовсім нема. Сутність буття у вічному становленні. Ці два підходи до тлумачення буття проходять через всю історію розв. філософської думки людства. Сучасна філософія тлумачить буття як таку категорію, яка охоплює все існуюче як матер. так і духовні феномени. Буття має певну структуру в наслідок чого можна виділити різні форми буття, які є відносно самостійними:1.буття природи;2. буття людини;; 3. буття суспільства.

16. Проблема субстанції у філософії. Поняття матерії.

Уже в давнину людина поч.. замислюватися над тим з чого складається оточуючий її світ чи є якась першоцеглина у його будові. Пошук цієї основи об’єктивної реальності у філософії назив. проблемою субстанції. Субстанція(з лат. те що знаходиться в основі) – гранична засада, що дозволяє зводити багатоманітність і змінність властивостей до чогось постійного, відносно сталого і самостійно існуючого. У субстанції вбачали той єдиний початок від якого все походить. У розумінні субстанції як принципу, що дозволяє пояснити єдність та різноманітність світу філософи поділяють на моністів, дуалістів та плюралістів.

Монізм – вчення які пояснюють єдність світу з однією субстанції: 1. якщо первинною проголошується матеріальна субстанція , то це матеріалістичний монізм; 2.якщо духовна субстанція (свідомість, дух, думка) визначається першо-початком світу, то це ідеалістичний монізм.

Дуалізм(подвійний) – вчення за яким в основі світу закладено 2 субстанції – духовну і матер.

Плюралізм(множинний з лат.) – вчення за якими все існуюче походить від множини рівнозначних, самостійних сутностей, які не зводяться до єдиного початку.

Поняття матерії: Основою уявлень про матер. єдність світу є розуміння матерії як субстанції. Тобто матерія визнається першо-початком світу.

Матерія – це філософська категорія, яка позначає світ як об’єктивну реальність, пізнається відчуттями людини, суб’єктивно існує незалежно від свідомості людини. Атрибутами невідємними властивостями) матерії є систематичність , рух, простір і час.

17. Поняття руху. Основні типи і форми руху.

Рух один з феноменів світу він відбувається завжди і всюди на всіх рівнях та всіх об’єктах. Категорія рух з найстаріших у філософії це пов’язано з тим, що факт руху завжди був очевидним для людини. Гераклід сформулював внесок, що не можливо двічі увійти в одну й ту ж саму річку. Сенс якого в тому, що все рухається усе змінюється, тому у філософії рух – це поняття про існування безперервних змін.

Спокій – такий рух коли у тій чи іншій системі відліку він не спостерігається. Спокій відносний, а рух абсолютний.

Типи руху: 1. Прогресивний рух – рух від простого до складного ( зростання, пізнання, розв. знарядь праці). 2. регресивний рух – рух від складного до простого ( старіння смерть, розпад). 3. рух за якого відсутні як прогресивні так і регресивні зміни (обиртання вентилятора).

Під формою руху матерії в сучасній філософії розуміється рух пов'язаний з певним носієм. В сучасній науковій частині світу виділяється чимало форм руху серед них найпоширенішими є такі: механічні, тепловий, електромагнітний, хімічний, гравітаційний, геологічний, біологічний, соціальний.

Матерія не існує інакше, ніж в русі, тому рух є спосіб існування матерії.