38.Співвідношення понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».

Людина – вид біологічної класифікації, розумна істота, що має принципові відмінності від інших живих істот. Це поняття відображає передусім спільні якості людей.

Індивід – окремо взятий представник людського роду, якому властиві передусім природні якості людини.

Індивідуальність – сукупність своєрідних і неповторних якостей, що відрізняють одну людину від іншої (темперамент, характер, думки, уява)

Особа – сукупність реальних якостей людського індивіда як представника певного суспільства, здатного до самостійної діяльності.

Особистість – сукупність соціально значущих якостей людини: людська особа в тих ролях, які вона виконує в суспільстві.

39. Форми суспільної свідомості (естетична, правова, моральна, релігійна).

Форми сусп.. свідомості виникають в наслідок різних форм суспільної діяльності і є їх ідеальним відтворенням. Кожна форма сусп.. свідомості відображає світ у всій цілісності але відповідно до своєї специфіки і свого призначення.

1. Правова - сукупність знань, поглядів на права та норми, що регулюють поведінку людей в суспільстві.

2. Моральна – сукупність систем, норм і правил поведінки людей в суспільстві, що регулюється силою громадської думки.

3. Філософська – сукупність знань про світ та місце людини в ньому, теоретична основа світогляду.

40. Суспільна природа свідомості. Свідомість і мова.

Свідомість може існувати лише завдяки суспільству. Мова є прямим і найгнучкішим способом прояву свідомості.

Вона виконує багато функцій:

1. Позначає, називає предмет, явище чи дію виділених людиною тотальності сущого.

2. Є засобом мислення.

3. Є матер. оболонкою свідомості.

4. Є способом спілкування людей, обміном досвідом, переживаннями, почуттями.

5. Зберігає та передає інформацію для прийдешніх поколінь.

6. Є засобом управління, як поведінкою людини так і колективними діями.

41. Філософські ідеї г. Сковороди.

Г. Сковорода філософ, поет, мандрівник. В центрі уваги його філософії релігійні й моральні потреби, які він викладає мовою образів, символів, метафор. За життя філософа його твори не були надруковані уже після смерті Сковороди стають відомими цикли його філософських діалогів (Наркіс, Жена Лотова і т.д.)

Провідними ідеями Сковороди стали:

1. Вчення про людину, про само визнання як єдиний шлях до Бога і до щастя доступне всім, воно полягає у пізнані самого себе як образу божого.

2. Вчення про 3 світи, які складають все існуюче: макрокосму(всесвіт), мікрокосму(людина); світу символів (Біблія), яка пов’язує перші два начала.

3. Ідея подвійної природи 3-х світів. Кожен із названих світів в свою чергу склад. з 2-х натур: зовнішньої (видимої), внутрішньої(невидимої). Видимий світ – це світ створений, матеріальний, а не видимий Бог, дух, вічність. Людина має двоїсту природу.

4. «Філософія серця» як осередку духовного осередку життя людини та головного інструмента самопізнання.

5. Обгрунтував концепцію «сродної» праці, важливість для людини займатися справою, що повністю відповідає її природним нахилам і здібностям.