- •2. Світогляд, його суть і структура.
- •3.Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
- •4.Структура та суспільні ф-ї філософії.
- •5.Своєрідність сх. Культури.
- •6.Філософія старод. Індії (велична філософія, буддизм).
- •7.Філософські знання старод. Китаю (Конфуцій, конфуціанство, даосизм)
- •8. Антична філософія
- •9. Філософія Середньовіччя, її особливості.
- •10. Філософія епохи відродження.
- •11. Загальна характеристика епохи Нового часу.
- •12. Німецька класична філософія
- •13. Філософська думка в Україні її особливості.
- •14. Загальна характеристика сучасної Західної філософії
- •15. Філософська категорія буття.
- •16. Проблема субстанції у філософії. Поняття матерії.
- •17. Поняття руху. Основні типи і форми руху.
- •18. Простір і час як атрибутика матерії.
- •19. Суть діалектики та догматизму. Основні принципи діалектики.
- •21.Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •22.Діалектика кількісних і якісних змін.
- •23.Заперечення заперечень. Циклічність і поступальність змін.
- •24. Свідомість як пізнавальне та духовно-практичне відношення до дійсності.
- •25. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •26. Буденна та теоретична свідомість.
- •27. Ідеологія та суспільна психологія.
- •28. Проблема людини у філософії.
- •29. Проблема сенсу людського життя(буття).
- •30. Проблема пізнання у філософії. Суб’єкт і об’єкт пізнання.
- •31. Теорія істини.
- •32. Наука як спеціалізована форма пізнання. Методи наукового пізнання
- •33. Поняття «суспільство» у філософії.
- •34. Поняття «суспільне виробництво»
- •35. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» та «цивілізація».
- •36. Філософське розуміння культури.
- •37. Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
- •38.Співвідношення понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •39. Форми суспільної свідомості (естетична, правова, моральна, релігійна).
- •40. Суспільна природа свідомості. Свідомість і мова.
- •41. Філософські ідеї г. Сковороди.
34. Поняття «суспільне виробництво»
Сусп життя в своїй сутності є творчим процесом ств і розвитком людиною, як сусп. історичним суб’єктом, соц. умов свого життя. В цьому процесі розвивається і сама людина, збагачуються її можливості, вдосконалюються здібності. Така особливість людського буття визнач в соц. філософії поняттям «суспільне виробництво»
Суспільне виробництво не обмежується лише економічною сферою (матеріальне виробництво), воно є разом з тим і розвитком різноманітних сусп. відносин та соціальних інститутів (виробничих форм спілкування) і процесом формування і розвитку духовної сфери людства, сусп. форм свідомості (духовне виробництво). Отже основні сфери життєдіяльності в їх взаємозв’язку – це і є реальний процес суспільного виробництва, як виробничого життя(матер виробн), його соціальних умов(виробн. форм спілкування) і його суб’єкта – суспільної людини(дух виробн).
Матеріально-економічна сфера є процесом перетворення і освоєння природи з метою створення матеріальних умов і засобів життя. Характер і рівень матеріального виробництва визначається способом освоєння природи, тобто способом виробництва.
Соціально-політична сфера – це сфера продукування способів і форм спілкування, правил взаємостосунків між людьми.
Духовно-культурна сфера є процесом духовного виробництва, процесом формування і функціонування об’єктивних форм духовного життя – мистецтва, моралі, релігії, науки, суспільних цілей, ідеалів, а також таких явищ культури як виховання, освіта.
35. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» та «цивілізація».
В сучасній філософії співіснують 2 підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного – формаційний і цивілізаційний.
Формаційна теорія – ґрунтується на розумінні суспільства як соціально-економічної цілісності. Вирішальна роль відводиться економічному фактору. Розробка поняття «суспільно-економічна формація» належить К. Марксу.
Суспільно-економічні формації – це конкретно-історичні типи сусп, послід сходинки історичні еволюції, що обумовлені певним способом виробн із специф формою відносин власності. Первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне сусп. – такі ступені розвитку соціуму.
Світовий історичний процес розуміється як лінійне сходження від однієї формації до другої. Сьогодні формаційний підхід є недостатнім для пояснення історичного розвитку. Тому має такі недоліки:
Не правомірно стверджувати, що на любому етапі історії соціально-економічних відносин визначається суспільне життя в цілому.
Лінійне сходження від формації до формації не залишає місця для свободи людини. Історія є проявом творчої діяльності людей, а процес творчості ніколи не можна абсолютно передбачити.
Реальна історія народів, суспільств, держав не вкладається в тісні рамки формаційного розвитку по висхідній.
Потреба більш досконалого осмислення сучасного суспільства відповідає цивілізаційний підхід, що утверджується в сучасній філософії. В його основі лежить факт перетворення історії людства в глобальну загальнолюдську історію.
В соціології і філософії став вже загальноприйнятим поділ історії на період традиційної (аграрної), техногенної (індустріальної) цивілізації і нової, яка лише формується, постіндустріальною (інформаційною).