82. Назвіть причини необхідності контролю стану повітря у виробничих приміщеннях.

Для забезпечення ефективної трудової діяльності необхідно забезпечувати нормальні метеорологічні умови та необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище можуть надходити різні шкідливі речовини. Шкідливі речовини, контактуючи з організмом людини, за порушення вимог безпеки, можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров'я.

83. Яке повітря вважається чистим, а яке – забрудненим?

84. Що Ви знаєте про шкідливі речовини та їх небезпеку?

У сучасній техніці застосовується безліч речовин, які можуть потрапляти в повітря і становити небезпеку здоров'ю людей. Для визначення небезпечності медики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встановлюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини.

На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань.

За токсичною дією шкідливі речовини поділяють на: кров'яні отрути, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду та ін.); нервові отрути, які викликають збудженість нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірчаний водень, кофеїн та ін.); подразнюючі отрути, що вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуглеводні та ін.); ті, що пропалюють та подразнюють шкіру і слизові оболонки (сірчана та соляна кислоти, луги); печінкові отрути, дія яких супроводжується зміною та запаленням тканин печінки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець); алергени, що змінюють реактивну спроможність організму (алкалоїди та інші речовини); канцерогени, що спричиняють утворення злоякісних пухлин (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола); мутагени, що впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки ртуті та ін.).

85. Що таке гранично допустима концентрація (гдк) шкідливої речовини?

Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини у повітрі робочої зони виробничого приміщення вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить негативного впливу на здоров’я нащадків.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини, спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію даної речовини, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год чи іншої тривалості (але не більше 40 год на тиждень) не призводить до зниження працездатності й захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить несприятливого впливу на здоров'я нащадків.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) – макс. кількість шкідливої речовини (забруднювача) в одиниці об'єму або маси водного, повітряного або грунт, середовища, яка практично не впливає на здоров'я людини. Встановлюється в законодавчому порядку або рекомендується як норматив. Останнім часом, нормуючи ГДК, виходять не лише з впливу конц. забруднювачів на здоров'я людини, а й з їхнього впливу на диких тварин, рослини, гриби, мікроорганізми, прир. угруповання в цілому, а також на клімат, прозорість атмосфери та санітарно-побутові умови життя.інгаляційному надходженні.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – являє собою кількість забруднювача в грунті, повітряному або водному середовищі, яке при постійному або тимчасовому впливі на людину не впливає на його здоров'я і не викликає несприятливих наслідків у його потомства. Останнім часом при визначенні ГДК враховується не тільки ступінь впливу забруднення на здоров'я людини, а й вплив цих забруднень на диких тварин, рослини, гриби, мікроорганізми, а також на природні співтовариства в цілому.

Для нормування вмісту шкідливої речовини в атмосферному повітрі встановлено два нормативу – разовий і середньодобовий ГДК. Максимально разова гранично допустима концентрація (ГДК м. р..) – Це така концентрація шкідливі речовини в повітрі, яка не повинна викликати при вдиханні його протягом 30 хвилин рефлекторних реакцій в оргазмі людини (відчуття запаху, зміна світловий чутливості очей і ін). Середньодобова гранично допустима концентрація (ГДК с. С.) – Це така концентрація шкідливої речовини в повітрі, яка не повинна надавати на людину прямого або непрямого шкідливого впливу при невизначено боргом (роки) впливі.