Розділ 2. Механізм реалізації функцій управління

2.1. Класифікація функцій управління

Технологія управління підприємством (організацією) є безперервним, динамічним, послідовним, стійким, мінливим, цілеспрямованим процесом, який має циклічний характер. Вона формується завдяки безперервному перебігу функцій менеджменту, кожна з яких є складовою цього процесу.

Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

На першому етапі функції доцільно класифікувати за ознакою місця в системі менеджменту, що дає змогу наголосити на домінуючій ролі конкретних (часткових) функцій менеджменту і важливій ролі загальних (основних), а також виділити об'єднувальну функцію. Загальні функції (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання) задіяні в усіх управлінських процесах; за допомогою конкретних функцій відбуваються конкретні управлінські процеси; об'єднувальна функція менеджменту — керівництво — пронизує всі управлінські процеси в організації. Визначальну роль, однак, відіграють конкретні функції менеджменту, які реалізуються через загальні.

Конкретні функції менеджменту класифікують за:

— ознакою процесів управління — функції управління основним, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо;

— ознакою об'єкту — функції управління підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо;

— ознакою елементів виробничо-господарської діяльності — функція управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією тощо

Традиційним принципом класифікації функцій управління є аналіз змісту виконуваних робіт. За цією ознакою всі функції поділяють на загальні (головні) та специфічні (особливі). Одні автори, беручи за основу зміст виконуваних робіт, до загальних функцій управління зараховують прийняття рішень та організаційну діяльність, інші — планування, організування, контроль, мотивацію та лідерство, окремі — прогнозування, формулювання мети, аналіз та узагальнення зібраної інформації, прийняття рішень, їх здійснення і контроль за виконанням.

2.1.1. Планування

Планування як функція менеджменту — конкретизація цілей у системі показників соціально-господарської діяльності організації та розроблення стратегії й тактики виробничої, управлінської діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів

Беручи до уваги масштаб передбачення перспективи організації, виділяють стратегічне планування (понад 1 рік) і оперативне (поточне) планування (до 1 року). Стратегічне планування полягає у виборі курсу розвитку організації — її стратегії. Оперативне планування є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії. Тому в американському менеджменті його часто називають плануванням реалізації стратегії.

Стратегічне планування розраховане на тривалий період, хоча в багатьох організаціях стратегія ґрунтується на середньостроковому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для російських фірм, що діють в умовах гранично високої невизначеності). Разом з тим стратегічне та довгострокове планування - процеси нерівнозначні. Стратегія - це не стільки функція часу, скільки вибір напрямку розвитку. Вона не просто зосереджена на деякому періоді часу, а включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку фірми.

Якщо напрямок розвитку обрано, то надалі головним стає тактичне планування.

Термін «тактика» - спочатку був військовим терміном грецького походження, який означав маневрування силами, придатними для здійснення даних цілей. Таким чином, тактичне планування - це прийняття рішень про те, як повинні бути розподілені ресурси організації для досягнення стратегічних цілей. Тактичне планування зазвичай охоплює короткостроковий і середньостроковий періоди, тобто є предметом турбот середньої і нижчої управлінської ланки.

Які ж основні відмінності між стратегічним і тактичним плануванням?

Основне питання стратегічного планування - чого хоче домогтися організація. Тактичне планування зосереджено на тому, як організація повинна досягти такого стану. Тобто різниця між стратегічним і тактичним плануванням - це різниця між цілями та засобами.

Інші відмінності:

- Прийняття рішення на рівні тактичного планування, як правило, буває менш суб'єктивним, тому що менеджерам, які займаються тактичним плануванням, більше доступна добротна, конкретна інформація. При тактичному плануванні застосовуються кількісні методи аналізу, що базуються на комп'ютерних технологіях;

- За виконанням тактичних рішень легше спостерігати, в них менше ризику, оскільки такі рішення стосуються в основному внутрішніх проблем;

- Тактичні рішення легше оцінюються, тому що можуть бути виражені в більш конкретних цифрових результатах;

Оперативне планування означає практично те ж саме, що й тактичне планування. Термін «оперативне» більш яскраве, ніж термін «тактичне», підкреслює, що це планування окремих операцій у загальному господарському потоці у короткому та середньому періодах, наприклад планування виробництва, планування маркетингу і т. п. Під оперативний плануванням розуміють також складання бюджету організації. Таким чином, діяльність, пов'язану з плануванням, можна розділити на кілька основних етапів [8, c. 46].

Перший етап. Фірма виробляє дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Визначає головні компоненти організаційного середовища, виділяє ті з них, які дійсно мають значення для організації, проводить збір і відстеження інформації про ці компоненти, складає прогнози майбутнього стану середовища, проводить оцінку реального стану фірми.

Другий етап. Фірма встановлює бажані напрямки та орієнтири своєї діяльності, формулює місію і комплекс цілей. Іноді етап встановлення цілей передує аналізу середовища.

Третій етап є етапом стратегічного аналізу. Керівництво фірми зіставляє бажані показники і можливості фірми, які визначаються результатами дослідження факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, і встановлює розрив між ними. Надалі, використовуючи спеціальні методи, формує різні варіанти стратегії.

Дослідження факторів зовнішнього і внутрішнього середовища пропонує їх оцінку. Існують декілька поширених метода оцінки середовища організації.