57.Ввп:його структура та способі виміру.

Становлення показника ВВП як основного макроекономічного показника економічної ситуації країні відбувався за результаті апробування та збільшення використання різних вимірників національного виробництва.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) є кінцевий результат виробничої діяльностірезидентних одиниць- виробників протягом цього періоду часу й обчислюється у ринкових цінах. Він призначений для характеристики взаємозалежних аспектів економічного процесу: виробництва товарів хороших і надання послуг, розподілу доходів, кінцевого використання товарів та послуг. Залежно від напрямів дослідження показника валового внутрішнього продукту його оцінка проводиться в поточних і порівняних цінах, і навіть може розраховуватися у постійних цінах базового періоду.

ВВП є показник виробленого продукту, що є вартість вироблених кінцевих товарів та послуг. Це означає, що вартість проміжних товарів та послуг, як у процесі виробництва (як-от сировину, матеріали, паливо. енергія, насіння, корми, послуги вантажного транспорту, оптової торгівлі, комерційні фірми та фінансові послуги тощо. п.), не входить у ВВП. Інакше, ВВП містив б повторний рахунок.

Валовий внутрішній продукт, загальноприйняте скорочення — ВВП — ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг (тобто виділені на безпосереднього вживання), вироблених протягом року в усіх галузях економіки біля держави для споживання, експорту та накопичення грошових, незалежно від національну приналежність використаних чинниківпроизводства[4].

ВВП головне індикатором національної економіки. Раніше , як ми вже вказали, таким індикатором вважався валовий продукт (ВНП). Значний вплив ВВП надає на фондові індекси і грошово-кредитної політики центрального банку й уряду.

Валовий внутрішній продукт різниться:

- номінальний (абсолютний) — виражений в поточних цінах року його розрахунку.

- реальний (із поправкою на інфляцію) — виражений у цінах попереднього чи іншого базового року. У реальному ВВП враховується, якою мірою зростання ВВП визначається реальним зростанням виробництва, а чи не зростання цін.

ВВП то, можливо розрахований трьома методами: виробничим (по доданій вартості), використання (за витратами) і методом формування ВВП за найважливішими джерелами доходов

Використання цих методів дає однаковий результат, оскільки, як випливає з моделі кругообігу, економіки сукупний прибуток тотожний дорівнює величині сукупних витрат, а величина доданій вартості тотожний дорівнює вартості кінцевої продукції, у своїй величина вартості кінцевої продукції не що інше, як сума витрат кінцевих споживачів для придбання товарів та послуг (сукупного продукту).

ВВП при розрахунку виробничим методом виходить як різницю між випуском товарів та послуг загалом країні, з одного боку, і проміжним споживанням - з іншого, чи як сума доданих вартостей, створюваних в галузях економіки. У цьомуобьеми доданій вартості за галузями розраховуються в основних цінах, тобто не які включають податки напродукти(например, податку продажу, ПДВ тощо.), але які включають субсидії ними. Для розрахунку ВВП ринкових цінах треба додати чисті (з відрахуванням субсидій) податки на продукти і імпорт.

При розрахунку виробничим методом ВВП обчислюється шляхом підсумовування валової доданої вартості всіх виробничих одиниць – резидентів, згрупованих за галузями чи секторам.

Такий їхній підхід дозволяє точніше виміряти внесок кожної галузі створення ВВП. Слід зазначити, що взаємозв'язок між валової доданої вартістю і ВВП приймає такий вигляд:

GDP = D + N – U, (1)

де D – додана вартість всіх галузей економіки основних цінах;

N – податки на продукти;

U – субсидії на продукти.

Валовий внутрішній продукт, розрахований методом використання, є сумою витрат всіх економічних секторів на кінцеве споживання, валове накопичення і чистого експорту.

Витрати кінцеве споживання поділяються на витрати домашніх господарств, державних установ (організацій бюджетних установ) і некомерційних організацій (НКО), обслуговуючих домогосподарства. З іншого боку, у витратах на кінцеве споживання виділяються Витрати товари, індивідуальні послуги і колективні послуги. Товари і індивідуальні послуги можуть бути куплені і продані над ринком, або можуть бути надані як трансфертів у натуральній формі. Колективні послуги - це послуги, надані одночасно всім членам суспільства, чи його частину (наприклад, державне управління економіки й забезпечення безпеки).Конечное споживання домашніх господарств є споживанням товарів хороших і індивідуальних послуг. У системі національних рахунків вважається, що це послуги, які знаходяться некомерційними організаціями домашнім господарствам, індивідуальні. Органи управління (державних установ) можуть надавати як індивідуальні, і колективні послуги.

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільний метод).

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки:

Валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість

Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або до¬дану вартість, створену всіма галузями економіки.

ВВП = сума доданих цінностей усередині деякої географічної області.

 При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домашніх господарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством:

ВВП = С + І + G + NX,

де С – кінцеві споживчі витрати домашніх господарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла),

І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на

 будівництво будинків і споруд,

 придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій,

 створення товарно-матеріальних запасів,

 амортизацію, а також витрати домашніх господарств на придбання житла (будинків, квартир тощо).

 При розрахунку ВВП розподільним методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також не¬прямі податки на бізнес:

 винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);

 рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухо¬мості, включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках;

 чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домашніх господарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;

 доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;

 прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій;

 амортизаційні витрати;

 чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін. ) за відраху¬ванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм;