4. Правове і нормативно-методичне забезпечення соціальної політики

Правове забезпечення системи управління соціально-політич­ними процесами направлене:

• на регулювання соціальних і перш за все трудових відносин, що складаються між роботодавцями та найманими працівниками;

• захист прав та законних інтересів працівників, що виходять із трудових відносин;

• дотримання, виконання та використання норм чинного законодавства у сфері праці, її охорони, пенсійного та соціального забезпечення;

• розробку та затвердження локальних нормативних і ненормативних актів організаційного, організаційно-розпорядчого та соціально-економічного характеру;

• підготовку пропозицій щодо зміни діючих або відміни застарілих, що фактично втратили чинність нормативних актів з питань соціальної політики.

7.Планування і фінансування

РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

ПЛАН

1. Поняття соціальної сфери.

2. Галузі соціальної сфери.

3. Рівні управління соціальною сферою.

4. Джерела фінансування соціальної сфери.

1. Поняття соціальної сфери

Реалізація соціальної політики у будь-якому суспільстві здійснюється через певну систему соціальних інститутів, фінансових і правових механізмів та рівнів управлінського впливу. У сукупності перераховане являє собою особливу соціальну сферу суспіль­ства і сукупність галузей соціального комплексу.

Як підсистема суспільного організму соціальна сфера характеризується:

• специфічними процесами взаємодії та відтворення людини, особистості, соціальних груп і населення в цілому;

• особливого виду відносинами, що складаються з приводу відтворення людського потенціалу і дотримання соціальної справедливості в суспільстві;

• тільки їй властивими функціями диференціації та оформлення соціальних груп.

Рис. Групи інститутів соціальної сфери

1. Інститути малого рівня формалізації, що діють на основі внутрішньої саморегуляції (суспільні об’єднання, сім’я).

2. Інститути великого рівня формалізації, регулювання яких здійснюється через спеціальні органи управління (організації й установи соціальної сфери і відповідні органи їх управління).

Саме друга група інститутів утворює соціальну сферу як сукупність народногосподарських і управлінських галузей.

Тому в другому значенні соціальну сферу можна визначити як сукупність галузей, програм і заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, покликаних підвищити суспіль­ний добробут і поліпшити якість життя населення.

Реалізується соціальна сфера через надання соціальних послуг, забезпечення соціальних гарантій, пільг і виплат.

2. Галузі соціальної сфери

Рис. Галузі соціальної сфери

Рис. Галузі соціальної сфери (охорона здоров’я, культура і мистецтво)

3. Рівні управління соціальною сферою

Рис. Рівні управління соціальною сферою

4. Джерела фінансування соціальної сфери

У сучасних умовах в Україні здійснюється перехід на використання нових механізмів змішаної фінансової участі в реалізації соціальних програм, тобто механізмів залучення позабюджетних коштів для фінансування соціальної сфери. Крім цього, реформується система соціального страхування, що з другорядних методів фінансування переходить у розряд основних і найбільш адекватних ринковим умовам. Нині у соціальну сферу направляється кілька фінансових потоків (рис. 4.8—4.9).

Бюджетні джерела:

• державний бюджет;

• бюджети регіонів;

• місцеві бюджети;

• ресурси міжбюджетного перерозподілу.

Позабюджетні джерела:

• державні соціально-страхові фонди, позабюджетні фонди регіонів;

• недержавні соціальні фонди;

• кредитні ресурси, залучення коштів фірм і домашніх господарств (територіальні позики);

• використання потенціалу некомерційних неурядових організацій.

Зовнішні джерела:

• кредити, позики міжнародних фінансових організацій;

• гуманітарна допомога з-за кордону.

До державної соціально-страхової системи відносяться

• Фонд зайнятості;

• Пенсійний фонд;

• Фонд соціального страхування;

• Фонди обов’язкового медичного страхування (проект). Вони формуються за рахунок страхових платежів підприємств усіх форм власності, обов’язкових страхових внесків працюючих громадян, асигнувань з державного бюджету.

Узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що соціальну сферу необхідно розглядати з погляду двох взаємозалежних сторін:

1. як підсистему суспільства;

2. як сукупність галузей суспільного господарства, програм і заходів, спрямованих на поліпшення якості життя населення.