3. Пріоритетні напрями соціальної політики України в перехідний до ринку період

Основні пріоритетні напрямки соціальної політики у перехідний період визначені у доповіді Президента України Л. Кучми «Про основні засади економічної та соціальної політики» ще в 1995 р. Як зазначено у цьому документі, здійснювана соціальна політика базуватиметься на реалізації того, що вона має бути:

• по-перше, адекватною стану економіки;

• по-друге, сприяти виходу з кризи;

• по-третє, забезпечувати задоволення мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення.

Стратегічними цілями соціальної політики на державному рів­ні має бути:

• інтеграція суспільства навколо національної ідеї, відтворення соціальних цінностей, соціальне партнерство, розвиток демократичних інститутів самоврядування у суспільстві, формування державної стратегії для зупинення тенденції моральної та духовної деградації суспільства;

• досягнення відчутного поліпшення матеріального добробуту й умов життя людей;

• забезпечення повної продуктивної зайнятості населення, підвищення якості й конкурентоспроможності робочої сили;

• гарантування конституційних прав громадян на працю, соціальний захист населення, освіту, охорону здоров’я, культуру, житло;

• переорієнтація соціальної політики на сім’ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що надаються сім’ї;

• забезпечення соціальної підтримки соціально найвразливіших верств населення;

• вплив на демографічну ситуацію в напрямі підвищення народжуваності та зниження смертності населення, особливо дитячої, підвищення тривалості життя;

• значне поліпшення соціальної інфраструктури.

В Україні застосовуватимуться такі види страхування:

1. пенсійне;

2. медичне;

3. у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, з витратами, зумовленими народженням та похованням;

4. від нещасних випадків і професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності;

5. на випадок безробіття.

Важливе місце в реалізації соціально-економічної політики Уряду займуть заходи, спрямовані на реформування пенсійної системи, метою якої є підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, запровадження диференціації розмірів пенсій залежно від трудового внеску

6.Нормативно-правове забезпечення соціальної політики в україні

План

1. Соціальні нормативи і державні соціальні стандарти — основа нормативно-правового забезпечення соціальної політики.

2. Система державних соціальних стандартів і нормативів в Україні.

3. Соціальні нормативи і державні соціальні стандарти — основа нормативно-правового забезпечення соціальної політики.

4. Правове і нормативно-методичне забезпечення соціальної політики.

1. Соціальні нормативи і державні соціальні стандарти — основа нормативно-правового забезпечення соціальної політики.

Соціальні нормативи — це регламентовані значення соціаль­них показників, що виражають систему типових вимог соціальних суб’єктів до соціальних об’єктів з метою забезпечення відтворення і розвитку суспільства як цілого, та вирішення його соціальних проблем.

Найбільш важливі групи соціальних нормативів:

I група — нормативи, що мають «природничо-наукове» обґрунтування і є найбільш об’єктивними (норми харчування, одягу, медикаментів, витрат на комунальні послуги). Ці норми покладено в основу мінімального споживчого бюджету людини. Цей бюджет включає витрати на:

1. продукти харчування;

2. одяг, білизну, взуття;

3. предмети санітарії, гігієни, ліки та медикаменти;

4. меблі, посуд, культтовари та інші предмети культурно-побутового господарювання;

5. житло та комунальні послуги;

6. культурно-освітні заходи;

7. побутові послуги (транспорт, зв’язок);

8. перебування дітей у дошкільних закладах;

9. ведення особистого підсобного господарства (в межах, що забезпечують задоволення особистих потреб).

II група — це нормативні показники по визначенню рівня допомоги у разі нестандартних ситуацій (на поховання, травматизм, при втраті годувальника, нормативи допомог багатодітним сім’ям тощо). Ця група нормативів залежіть від рівня розвитку економіки.

III група — це нормативи, що важко нормувати, але можна планувати:

1 — нормативи рівня здоров’я;

2 — нормативи рівня життя;

3 — нормативи тривалості життя;

4 –нормативи рівня травматизму (виробничого й побутового).

державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;

• державні соціальні гарантії — встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, установлені законами та іншими нормативно-право­вими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;

• прожитковий мінімум — величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;

• соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комуналь­ними, соціально-культурними послугами;

• нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капітальних витрат із бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

Соціальні потреби і відповідні соціальні нормативи в Україні класифікують за рядом ознак (рис. 1).

Зокрема: