60. Боротьба різних політичних сил за владу(жовтень 1917-лютий 1918) 3-4 універсали

Керівництво УЦР, вбачаючи небезпеку для України в діях бі-льшовиків, на засіданні Малої Ради 7 листопада 1917 р. проголо-сило ІІІ Універсал. III Універсал проголошував широку програму перетворень: скасовувалось право приватної власності на землю - вона визнавалась власністю всього трудового народу й переда-валась йому без викупу; Центральна Рада зобов'язувалась негай-но подбати про мирні переговори з Німеччиною та її союзника-ми; проголошувалась свобода слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, а також недоторканість особи і помешкання; скасовува-лась смертна кара; впроваджувався 8-годинний робочий день і контроль над виробництвом; підтверджувалось право націона-льно-територіальної автономії. Сподіваючись, що Центральна Рада стане стабілізуючим чинником в анархії, що поширювалася, владу українського уряду визнали українські та неукраїнські пар-тії, більшість Рад і навіть більшовики. Незабаром стало очевид-ним, що конфлікт між Центральною Радою та більшовиками був невідворотним. Зважаючи на складні обставини, а особливо на наступ більшовицьких військ на Київ, закритим засіданням Малої Ради, яке почалося 9 (22) січня 1918 р., було затверджено IV Уні-версал. Одним з найголовніших завдань, які потребували вирі-шення в найближчий час і знайшли своє відображення в Універ-салі, було укладення миру з Німеччиною та її союзниками. В день проголошення IV Універсалу Центральна Рада прийня­ла Закон про національно-територіальну автономію. Мир із Центральними державами і організація з їхньою допо­могою оборони України стали реальним порятунком у ході війни з більшовиками. Лише проголошення незалежності, могло вивес­ти країну на шлях са-мостійної міжнародної політики. Цій меті служив IV Універсал Центральної Ради.

61.Брестський мир і Україна .Окупація України німецько-австрійськими військами.

Брестський мирний договір - мирний договір між УНР з одного боку, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня 1918 у Бресті. Причини: 1. Вкрай загрозлива для України ситуація, яка склалася наприкінці 1917 — на початку 1918 р. у зв'язку зі вторгненням до неї трьох російських більшовицьких армій (М.Муравйова, Р.Берзіка та І.Кудинського), вимагала від українського керівництва вивільнення сил, що перебували на Східному фронті, для відсічі агресії. 2. Укладення Росією у Бересті перемир'я з центральними державами мало великий пропагандистський вплив, й керівники УНР, щоб не втратити підтримки українських вояків і цивільного населення, змушені були із запізненням наслідувати більшовикам і домагатися миру. 3. Спроби Центральної Ради порозумітися з Антантою. Умови: - Стан війни між державами німецько-австрійського блоку і УН припинився – Німеччина й Австро-Угорщинами ставали союзниками УНР – Німеччина й Австро-Угорщина зобов’язались надати допомогу УНР у відновленні контролю над усією територією держави – УНР взяла на себе зобов’язання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2 млн пудів худоби живою вагою, а також картоплю, цукор, сало, інші продукти харчування та сировину і т.к. Наслідки: Заклав фундамент міжнародно-правовому визнанню Української Народної Республіки як незалежної країни. На деякий час врятував Україну від поглинення більшовицькою Росією. Проте неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Україні, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.

Окупація України німецько-австрійськими військами. 18 лютого 1918 р. німецькі війська перейшли у наступ. За підписаним 3 березня мирним договором радянська Росія втрачала територію колишньої імперії. Фінляндія та Україна оголошувалися самостійними державами. Раднарком зобов'язувався визнати мирний договір, укладений Центральною Радою з союзниками, і розпочати переговори з УНР.

У ситуації, що склалася, Народний секретаріат розгубився. Дальший опір ставав явно безперспективним. Однак Раднарком дав вказівку організувати збройну відсіч інтервенції і пообіцяв таємну підтримку. Йому було важливо виграти час,, щоб вивезти найбільше матеріальних цінностей з України.

До середині березня Народний секретаріат створив 5 армій. Спроби мобілізувати місцеве населення виявилися марними. 1 березня радянські війська змушені були залишити столицю України, а через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. На початку квітня після жорстоких боїв червоногвардійці покинули Катеринослав і Харків. 4 травня на станції Коренево було підписано угоду про припинення воєнних дій на курському напрямку. Росія й Україна утворювали так звану «нейтральну зону» завширшки від 10 км .

У дипломатичних документах проголошувалося, що метою союзників є відсіч більшовицькій агресії і відновлення в Україні законної влади — Центральної Ради. Фактично ж встановлювався звичайний окупаційний режим. Централізоване управління залізницями і водним транспортом підлягало контролю німецького командування. Кам'яновугільна й залізорудна промисловість підпорядковувалася спільному контролю союзників. Найголовнішою функцією майже півмільйонної ворожої армії було забезпечення вивозу продовольства і сировини. Окупаційне командування застосовувало здебільшого не методи реквізиції, а купівлю-продаж. В обмін на свою продукцію Україна одержувала сільськогосподарські машини, вугілля тощо.