Тема 6. Розвиток управлінських інформаційних систем.

 Складні економічні системи, до яких належать великі компанії, знаходяться в режимі постійної зміни станів, як окремих їх елементів, так і систем в цілому. Це й обумовлює інтерес до формування спеціальної підсистеми, що може бути означена як управління розвитком.

 Політика розвитку компанії повинна містити в собі визначення пріоритетів довгострокового соціального і техніко-економічного розвитку, збереження і розвиток інвестиційного і науково-виробничого потенціалу, реалізацію цільових програм і проектів, включаючи програми реструктуризації компаній і підприємств.

 Пріоритети розвитку повинні систематизуватися з використанням економічних, виробничих, науково-технічних і соціальних аспектів.

 Зміни в стратегії, виробничих процесах, структурі і корпоративній культурі можуть здійснюватися поступово, у вигляді дрібних кроків, або радикально, у вигляді великих стрибків. У цьому зв’язку, відповідно, говорять про еволюційну і революційну моделі змін.

 Умовами, необхідними для початку впровадження змін, є:

- готовність керівника до мобілізації всіх ресурсів для досягнення мети (кошти, час, зусилля, воля, тобто все, чим він володіє як особистість, підприємець чи посадова особа);

- готовність персоналу до сприйняття нових ідей.

 Для впровадження змін застосовуються: стратегія примусу, що передбачає силове рішення питання, стратегія раціонального переконання, стратегія формування нових цінностей і бартерна стратегія компромісів.

 В умовах несподіванки використовуються методи: метод управління шляхом рангування стратегічних задач, метод управлінняя в умовах стратегічних несподіванок, метод стратегічного управління на основі слабких сигналів.

 У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють три підходи: локальний (послідовне нарощування задач), глобальний (розробка проекту повної завершеної системи) та системний (представлення об’єкту проектування як єдиного цілого, що складається з взаємопов’язаних частин).

 Здійснюючи декомпозицію, зменшуючи складність системи, ми забезпечуємо умови для аналізу та синтезу компонентів, для проектування, побудови, впровадження, експлуатації і вдосконалення інформаційних систем управління.

 Декомпозицію системи можна здійснювати відповідно до адміністративного поділу системи управління (управління технічною підготовкою виробництва, оперативне управління виробництвом), за функціями системи (облік, контроль, планування) та ресурсами (матеріальні, трудові, основні засоби).

 Аналізуючи та описуючи системи, використовують такі види структур, які відрізняються типами елементів і зв’язками між ними: функціональні, технічні, організаційні, програмні, алгоритмічні, документальні.

 Якість створення інформаційних систем визначається їх ефективністю та надійністю.

Надійність інформаційної системи – це її властивість зберігати в часі в установлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність системи виконувати потрібні функції в заданих режимах і умовах експлуатації.

Ефективність інформаційної системи визначається порівнянням результатів від функціонування інформаційної системи і витрат усіх видів ресурсів, необхідних для її створення, функціонування та розвитку.

 Традиційно виділяють такі основні етапи життєвого циклу (ЖЦ) автоматизованих інформаційних систем управління підприємством (АIС УП):

 аналіз вимог;

 проектування;

 програмування / впровадження;

 тестування і налагодження;

 експлуатація і супровід.

 Найбільше розповсюдження отримали три моделі ЖЦ:

- каскадна;

- поетапна з проміжним контролем;

- спіральна модель.

 Прийнято виділяти такі методи створення АIС УП:

а) структурно-орієнтовані;

б) об ’єктно-орієнтовані;

в) процесно-орієнтовані.

 Структурне проектування починається з структурного аналізу, результатом якого є розчленування системи на частини (чорні скриньки), побудова ієрархії єлементів з використанням модулів та графічних нотацій.

Під час структурного проектування виконуються два види робіт:

1) проектування архітектури АIСУП, що включає розробку структури та інтерфейсів її компонент (автоматизованих робочих місць), узгодження функцій і технічних вимог до компонентів, визначення інформаційних потоків між основними компонентами, зв’язків між ними і зовнішніми об’єктами;

2) детальне проектування, що включає розробку специфікацій кожного компонента, розробку вимог до тестів і плану інтеграції компонентів, а також побудову моделей ієрархії програмних модулів і міжмодульних взаємодій і проектування внутрішньої структури модулів.

 Об’єктно-орієнтовані методології розробки АIС УП засновані на об’єктній декомпозиції предметної області, що подається у вигляді сукупності об’єктів, які взаємодіють між собою за допомогою передачі повідомлень. Кожний об’єкт є представником певного класу однотипних об’єктів, що визначає їхні загальні властивості. Як об’єкти предметної області можуть розглядатися конкретні предмети, а також абстрактні або реальні сутності (наприклад, клієнт, замовлення, підприємство тощо). Об’єктно-орієнтований підхід полягає в поданні системи, що моделюється, у вигляді сукупності класів і об’єктів предметної області. При цьому ієрархічний характер складної системи виявляється з використанням ієрархії класів, а її функціонування розглядається як взаємодія об’єктів.

 Об’єктно-орієнтоване проектування визначається як методологія проектування, що поєднує в собі процес об’єктної декомпозиції і прийоми уявлення як логічної, фізичної і статичної моделей.

 В основі процесно-орієнтованого проектування інформаційних систем лежить „реінжиніринг“. Це – перебудова і адаптація внутрішнього середовища підприємства з тією метою, щоб його структура і принципи функціонування відповідали місії підприємства і були спрямовані на досягнення поставлених стратегічних цілей.

На етапі реінжинірингу визначають вимоги до інформаційної системи, виконання яких повинна забезпечувати розроблювана автоматизована система, щоб задовольнити потреби виробництва та бізнесу.

 Процес впровадження інформаційної системи в організації тісно пов’язаний із перебудовою самої системи управління – оптимізацією організаційної структури, процесів і функцій, що описують взаємодію ланок цієї структури, а також із зміною мотивації персоналу.

 Бізнес-процеси – це ділові, адміністративні, технологічні процедури функціонування підприємства, до яких належать: документообіг, управління фінансовими, матеріальними потоками, персоналом, організаційно-господарськими і технологічними процесами, процесами проектування виробів і т.ін. Аналіз і оптимізація бізнес-процесів заради досягнення компанією стратегічних цілей охоплюється поняттям реінжиніринг.

Методологічною основою його є системний і структурний аналіз, теорія управління великими системами, а також методи управління якістю, промислова інженерія тощо.

 Програмний пакет ARIS Toolset забезпечує комплексний погляд на аналізоване підприємство і проектовану автоматизовану систему і дозволяє працювати з моделями чотирьох типів: функціональними, моделями даних, організаційними та управлінськими. Функціональна модель виявляє структуру операцій у контексті досягнення цілей компанії; моделі даних дозволяють структурувати інформацію і документи, що використовуються в діяльності компанії; організаційна модель описує вертикальні й горизонтальні відносини між підрозділами, а також персонал підприємства у прив’язці до штатного розпису; нарешті, управлінська модель інтегрує перші три моделі одну з одною і являє собою комплексний погляд на діяльність підприємства, що відображає реальні умови виконання функцій, відповідальність апарату управління за їх виконання, а також використовувані й породжувані при цьому документи.

 Iснує два покоління CASE-засобів. Засоби першого покоління призначені для аналізу вимог, проектування специфікацій і структури системи і є першою технологією, адресованою безпосередньо системним аналітикам і проектувальникам. Засоби другого покоління призначені для підтримки повного життєвого циклу розробки.

 Державний стандарт розрізняє вісім стадій створення інформаційних систем:

1) формування вимог до інформаційної (автоматизованої) системи;

2) розробка концепції IС;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) введення в експлуатацію;

8) супроводження IС.

 Під час створення нових інформаційних систем проектні роботи виконуються залежно від договору з розробником системи. Для цього керівництво організації, для якої створюється система, має видати відповідний наказ, зазначивши терміни створення інформаційної системи та назвавши відповідальних осіб з боку організації-замовника для консультацій розробників, контролю за своєчасністю виконання робіт тощо. Розподіл обов’язків між замовником та розробником визначається договором.

 Iнформаційна система може створюватися на основі готових типових програмних засобів, що орієнтовані на певну предметну область. Програмні засоби можуть просто продаватися розробником або його представником. У такому разі роботи з впровадження інформаційної системи мають бути виконані лише в одну стадію – введення в експлуатацію. Ці роботи повністю виконує сам замовник.

 Види та комплектність документів на інформаційні системи визначає Державний стандарт – „Iнформаційна технологія. Види, комплектність і позначки документів при створенні автоматизованих систем“. До таких документів найчастіше належать звіти про обстеження, науково-дослідну роботу, технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

 Управління проектом АIС вимагає постійного контролю за ходом робіт, за виконанням окремих етапів, оцінки результатів, корекції дій щодо впровадження проекту, внесення змін в проектні рішення, викликаних зміною факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Управління проектом повинно вкладатись в три ключові поняття: планування, контроль, управління.

 Управління комунікаціями забезпечує підтримку системи зв’язку (взаємодій) між учасниками проекту, передачу управлінської і звітної інформації, спрямованої на забезпечення досягнення цілей проекту.Функція управління інформаційними зв’язками зводиться до: визначення інформаційних потреб учасників; збору і розподілу інформації, необхідної учасникам проекту; обробки фактичних результатів стану робіт проекту, співвідношення з плановими й аналіз тенденцій, прогнозування; документування ходу робіт.

 Для керування проектом на період його існування створюється специфічна тимчасова організаційна структура, очолювана керівником проекту.

За змістом команда проекту являє собою групу фахівців високої кваліфікації, що володіють знаннями і навичками, необхідними для ефективного досягнення цілей проекту. Команда проекту має свій життєвий цикл, у якому можна виділити п’ять основних стадій:

1) формування,

2) спрацювання,

3) функціонування,

4) реорганізацію,

5) розформування.

 Система керування проектами являє собою організаційно-технологічний комплекс методичних, технічних, програмних і інформаційних засобів, спрямований на підтримку і підвищення ефективності процесів проектування.

 Iнформаційна система для керування проектами включає:

- централізоване збереження інформації про графіки робіт, ресурси і вартості;

- можливості швидкого аналізу впливу змін у графіку, ресурсному забезпеченні і фінансуванні на план проекту;

- можливість розподіленої підтримки і відновлення даних у мережному режимі;

- можливості автоматизованої генерації звітів і графічних діаграм, розробки проектної документації.

 Впровадження інформаційних систем повинно опиратись на ряд принципів: забезпечення ефективності АIС, дотримання затверджених планів і графіків, помодульне впровадження системи, забезпечення тісного зв’язку розробників та замовників, забезпечення інтеграції існуючої програмно-апаратної платформи, опис і аналіз бізнес-процесів перед впровадженням АIС.

 Система керування проектами – це організаційно-технологічний комплекс методичних, технічних, програмних і інформаційних засобів, спрямований на підтримку і підвищення ефективності процесів проектування.

 Деталізація бізнесів-процесів в моделі „як повинно бути“ розробляється якомога більш повним способом. Охоплюється навіть те, що не було детально охоплене при побудові моделі „як є“. Таким чином, це найбільш складний і тривалий аналітичний процес. Процес створення моделі звичайно йде ітеративно, на кожній ітерації здійснюється все більша деталізація й уточнення моделі.

 Успішне впровадження IС можливе тільки при тісному зв’язку із замовником і повній (реальній) підтримці групи впровадження керівництвом підприємства. При цьому успіх впровадження залежить від наступних чинників:

- характеристик самої IС;

- досвіду і кваліфікації впроваджувачів;

- ситуації на підприємстві замовника (готовності до впровадження, фінансовому становищі і т. д.).

 Найбільш часті причини невдач реалізації проектів:

- нестача ресурсів;

- нереальні терміни;

- помилки формулювання цілей;

- незгуртованість команди проекту;

- недостатньо детальне планування;

- неефективна взаємодія усередині проекту;

- зміна цілей у ході проекту;

- конфлікти між цілями проекту й інтересами підрозділів організації.