3.6.3 Виконання електричних схем
Електричні схеми виконують відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.702-75. Умовні графічні позначення елементів – відповідно до міждержавних стандартів ГОСТ 2.721-74 та ГОСТ 2.758-81.
На структурній схемі зображаються всі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої і функціональні групи) та основні зв’язки між ними. Функціональні частини на схемі зображаються у вигляді прямокутників чи інших геометричних фігур або у вигляді умовних графічних позначень.
Графічна побудова схеми повинна давати наглядну уяву про послідовність взаємодії функціональних частин виробу. На лініях зв’язку стрілками позначається напрямок перебігу процесів, які відбуваються у виробі. На схемах також повинні вказуватись найменування кожної функціональної частини виробу, якщо для його позначення була використана та чи інша геометрична фігура. Найменування, типи та позначення рекомендується вписувати всередині геометричних фігур. Допускається розміщувати на схемах пояснюючі надписи, діаграми та таблиці, які визначають послідовність процесів у часі, а також вказувати параметри в характерних точках (величини струмів, напруги, математичні залежності і т.п.).
На функціональній схемі зображають функціональні частини виробу (елементи, пристрої та функціональні групи), які приймають участь в процесі, що ілюструється схемою, та зв’язками між цими частинами.
Функціональні частини та зв’язки між ними, на схемі зображаються у вигляді умовних графічних позначень, які встановлені стандартами СКД. Окремі функціональні частини допускається зображувати у вигляді прямокутників, трикутників, кіл та інших геометричних фігур.
Графічна побудова схеми повинна давати наглядну уяву про послідовність процесів, які ілюструються схемою. На схемі повинні вказуватись:
для кожної функціональної схеми – позначення, що присвоєні їй на принциповій схемі, та (або) її найменування; якщо функціональна група зображена у вигляді умовного графічного позначення, то її найменування не вказується;
для кожного пристрою, зображеного прямокутником або графічним позначенням - позиційне позначення, що присвоєне йому на принциповій схемі, його найменування і тип та (або) позначення документа (основний конструкторський документ, державний стандарт, технічні умови), на основі якого цей пристрій застосовується;
для кожного елемента – позиційне позначення, що присвоєне йому на принциповій схемі та (або) його тип.
Найменування, типи та позначення рекомендується вписувати в геометричні фігури, які позначають елементи.
На схемі рекомендується вказувати технічні характеристики функціональних частин (поруч з графічним позначенням або на вільному полі схеми), а також передавальні функції елементів схеми.
На схемі розміщують пояснюючі надписи, діаграми або таблиці, які визначають послідовність процесів у часі, а також вказують параметри в характерних точках (величини струмів, напруги, математичні залежності і т.п.).
На принципових схемах зображають усі елементи або пристрої, які необхідні для здійснення та контролю у виробах заданих процесів, всі з’язки між ними. На схемах дозволяється зображувати з’єднувальні та монтажні елементи, які встановлені у виробі з конструктивних міркувань. Схеми виконують для виробів, які знаходяться у відключеному положенні.
Елементи на схемах зображуються у вигляді умовних графічних позначень, які встановлені СКД (див. табл. Х.4). Елементи, що використовуються у виробі частково, допускається зображувати на схемах неповністю, обмежуючись зображенням тільки тих частин, які використовуються. Елементи та пристрої зображуються на схемах поєднаним або рознесеним способами. При поєднаному способі складові частини пристроїв зображують на схемі поруч.
При виконанні схем рекомендується користуватися рядковим способом. При цьому умовні графічні позначення елементів або їх складових частин, які входять до одного кола, зображують послідовно один за іншим, а окремі кола – поруч, утворюючи паралельні (горизонтальні і вертикальні) рядки. При виконанні схеми рядковим способом рекомендується указувати їх функціональні призначення.
При зображенні на одній схемі різних функціональних кіл допускається розрізняти їх товщиною ліній. На одній схемі рекомендується використовувати не більше трьох розмірів ліній по товщині.
а) багатолінійне зображення; б) однолінійне зображення
Рисунок 3.7 Приклади умовних графічних позначень
Схеми виконуються багатолінійними або однолінійними. При багатолінійному зображенні кожне коле зображують окремою лінією, а елементи, які є в цих колах – окремими умовними графічними позначеннями. При однолінійному зображенні кіл, які виконують ідентичні функції, їх зображують однією лінією, а однакові елементи цих кіл – одним умовним графічним позначенням (рис. 3.7).
Кожний елемент або пристрій, що входить до виробу і зображується на схемі, повинен мати позиційне позначення у відповідності до ДСТУ (див. додаток Ф). Позиційні позначення елементів (пристроїв) необхідно присвоювати в межах виробу (пристрою). Порядкові номери елементів (пристроїв) необхідно присвоювати починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі присвоєно однакові буквенні позиційні позначення, наприклад: R1, R2, R3 і т.п., С1, С2, С3 і т.п. порядкові номери повинні присвоюватись у відповідності з послідовністю розміщення елементів або пристроїв на схемі зліва направо та зверху вниз. При необхідності допускається змінювати послідовність присвоєння порядкових номерів в залежності від розміщення елементів у виробі, напрямку проходження сигналів або функціональної послідовності процесу. Позиційні позначення проставляються на схемі поруч з умовними графічними позначеннями елементів і пристроїв з правої сторони або над ними.
Допускається при умові, якщо це не ускладнює схему, роздільно зображені частини елементів з’єднувати лінією механічного зв’язку, яка вказує на їх приналежність до одного елемента. В цьому випадку позиційні позначення елементів проставляють з одного або з двох кінців лінії механічного зв’язку.
На принциповій схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи, які входять до складу виробу та зображені на схемі. Дані про елементи, повинні бути записані в перелік елементів. Зв’язок переліку з умовними графічними позначеннями елементів повинен здійснюватись через позиційні позначення.
На схемах з’єднань повинні бути зображені всі пристрої та елементи, що входять до складу виробу, їх вхідні та вихідні елементи (з’єднування, плати, затискувачі і т.п.), а також з’єднання між цими пристроями та елементами.
Пристрої та елементи зображуються таким чином:
пристрої – у вигляді прямокутників або зовнішніх контурів;
елементи – у вигляді умовних графічних зображень, прямокутників або зовнішніх контурів.
При зображуванні елементів у вигляді прямокутників або зовнішніх контурів рекомендується всередині їх розміщувати умовні графічні позначення елементів. Вхідні та вихідні елементи зображуються у вигляді умовних графічних позначень.
Розміщення графічних позначень пристроїв та елементів на схемі повинне відповідати дійсному розміщенню елементів та пристроїв у виробі. Елементи, які використовуються у виробі частково, допускається зображувати на схемі неповністю, обмежуючись зображенням тільки тих частин, що використовуються.
Порядок виконання схем з’єднань є таким:
На принциповій схемі пронумерувати всі точки електричних з’єднань:
на силових схемах всім точкам присвоїти позначення А, В, С, А1, В1, С1, і т.д.;
на схемах керування всі точки пронумерувати арабськими цифрами, починаючи з цифри 1.
Визначити місце встановлення приладів та апаратів у виробі (всередині щита чи на його дверцятах).
Розробити загальний вигляд щита управління та його вигляд при знятих дверцятах.
Керуючись п.3 та правилами виконання схем з’єднань зобразити всі прилади та апарати, які розміщені на внутрішній панелі щита та його дверцятах (вигляд зі сторони монтажу).
Присвоїти порядкові номери (адреси) всім приладам і апаратам зверху вниз в напрямку зліва направо, починаючи з внутрішньої панелі та позначити їх їх буквами і цифрами у відповідністю з принциповою схемою.
Присвоїти номери точок електричних з’єднань всім виводам приладів і апаратів та проставити їх праворуч від виводів, а також їх адреси (номери приладів і апаратів, з елементами яких повинні бути з’єднані ці виводи) та проставити їх у торці ліній. На схемі з’єднань перелік елементів не проводиться (рис. 3.8).
А, В, С, А1, В1, С1 – номери точок електричних з’єднань у відповідності з принциповою схемою; 3, 4 – адреса (номери апаратів на схемі з’єднань, до елементів яких повинні бути під’єднані точки А1, В1, С1 автоматичного вимикача QF).
Рисунок 3.8 Приклад зображення автоматичного вимикача в схемі з’єднань