2. Виконання схем

1. Загальні вимоги

Схема – це конструкторський документ, в якому у вигляді умовних зображень або позначень показані складові частини виробу, а також зв’язки між ними. Дійсне просторове розташування складових частин виробу не враховується.

Залежно від видів елементів і зв’язків, які входять до складу виробу, схеми (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.701-84) поділяють на електричні (Е), гідравлічні (Г), пневматичні (П), кінематичні (К). За основним призначенням схеми поділяють на такі типи: структурні (1), функціональні (2), принципові (3), з’єднань (4) тощо.

Основні вимоги до виконання схем (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.701-84):

1. Схеми виконують на стандартних форматах без збереження масштабу і дійсного просторового розміщення складових частин виробу. Кількість і комплектність схем визначається особливостями виробу і має бути мінімальною, але достатньою для проектування, виготовлення, регулювання та налагоджування виробу в процесі його експлуатації і під час ремонту. Виконують схеми компактно, але виразно і зручно для читання.

2. У схемах виконують графічні умовні позначення, встановлені стандартами ЄСКД, або спрощені зображення зовнішніх контурів елементів. Позначення, не встановлені ЄСКД, пояснюють у технічних вимогах.

3. Слід добиватися якнайменшого перетину і зламу ліній-зв’язків між елементами схеми. Відстань між паралельними лініями повинна бути не меншою за 3 мм.

4. Елементи виробу, що становлять окрему функціональну групу, дозволяється виділяти тонкою штрих-пунктирною лінією і надписувати назву цієї групи, наприклад: “Коробка швидкостей”; “Супорт” і т.п.

5. На схемах можна розміщати різні технічні дані, які характеризують схему в цілому або її окремі елементи. Біля графічних позначень елементів і пристроїв показують, наприклад, номінальні їх параметри, а на вільному місці виконують діаграми, таблиці, роблять текстові написи тощо. Написи біля окремих елементів рекомендується виконувати справа або зверху від умовного знака.

6. Якщо потрібно, схему можна виконувати на кількох аркушах або дві схеми на одному аркуші. В останньому випадку в назві записують обидві схеми, наприклад: “Схема електрична принципова і з’єднань.

7. Дозволяється виконувати схему в межах спрощеного зображення контуру виробу, наприклад контуру верстата. Цей контур виконують тонкою суцільною лінією.

3.6.2 Виконання кінематичних схем

На кінематичній схемі треба показати всі кінематичні елементи виробу, відобразити кінематичні зв’язки механічного і немеханічного характеру між окремими парами, ланцюгами, групами елементів, показати зв’язок між механізмом і джерелом руху.

Креслять кінематичні схеми (відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.703-68), як правило, у вигляді розгортки (див. рисунок У.1). Дозволяється вписувати схему в контур зображення виробу або викреслювати її в аксонометричній проекції.

Усі елементи на схемі виконують за графічними позначеннями відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 2.770-68 (див. табл. Х.2). Креслять у мовні позначення, не додержуючи масштабу зображення, але при повторюванні знаків виконувати їх треба однаковими за розмірами. Бажано, щоб для умовних графічних позначень взаємозв’язаних елементів співвідношення їх розмірів на схемі відповідали дійсним співвідношенням їх розмірів. Не порушуючи виразності схеми, дозволяється окремі елементи переносити вгору або вниз від їх справжнього розміщення, виносити за контур виробу, повертати і т.п. Якщо вали і осі на схемі перетинаються, то в місцях перетину лінії не переривають. Якщо вали і осі перекриті іншими частинами механізму, то їх зображують як невидимі (штриховою лінією).

Вали, осі і стержні на кінематичній схемі зображують суцільними основними лініями завтовшки S = 0,5…1,4 мм; підшипники, шківи, зубчасті колеса, черв’яки, гальма, зірочки – суцільними тонкими лініями завтовшки S/2; контур виробу, в який вписано кінематичну схему – суцільними тонкими лініями завтовшки S/3; кінематичні зв’язки між спряженими ланками пари, накресленими нарізно – штриховими лініями завтовшки S/2; кінематичні зв’язки між елементами і групами немеханічного характеру (наприклад, електричні зв’язки) – подвійними штриховими лініями завтовшки S/2; розрахункові зв’язки між елементами – потрійними штриховими лініями завтовшки S/2.

На кінематичній схемі дозволяється показувати таке:

• назву кожної кінематичної групи елементів, яка має певне функціональне призначення, наприклад: “Привід ланцюговий”. Наносять назву на поличці лінії виноски, проведеної від відповідної групи;

• основні характеристики і параметри кінематичних елементів, а саме: для двигунів – назву, тип, потужність, число обертів; для зубчастих коліс – число зубів і модуль; для шківа пасової передачі – діаметр; для черв’яка – модуль, число заходів, тип черв’яка; для зірочок – число зубів та крок ланцюга і т.п. Дозволяється на кінематичній схемі показувати граничні відхилення для чисел обертів вала, додаткові і розрахункові дані у вигляді графіків, таблиць, діаграм, які пояснюють зв’язки між окремими елементами, та ін.

Кожному кінематичному елементу на схемі привласнюють порядковий номер, починаючи від джерела руху. Вали нумерують римськими цифрами, інші елементи – арабськими. Елементи покупних або запозичених механізмів, наприклад редуктора або варіатора, окремо не нумерують, а дають порядковий номер на поличці лінії-виноски. Під поличкою показують основні характеристики і параметри кінематичного елемента.