5. Якісно нові риси укр. Драматургії кін. Хіх – поч. Хх ст.

Укр драматургію кін 19 – поч20ст. представляють Л. Українка та В. Винниченко. Л.Укр. впроваджує жанр модерної драматичної поеми ( інтелектуальної, драми ідей). Її театр опирається на творчість драматургів Зх. Театру. Ознаки драмат. Поеми: поєднання худ. Форми лірики, епосу, драми; конфлікт ідей, філософізм, роздуми над певною жит. позицією, психологізм, абстрактність, універсалізм,узагальненість понять, а отже їх символічність, емоційність,ліризм, міфологічність, яка апелює до інтелектуальності. Мовленнєва форма драмат. Поеми є афористична, досконалість мови, білий 5-стопний ямб, неоромантична ідеологія, чіткість, конкретність простота. Драматична поема запозичує у лірики її ліризм і емоційність, ритмічність, музикальність, багатство тропів, але відкидає безсюжетність. Від епосу переймає сюжетність і розлогість авторських коментарів. Від драми переймає зовнішню формальну побудову твору, поділену на дії, акти; також гострий конфлікті різкі протистояння х-ру. ЇЇ драматургія орієнтована на неоромантизм або, як вона говорила ін. влиу – до висот. В драмах шукає того вищого ідеалу. Авторка вдається до численних модифікацій жанру драмат. поеми.Єдина прозова драма – це «Блакитна троянда», в ній присутня історична конкретика, йдеться про сучасність поетеси – модерн. Всі інші: драми-сценки «Івфігенія в Тавриді», драматичні етюди «Одержима», Вавилонський полон, драми-діалоги «Айша та Мохамед», «На полі крові», В катакомбах, інші Кассандра, На руїнах, У пущі, Руфін І Прісціла, Камінний господар, Лісова пісня, Бояриння, поема-триптих Триптих. Проблематика драм: 1.українська тематика «Блакитна трояянда», Лісова пісня, Бояриня; 2. Біблійна тематика –страрозавітня «Вавилонський полон», На руїнах, -новозавітня Одержима, На полі крові, Руфіні Прісціла, В катакомбах.3. антична тематика Івфігенія в Тавриді, Кассандра, Оргія. 4. Середньовічний мотив Камінний господар, Осіння казка. Драматична спадщина Винниченка представлена такими творами: «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Memento», «Базар», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Між двох сил», «Записки Кирпатого Мефістофеля». сценічністю, гостротою і цікавістю інтриги, яка побудована на контрастах. Найкращі твори Винниченка відзначаються великою майстерністю. Імпресіонізм його характерно вирізняється, наприклад, фіксацією дієвих, переважно зорових деталей, а також тонких і водночас гостро діючих психологічних рухів-рефлексів. Сюжет, часто банальний і нескладний, Винниченко завжди загострює антитезами, а також несподіваними зовнішніми ефектами, насичуючи свої твори актуальними проблемами. Високим здобутком укр. драматургії є поетична драма «Чураївна», В. Самійленка, тут виражено погляди трудящих на війну і мир, на честь і гідність людини. Драми писав і О. Олесь: Ніч на полонині, По дорозі в казку.

6. Тематичне та жанрово-стильове оновлення укр. Поезії кін. Хіх-поч.Хх ст.

Поезія кін. 19-поч.20ст. представлена такими іменами як Л. Укр,В. Самійленко,М. Вороний, О. Олесь.

Перша рання збірка Л. Укр. «На крилах пісень» - це мрійлива, елегійна, смутна лірика, яка запозичувала стилістику з народнопісенної лірики. Інші збірки: «Думи і мрії», «Відгуки». Мотив сили поетичного солова порушено в поезіях Слово, чому ти не твердая криця?, Поет під час облоги, Давня казка, Уривки з листа, де подається образ-символ квітки ломикамінь (квітка едельвейс мала стати символом поета, який здатний своїм словом ламати віковічні каміння); «На столітній ювілей укр.. літ» - золота клітка і золоті кайдани бряжчали в поетів, які писали на замовлення. Мотив змагання, мотив б-би представлений у циклі «Пісні про волю», І всетаки до тебе думка лине – йдеться про образ сліз за народ. Мотив жертовності заради високої мети, краю звучить у вірші «Товаришці на спомин», Досвітні огні, Самсон, Роберт Брюс, король шот., Сонтра спем сперо. Мотив свободи: «Завжди терновий вінець» - цей вірш можна вваж. Життєвим кредом письмен., «Не нарікати слово я дала» - прийняття сесійного, жертовного життя. Всі ці поезії мають ще одну грань – це сила людського духу, змагання з собою Як дитиною бувало, Мріє, не зрадь. Ідеали, які змальовує поетеса є дуже самотніми, їх вважають божевільними: «Як я люблю оті години прці», Хто вам сказав, що я слабка, Вілла-посестра. Особистісні мотиви: До мого фортепіано, Стояла я і слухала весну…. Є ряд поезій, які пов’язанні з любов’ю до С. Мержин.: «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», Ти не хотів мене взять, Все покинути, до тебе полинуть.Простижуємо і інтернаціональний мотив: Дим, Напис на руїні, Східна мелодія. Цілі цикли та окремі поезії присвяч.. пейзажним описам: Подорож до моря, Прощай Волинь, Красо України, Подолля. Щодо худ особливостей її лірики, то в її творчості використовується багато поетичних форм, різні жанри: вірші-пісні «Пісня», Веснянка, Колискова, вірші-елегії До мого фортепіано, вірш-діалог Мамо, іде вже зима, вірш-монолог Контра спе сперо, вірш спогад Вже сонечко в море сіда, вірш-портрет Татарочка. Версифікація поезій поетеси: двовірш Надія,тривірш Байдари, чотиривірші До мого форт, Сонтра спе сперо, п’ятивірш Досвітні вогні, сонети Бахчисарай, Бахчисарайсбка фортеця. Франко вбачає в особі В. Самійленка «рідкий приклад лірика-обєктивіста». В поезії «Укр мова», простежується мотив служінню народу, закликає плекати мову. Лірика «Вечірня пісня» побудована за законом музичного розгортання теми. Є в нього і твір-монолог «Герострат». В сатирі «Ельдорадо», малює хиби сучасного ладу. У гуморесці «Божий приклад»- ідея безплідності праці язиками. Високим здобутком укр. драматургії є поетична драма «Чураївна», тут виражено погляди трудящих на війну і мир, на честь і гідність людини. О. Олесь і М. Вороний вважаються зачинателями жанру романсової лірики, були яскравими символістами. Їх лірика мала конкретного адресата – інтелігента. О. Олеся називають співцем революції. Тема віри в перемогу революції звучить у віршах «Замовкніть всі: великий час прийшов», «Воля!Воля!Сниться може». В поезії Айстри застосовує прийом антитези, контрасту: розквіт квітів і їх рання смерть, прагнення до життя та плач холодного вітру. Збірки Перезва, Чужина викриває еміграцію. Мотив ролі слова в житті народу звучить в Поезіях О слово рідне! Орле скутий…, Рідна мова в рідній школі. М. Вороний – це елітарний поет. Патріотична тематика звучить віршах: «Краю мій рідний», Коли ти любиш рідний край. Поезії-портрети: «Серце музики», Ікар, І франко, в них складає уклін великим людям. Філософська лірика, медитативно-елегійна: Краса, Моменто морі. Жанр легенди: Легенда, Євшан-зілля. Пейзажна лірика зливається з інтимною: Хвиля, До моря, Хмарка, Сонце заходить. Улюбленим є образ соловейка співця як образ поета, що оспівує красу. Ознаки його лірики: поетичне тонке слово, запозичення з латинської, ремінісценції, краса і мудрість слова.