44. Відтворення трагізму селянського існування у повісті о. Кобилянської «Земля».

Земля - сила і любов, ненависть і прокляття. Вона ділить селян на бідних і багатих. від землі залежить і особисте щастя людей (Парасинка, Анна). Образ панотця є епізодичний, але з його допомогою Кобилянська викриває фарисейство духівництва, його хижацьку мораль. селянська психологія, зумовлена життям і майновими інтересами розкрита в повісті багатогранно і глибоко. Б-ба за існування розʼєднує людей, робить їх глухими до горя інших, несправедливими і злими. (Дізнавшись таємницю Анни селяни накидаються на неї).

Все обертається навколо землі.Вона ділить селян на багатих та бідних. Від землі залежить особисте щастя людей.ця істина проводиться на прикладі кількох доль . Так Докія видає заміж свою дочку Парасинку за Тодорику, тільки тому що батьки нареченого мають багто землі, і він стане колись господарем. Михайло ніяк не наважується сказати батькам про свй намір одружитися, бо Анна хоча вродлива, але бідна наймичка. Конфлікт Евоніки з Савою виникає через Рахіру, яка хоче заволодіти їхньою землею. Скільки моральних і фізичних мук довелося пережити Анні.

Селянський індивідуалізм, черствість, байдужість до чужої біди- риси селянина, що насаджувалися йому віками. Письменниця показує, як кристалізуються відповідні психічні якості можливого вбивці. Ми бачимо, що Сава міг легко застрелити без будь – якої потреби зайця чи птаха, як він звик до пролиття живої крові. Він у собі розпалює недобрі почуття до брата Михайла, причому ця лють ставала постійною, бо той неодноразово дорікав йому за зв’язок із злодійкуватою Рахірою. Сава перестав зважати на застереження батьків. При будь – якій нагоді він полишав рідну хату і йшов до Рахіри, де завжди частували горілкою, де не трусилися, як дома над кожною копійкою. Тому вбивство брата стало останнім акордом у його звироднінні.Трагедія зруйнувала всю родину, принесла всім нечувані страждання. Справді, влада землі жорстоко поглумилася над своїми господарями. Тому стає зрозумілим вибух гніву Івоніки: селянинові здалося, що та земля, яку він так плекав, тепер насміхається з нього, глузує, і він «ревнув нараз страшним голосом, погрозивши п’ястуком: « Не смійся!»Через долю Михайла письменниця порушила і долю солдатчини, з винятковою силою психологізму передала наболіле впродовж багатьох поколінь складне почуття ставлення українського селянства до служби в арміях чужих йому держав. Івоніка не вірить словам урядовця, що парубкові цісарське військо допоможе побачити світ і набратися «науки». Батько серцем відчуває, що віддати сина в солдати означає «стратити його» якщо не назавжди, то на довгі роки, означає віддати його на страждання.

45. Повість о. Кобилянської «Земля». Проблематика. Біблійні проекції у творі. Система образів та засоби їх творення.

Уже сам факт розробки авторкою біблійного мотиву Каїна-Авеля свідчить про те, що в основі твору мораль­но-етична про­блематика, заглиблення у філософську і навіть містичну царину, притчева атмосфера, на­скрізна знаковість. Надмета повісті – по­міркувати над причинами братовбивства, зла у світі. Серед проблем,: людина і земля та доля людини.

селянин перебуває під владою землі.(духовна і матеріальна).Щоб жити з землі селянин має прийняти її закони: любов як життєва настанова; сумлін­на праця – священ­ний моральний обов'язок, єдиний засіб і виправдання буття людини. Саме за цими законами живуть Івоніка та Михайло, тобто вони перебувають під духовною владою землі, її духовна й матеріяльна влада у їхніх душах зрівноважені: люблячи землю, молячись на неї, милуючись нею, вони дбають і про зиск, і про збагачення зі своїх ґрунтів. Дисгар­монія (Докія нівечить життя своїй доньці, видавши заміж за багато­го нелюба; Марійка через свою скнарість ми­мохіть стає однією з причин трагедії Михайла й Анни; спричиняється до лиха і Рахіра, пра­гнучи поживитися федорчуківською землею). Ще страхітливіша духовна катастрофа на­стає тоді, коли людина цілком зрікається влади землі над собою, пориває з нею зв'язок. Тоді вона пориває і з мораллю, губить совість (здатність розрізняти добро і зло), витісняє Бога зі своєї душі. Такою людиною виступає у повісті Сава. Він повторює ком­плекс Каїна, ним керують гординя і заздрість. Кобилянська досліджує природу каїнізму. Сава – абсолют­ний бунтар. Його головна мета – цілко­вита свобода, незалежність від усього – від батьків, дому, землі, людей. Сава затято долає в собі відчуття гріха (він гордить­ся, що не боїться переступу кохатися з двою­рідною сестрою, навмисне робить це, кидаю­чи виклик табу, заборонам). Сава прагнув вибороти абсолютну свободу, а знайшов абсолютну неволю, став безвідмовним знаряддям у пазурях тьми. По­бачивши під час весняної оранки зайця, па­рубок блискавичним рухом машинально вбив його грудкою, а потім викинув геть. На бать­кове запитання: "Пощо ти вбив зайця?" – не міг нічого відпо­вісти, бо «в дійсності не знав, пощо вбив його; якесь «щось» у нім приказало йому те вчинити».Не жадоба землі – причина бра­товбивства (як досі прийнято вважати), а, на­впаки, зречення влади землі. Епілогові сцени повісти разюче засвідчують духовну смерть братовбивці. Пристрасний потяг до Рахіри минув, бо тепер (після закон­ного одруження) це вже не гріх, не долання заборони; батьки, люди загалом відсахнулися від нього. А голов­не – сам він «не має спо­кою» , «ходить, як залуджений», тобто відчуває смерть своєї душі, а відтак безцільність свого існування.

Друга проблема,– фатум, влада долі над людиною. Людина проходить лише тим шля­хом, який їй накреслено згори, і як би не ста­ралася, що б не робила, не зможе звернути з цього шляху.

Оль­га Кобилянська підкреслює вплив спадковости на характер людини. Але ж саме доля вирі­шила, щоб Михайло вдався в Івоніку, а Сава – у Марійку, а не навпаки; чи так само Анна – у «чесного ґазду» батька, а не в лиху, по­творну тілом і душею матір. Михайло якось згадує народ­ну мудрість: «Що має чиє бути, те не мине його!». Так, саме в ту мить, як Михайло вперше наважився за­просити Анну на танець, стихла музика – обірвалася струна. А коли того ж вечора Пет­ро повів Анну до танцю, «голос скрипки нена­че навіки злучив їх з собою». Так доля показа­ла, з ким судилося бути Анні у парі.