ЛЕКЦІЯ № 1

Основні положення законодавчих та нормативних документів україни про охорону праці

Охорона праці - це система правових, організаційних, санітарно- лікувальних, профілактичних, соціально-економічних, технічних, гігієнічних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя,здоров'я й працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Правова база охорони праці у галузі ґрунтується на національному законодавстві та міжнародних нормах.

Законодавство України про охорону праці – це система взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері соціального захисту громадян у процесі трудової діяльності. Воно складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Основоположним документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Закон «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності та видів діяльності, в тому числі на кооперативні, акціонерні, орендні, фермерські господарства, на окремих наймачів робочої сили. Закон «Про охорону праці» поширюється також на іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо вони працюють па території України. Трудящі цих категорій мають такі самі права на охорону праці, як і громадяни України.

Нормативно-правові акти з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці — це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи обов'язкові для виконання. До найважливіших нормативно- правових актів з охорони праці відносять нормативно-правові акти про охорону праці (НПАОП).

Нормативно-правові акти є загальними для користування, бо дія їх поширюється на всі підприємства, установи та організації Украї­ни незалежно від власності і форм господарювання.

Окрім НПАОП є галузеві (відомчі) нормативно-правові акти га акти щодо охорони праці підприємств.

Галузеві нормативні акти поширюються тільки на певну галузь господарчої діяльності. Вони передбачають специфічні гарантії безпечних умов праці, тільки для даної галузі.

Нормативні акти які діють в межах підприємства

Відповідно до рекомендацій Держгірпромнагляду і Порядку опрацювання і затвердження нормативних актів, до основних нормативних актів, що діють в межах підприємства належать:

• положення про систему управління охороною праці на підприємстві

• положення про службу охорони праці підприємства;

• положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

• положення про навчання, інструктажі і перевірку знань працівників з питань охорони праці:,

• положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки;

• наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актом з охорони праці;

• положення про роботу уповноваженого з питань охорони праці в трудовому колективі;

• положення про організацію попереднього і періодичного медичного огляду працівників.

• інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

• перелік робіт з підвищеною небезпекою;

• перелік посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і щорічну перевірку знань з охорони праці;

• наказ про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Згідно з Положенням передбачається періодичність перевірки інструкцій з охорони праці не рідше ніж один раз на п'ять років, а для працюючих за професіями або видами робіт, пов'язаними з підвищеною небезпекою - не рідше, ніж один раз на три роки.

Правила і обов’язки громадян по охороні праці.

Під час роботи на підприємстві працівник згідно закону “Про охорону праці” має наступні права :

• відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки,

• право на здорові і безпечні умови праці,

• на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку,

• на участь в управлінні підприємством, установою, організацією,

• на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності,

• на матеріальну допомогу в разі безробіття,

• на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством,

• та інші права, встановлені законодавством.

Гарантії забезпечення права громадян на працю

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

• вільний вибір виду діяльності;

• безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

• надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до попередньо поданих ними заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів;

• безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

• компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

• правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Крім вищевказаних прав по охороні праці всіх працюючих, законодавством передбачені окремі пільги для працюючих жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Так, зокрема, заборонено застосовувати працю жінок на важких роботах і роботах з небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує граничні норми. Аналогічні пільги також надані і неповнолітнім працівникам. Крім того, забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Значні пільги надаються також вагітним жінкам і жінкам, які мають неповнолітніх дітей.

У випадках передбачених законодавством, власник зобов’язаний організовувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Підприємства, які використовують працю інвалідів зобов’язані створити відповідні умови праці для них, вживати додаткових заходів по охороні праці.

Крім того, всі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Колективний договір укладається профспілковим комітетом підприємства з роботодавцем з питань охорони праці та інших соціальних питань.

Однак, крім прав, працівник зобов’язаний виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, а саме :

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

• додержувати зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором ( колективною угодою) та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

• проводити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

• співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення або попередження виробничої ситуації, яка загрожує життю або здоров’ю оточуючих, повідомляти про небезпеку свого керівника або іншу посадову особу.

Відповідальність за порушення законодавства по охороні праці

Посадові особи, які порушили законодавство про працю, правила охорони праці, допустили невиконання зобов'язань за колективними договорами і угодами з спеціальних питань та охорони праці або перешкоджали законній наглядовій діяльності, згідно з існуючим законодавством можуть притягатися до адміністративної, дисциплінарної, матеріальної або кримінальної відповідальності.

Відповідальність несуть працівники, на яких покладено обов'язки виконувати вимоги з охорони праці, безпеки праці та виробничої санітарії, передбачені КЗпП (ст.139, 159), законом «Про охорону праці» (гл. VIII, ст. 43, 44), правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві та іншими нормативними актами про працю.

Дисциплінарна відповідальність – це зауваження, догана, переведення на роботу з нижчою оплатою на термін до 3 місяців або звільнення з роботи.

Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних службових осіб за порушення з охорони праці можуть порушувати органи державного контролю, спеціалісти служби охорони праці, а також органи прокуратури, зокрема у формі подання.

Для застосування дисциплінарного стягнення роботодавець має отримати від порушника письмове пояснення. При відмові дати пояснення складається акт за підписом особи, що була свідком цієї відмови.

Дисциплінарна відповідальність застосовується не пізніше, ніж через один місяць з дня виявлення правопорушень і не пізніше шести місяців з дня його виявлення. За кожне правопорушення, може встановлюватися лише одне дисциплінарне стягнення, яке оголошується в наказі й повідомляється під розписку працівника.

Роботодавець може замість дисциплінарного стягнення передати справу на розгляд трудової комісії.

Адміністративна відповідальність - це накладання штрафу на службовому особу не пізніше 2-х місяців з дня допущення правопорушення. Рішення про це має бути виконаним не пізніше трьох місяців з дня його прийняття.

За скоєння правопорушення складається протокол, крім тих правопорушень штраф за які береться на місці скоєння злочину або розмір штрафу не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян або особа не хоче оскаржувати адміністративне стягнення. Постанова органу, який розглядав справу про адмінпорушення, може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення. Штраф має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня вручення постанови про стягнення штрафу. В разі не своєчасної сплати штрафу постанова надсилається для отримання суми штрафу у примусовому порядку.

Державний нагляд має право притягати до адміністративної відповідальності порушників правил і норм охорони праці

Матеріальна ( відшкодування збитків) – може накладатися на організацію, підприємство, власника за шкоду, заподіяну здоров’ю працівників, трудове каліцтво або втрату здоров’я під час виконання службових обов’язків; а на робітників і службовців – за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання службових обов’язків.

Матеріальна відповідальність може бути повною або обмеженою. Обмежену відповідальність несуть робітники і службовці у розмірі не більше третини місячної тарифної ставки ( окладу). Повну матеріальну відповідальність може нести працівник, який завдав збитків підприємству в результаті порушення ним правил охорони праці у слідуючих випадках:

• при наявності в діях працівника ознак кримінального злочину;

• якщо на працівника спеціальними законами покладена повна матеріальна відповідальність;

• якщо між працівником і організацією існує спеціальний договір про відшкодування заподіяної шкоди.

В разі ушкодження здоров’я працівника, заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров’я власник підприємства зобов’язаний відшкодувати йому шкоду – у повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому ( членам його сім’ї) одноразову допомогу

Державний інспектор держнаглядохоронпраці має право накладати штраф на керівника за порушення правил і норм охорони праці

Крім відшкодування матеріальної шкоди працівнику у випадках коли небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати або порушення його нормальних життєвих зв’язків власником відшкодовуються також і моральні втрати.

Під моральною втратою розуміється страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що привело до погіршення або позбавлення своїх звичок та бажань, а також інші негативні наслідки морального характеру.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Кримінальна відповідальність - це покарання службових осіб, які допустили злісні порушення норм і правил охорони праці, невиконання умов колективного договору, наказів, розпоряджень органів нагляду за станом охорони праці, внаслідок чого трапилися нещасні випадки, виникли профзахворювання, аварії або інші важкі наслідки.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчи­нення злочину минуло шістнадцять років. До кримінальної відповідальності можуть притягатися безпосередньо керівники робіт, при виконанні яких допущені порушення вимог охорони праці.

Кримінальне стягнення має право накладати державний інспектор

Відповідно до кримінального кодексу до винних осіб можуть застосовуватися такі основні покарання:

• Позбавлення волі — це вид основного покарання, що полягає у примусовій ізоляції людини на відповідний строк у спеціально призначених для цього установах. Позбавлення волі встановлюєть­ся на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини - не більше п'ятнадцяти років (КК ст.63).

• Виправні роботи без позбавлення волі;

• Позбавлення права займати певні посади або займатися пев­ною діяльністю може призначатися на термін від 2 до 5 років.

• Штраф - як міра кримінального покарання полягає у грошо­вому стягненні. Розмір штрафу встановлюється у залежності від тяжкості наслідків в межах від 10 до 1000 мінімальних неоподаткованих розмірів заробітної плати.

• Громадська догана полягає у публічному висловленні судом догани від імені держави з доведенням про це до відома громадськості.

ЛЕКЦІЯ № 2