4.21. Які установки та засоби використовуються для гасіння пожеж?

Стаціонарні установки пожежогасіння являють собою апарати, трубопроводи та обладнання, які встановлені на постійних місцях і призначені для подачі вогнегасних речовин до місць займання. Такі установки поділяються на автоматичні і напівавто­матичні та ручні. Автоматичні установки при виникненні пожежі приводяться в дію відповідним давачем (сповіщувачем) або спонукальним пристроєм, а інші — людиною. Зараз найбільш широко застосовуються автоматичні установки пожежогасіння, які призначені: для виявлення осередку пожежі; забезпечення подачі та випуску вогнегасної речовини в захищуване приміщення; оповіщення про пожежу.

До пересувних пожежних засобів належать пожежні маши­ни, поїзди, катери, літаки, танки, а також пожежні автонасоси та мотопомпи.

Первинні засоби пожежо­гасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а та­кож для гасіння пожеж на початко­вій стадії їхнього розвитку силами персоналу об'єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони. До первинних засобів пожежогасіння належать вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Досить часто, як первинні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які характеризуються високою вогнегасною спроможністю та значною швидкодією.

4.22. Що входить до складу хімічно-пінного вогнегасника ОХП-10?

В хімічно-пінних вогнегасниках утворення піни в момент їх використання проходить за рахунок хімічної реакції, протікаючої при змішуванні кислотної (суміш сульфату заліза (ІІІ)і сірчаної кислоти) і лужних частин (бікарбонату натрію з солодковим екстрактом і води) заряду.

4.23. Що входить до складу повітряно-пінного вогнегасника ОВП-5?

До складу повітряно-пінного вогнегасника входить 6%-вий розчин піноутворювача та балончик з вуглекислим газом.

4.24. Що входить до складу вуглекислотно-брометилового вогнегасника ОУБ-

3А?

До складу вуглекислотно-брометилового вогнегасника входить брометан і діоксид вуглецю.

4.25. Що входить до складу вогнегасника ОУ-2?

Вогнегасник наповнюють рідкою вуглекислотою (маса вогнегасника з балоном повинний бути відповідно 6.25; 13.35 і 19.7 кг) під тиском 7Мпа.

4.26. Що входить до складу порошкового вогнегасника ОП-1?

До складу порошків, якими заповнюється вогнегасник входить гідрокарбонат натрію з додаванням тальку, стеаратів заліза, алюмінію, магнію.

4.27. За допомогою яких технічних засобів здійснюється пожежна сигналізація, оповіщення та зв’язок?

Для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби можуть використовуватись телефони спеціального та загального призначення, радіозв'язок, централізовані установки пожежної сигналізації. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати у відповідності з розробленими планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), а при необхідності — послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції тощо). Кількість оповіщувачів (динаміків), їх розміщення та потужність вибирається таким чином, щоб забезпечити необхідну чутність у всіх місцях перебування людей. Для передачі текстів оповіщення та керування евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі.

Найбільш швидким та надійним засобом виявлення та сповіщення про пожежу вважається автоматична становка пожежної сигналізації (АУПС), яка повинна працювати цілодобово.

Одним з основних елементів АУПС є пожежні сповіщувачі — пристрої, що формують сигнал про пожежу. Розрізняють пожежні сповіщувачі ручної та автоматичної дії. Ручний пожежний сповіщувач (мал.22, а) вмикає людина, що виявила пожежу, шляхом натискання на пускову кнопку. Вони можуть використовуватися для подачі сигналу про пожежу з території підприємства. Всередині будівлі ручні сповіщувачі встановлюються як додатковий технічний засіб автоматичної АУПС.

Автоматичні пожежні сповіщувачі спрацьовують без участі людини від дії на них чинників, що супроводжують пожежу: підвищення температури, дим, полум'я.

Мал.22. Пожежні сповіщувачі: а — ручний ИР-П; б — тепловий ИП105: 8 — димовий ИПД-1; д — полум'я ИП

Теплові пожежні сповіщувачі за принципом дії підрозділяються на: макси­мальні (ИТ-Б, ИТ2-Б, ИП 105, СПТМ-70), які спрацьовують при досягненні порового значення температури повітря в місці їх встановлення; диференційні (HL 871-20), які реагують на швидкість наростання градієнта температури; максимально-диференційні (ИТ1-МДБ, D-601), які спрацьовують від тої чи іншої переважаючої зміни температури.

Сповіщувач пожежний ИП-105 (мал.22, б) являє собою магнітоконтактний пристрій з контактним виходом. Він працює за принципом зміни магнітної індукції під дією високої температури.

Димові пожежні сповіщувачі виявляють дим фотоелектричним (оптичним) чи радіоізотопним методом. Принцип дії оптичного сповіщувача пожежного димового ИПД-1 базується на реєстрації розсіяного світла (ефекті Тіндола).

Пожежні сповіщувачі характеризуються: порогом спрацювання — найменшим значенням параметра, на який вони реагують; інерційністю — часом від початку дії чинника, що контролюється до моменту спрацювання; захищуваною площею — площею підлоги, яку контролює один сповіщувач.