3.24. Як класифікують заходи та засоби безпечної експлуатації електроустановок?
Мал.18. Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації електроустановок
3.25. Які технічні способи та заходи захисту застосовуються при нормальних режимах роботи електроустановок?
Ізоляція струмопровідних частин забезпечується шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу, додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.
Робочою називається ізоляція струмопровідних частин електроустановки, яка забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження струмом.
Додатковою називається ізоляція, яка застосовується додатково до робочої і у випадку її пошкодження забезпечує захист людини від ураження струмом.
Подвійною називається ізоляція, яка складається з робочої та додаткової.
Посиленою називається покращена робоча ізоляція.
Забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин
передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті чи в недосяжному місці.
Захисні огорожі можуть бути суцільними та сітчастими. Суцільні огорожі (корпуси, кожухи, кришки і т. п.) застосовуються в електроустановках з напругою до 1000 В, а сітчасті — до і вище 1000 В. Захисні дверцята чи двері повинні закриватись на замок або обладнуватись блокувальними пристроями.
Блокувальні пристрої за принципом дії поділяються на механічні, електричні та електронні. Вони забезпечують зняття напруги із струмопровідних частин при відкриванні огорожі та спробі проникнути в небезпечну зону.
Попереджувальна сигналізація є пасивним засобом захисту, який не усуває небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Така сигналізація може бути світловою (лампочки, світлодіоди і т. п.) та звуковою (зумери, дзвінки, сирени).
Мала напруга застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують 42 В. При таких напругах струм, що може пройти через тіло людини є дуже малим і вважається відносно безпечним. Однак, гарантувати абсолютної безпеки неможливо, тому поряд з малою напругою використовують й інші способи та засоби захисту та високої напруги
3.26. Які плакати застосовуються для забезпечення електробезпечності?
Для забезпечення електробезпечності обслуговуючого персоналу і сторонніх осіб застосовуються плакати: „Не включати – працюють люди”, „Не відкривати – працюють люди”, „Не включати – робота на лінії”, „Стій – висока напруга” , „Не влазь – уб’є” , „Працювати - тут” , „Улазити - тут”.
3.27. На якій висоті варто підвішувати електричні лампи загального освітлення 220 В?
Лампи освітлення варто підвішувати на висот і не менше 2,5 м від землі чи підлоги. Якщо через недостатню висоту приміщення чи за умови роботи виникає необхідність підвішувати їх на висоті менше 2,5 м , то потрібно вжити заходів по виключенню випадкових доторкань людей до струмоведучих частин.
3.28. Куди приєднується нульовий провід у патроні електролампи?
Нульовий провід у патроні електролампи приєднується до гвинтової металевої гільзи патрона, а фазний провід – через вимикач до утопленого контакту.
3.29. Що таке заземлення?
Заземлення – це навмисне металеве з’єднання корпуса електродвигуна, кожуха рубильника, магнітного пускача й інших не струмопровідних частин електроустаткування з пристроєм, що заземлює. Заземлення робиться для захисту людини від ураження електричним струмом якщо він випадково виявився під напругою.
3.30. Як виконується заземлення в залежності від режиму нейтралі електромережі?
Заземлення виконується за схемою з глухо заземленої чи ізольованої нейтралі трансформаторів. В мережах із глухозаземлюючою нейтраллю корпуса електродвигунів, кожуха рубильників з’єднуються з заземленим нульовим проводом. Завдяки цьому при замиканні на корпус чи кожух відбувається автоматичне відключення електроустановки від електромережі.
3.31. Чи потрібно заземлювати повторно нульовий провід?
Нульовий провід обов’язково заземлюють повторно через кожні 250 м, на відгалуження х більш 200 м і на кінцях повітряних ліній.
3.32. Що являє собою пристрій, що заземлює?
Цей пристрій, що складається з заземлювача і провідників, що заземлюють. Звичайно заземлювач виготовляється зі сталевих труб діаметром 50...70 мм і з товщиною стінок не менше 3,5 мм чи з кутової сталі розміром 50х50х5 чи 70х70х5 мм і забивається в землю на глибину 2,0...2,5 м. У якості заземлювача варто забивати не менше трьох труб чи трьох косинців. Відстань між ними має бути не менше 2,5...3 м. Верхня крайка заземлювача повинна бути нижче рівня землі не менше чим на 0,5 м. Провідники, що заземлюють, можуть бути сталеві чи мідні.