2.29. Які методи використовуються для розрахунку штучного освітлення?

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірно­го освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф_л визначають за формулою:

, 2.1

де Е — нормована освітленість, лк;

S — площа освітлюваного приміщення, м²;

k₃ — коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті за­бруднення та старіння ламп (&_з = 1,3—1,8);

Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1 —1,15);

N — кількість світильників;

п — кількість ламп у світильнику;

— коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показ­ника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і зна­ходять за формулою:

, (2.2)

Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбіновано­го освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покла­дено рівняння:

, (2.3)

де – Ia — сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд; — кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні;

r — відстань від світильника до заданої точки.

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) Р , Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості

, (2.4)

де р — питома потужність, Вт/м² (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);

S — площа приміщення, м²;

N — кількість світильників у приміщенні.

2.30. Яким чином здійснюється експлуатація освітлювальних установок?

Надійність та ефективність природного і штучного освітлення залежить від своєчасності і ретельності їх обслуговування. Забруднення скла світлових отворів, ламп та світильників може знизити освітленість приміщень в 1,5—2 рази. Тому вікна необхідно мити не рідше двох разів у рік для приміщень з незначним виділен­ням пилу і не рідше чотирьох разів — при значному виділенні пилу. Періодичність чищення світильників — 4—12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничих приміщень).

В світильниках з люмінесцентними лампами необхідно також слідкувати за справністю схем включення (не допускати миготіння ламп та шуму дроселів), забез­печувати безпеку та зручність експлуатації і обслуговування світильників, а також своєчасно замінювати перегорілі лампи і лампи, що слабо світяться.

Періодично, не рідше одного разу на рік, необхідно перевіряти рівень освітле­ності в контрольних місцях виробничого приміщення. Основний прилад для вимірю­вання освітленості — люксметр.