34. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки.

Соціальне партнерство – це такий тип і система відносин між працедавцями і найманими працівниками, при яких в рамках соціального миру відбувається узгодження їхніх найважливіших соціально-трудових інтересів. До сфери соціального партнерства входять питання: - досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості; - створення додаткових робочих місць; - застосування найманої праці з дотриманням вимог техніки безпеки та вимог охорони здоров’я, питання оплати праці, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; - забезпечення нормального режиму праці і відпочинку; - забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві. Соціальне партнерство виконує три функції: захисну — вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника; організаційну ~ гласність і чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація тощо; миротворчу - на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові вимоги.

35. Принципи та форми соціального партнерства.

Принципи соц.. партн, розроблені МОП:

1. Загальний і міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості.

2. Ненадання в якій-небудь країні працівникам нормальних умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають покращити становище трудящих.

3. Свобода слова і свобода об'єднання є необхідними умовами постійного прогресу.

4. Злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.

5. Всі люди, незалежно від раси, віри і статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці і рівних можливостей.

6. Повна зайнятість і зростання життєвого рівня.

36. Роль найманих працівників і профспілок у системі соціального партнерства.

Соц. партн. — с-ма відносин, що виникають між найм. робітниками та роботодавцями за посередницької ролі держ. з узгодж. інтересів у соц-труд сфері та врегулювання соціально-трудових конфліктів.

Основою соц партнерства є принц співробітництва між роботодавцями і найм працівн., який реалізується веденням переговорів, укладенням колективн. договорів, узгодженням нормат-правов актів, консультацій при прийнятті рішень між суб’єктами соц. партнерства на всіх рівнях (національному, регіональному, галузевому та місцевому рівнях).

До сфери соціального партнерства входять питання:

• досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості;

• створення додаткових робочих місць;

• застосування найманої праці з дотриманням вимог техніки безпеки та вимог охорони здоров’я, питання оплати праці, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати;

• забезпечення нормального режиму праці і відпочинку;

• забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві.

37. Суть мотивації праці та її місце в системі трудових відносин.

Мотивація – свідоме спонукання до дії для задоволення тієї чи іншої потреби людини.

Мотивація – це процес впливу окремої особи, структури чи організації на іншу особу з метою схилення її до певних дій через виявлення позитивних для неї інтересів і дати змогу реалізувати їх у процесі праці.

Розрізняють два види мотивації – позитивну (вияв свідомої активності поява відповідних емоцій і почуттів, спрямованих на досягнення успіху в діяльності) та негативну (асоціюється з виявами несхвал., засудження, спостерігаємо у матеріальних і моральних покараннях.

Мотив і стимул – це дві взаємозумовлені й паралельні ланки одного й того самого процесу мотивації діяльності працівників.