- •Перелік питання для підготовки до іспиту
- •Сутність, форми і види зайнятості.
- •Безробіття як соціально-економічне явище (причини та види).
- •Показники зайнятості та безробіття населення, їх динаміка в Україні.
- •Державна політика у сфері зайнятості населення
- •Сутнісна характеристика та функції ринку праці.
- •Функції ринку праці
- •Елементи ринку праці: попит, пропозиція та ціна.
- •Основні моделі ринку праці.
- •Класифікація та сегментація ринку праці.
- •Фактори росту продуктивності праці.
- •Резерви росту продуктивності праці.
- •Сутність, структура та основні функції заробітної плати.
- •Характеристика тарифної системи оплати праці.
- •Організація оплати праці на підприємстві.
- •Форми і системи оплати праці.
- •Регулювання заробітної плати в ринкових умовах.
- •Суб’єкти, сторони та рівні соціально-трудових відносин.
- •Предмет, види та принципи соціально-трудових відносин.
- •Фактори формування та методи регулювання соціально-трудових відносин.
- •На рівні підприємства
- •Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки.
- •Принципи та форми соціального партнерства.
- •Роль найманих працівників і профспілок у системі соціального партнерства.
- •Суть мотивації праці та її місце в системі трудових відносин.
- •Еволюція поглядів на мотивацію праці.
- •Зарубіжний досвід стимулювання та мотивації праці.
- •Шляхи підвищення ефективності управління мотивацією праці на підприємстві.
- •41.Становлення та розвиток Міжнародної організації праці.
- •42.Цілі та напрямки діяльності Міжнародної організації праці.
- •43.Конвенції та рекомендації моп в системі захисту прав працівників.
Суб’єкти, сторони та рівні соціально-трудових відносин.
Суб'єктами (сторонами) соціально-трудових відносин виступають:
- найманий працівник;
- підприємець (роботодавець);
- держава, місцеве самоврядування.
Найманий працівник - це громадянин, який уклав трудову угоду з роботодавцем, керівником підприємства або іншим уповноваженим ним органом. Найманим працівником може виступати як окремий працівник, так і група працівників (бригада), що розрізняються за власним положенням у соціально-професійній структурі, за спрямованістю інтересів, мотивацією праці та іншими ознаками.
Основою відмінностей між найманими працівниками є вік, стать, стан здоров'я, рівень освіченості, професійна, посадова, галузева приналежність, які визначають окремі сторони в трудовій поведінці найманого працівника. Досить значимим для України чинником формування моделі трудової поведінки найманих робітників є їх територіальне розміщення.
Від імені найманих працівників з питань захисту їхніх інтересів у різних країнах по різному і з різною ефективністю виступають професійні спілки.
Роботодавець - це громадянин, який самостійно працює і постійно наймає для роботи одного чи багатьох осіб. Це власник засобів виробництва, роботодавцем вважається також і керівник підприємства державної форми власності.
Держава як суб'єкт соціально-трудових відносин виконує законодавчу, захисну та регулятивну функції. Крім того, держава виступає в ролі роботодавця, оскільки в державній власності зосереджено певну частку підприємств.
Міра реалізації кожної з цих функцій держави, характер їх сполучення в кожний конкретний момент часу визначаються історичними, політичними, економічними умовами розвитку держави.
В галузі соціально-трудових відносин виділяють чотири групи суб'єктів соціально-трудових відносин.
Перша група – це первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування). Друга група – це представницькі організації та їхні органи, які є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління). Третя група – органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, на підприємствах чи організаціях). Четверта група – це органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо), а також навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.
Залежно від кількості учасників і напрямів взаємозв'язків між ними виділяють індивідуальний, груповий та змішаний рівні соціально-трудових відносин.
На індивідуальному рівні відбувається взаємодія між найманими працівниками; окремим найманим працівником і окремим роботодавцем; окремими роботодавцями.
Груповий рівень соціально-трудових відносин представлений взаємодією об'єднань найманих працівників із об'єднаннями роботодавців.
Змішаний рівень соціально-трудових відносин характеризується відносинами працівників і роботодавців з державою: найманий працівник - держава; роботодавець - держава.
Залежно від територіального критерію виділяють: рівень підприємства (виробничий), рівень регіону (територіальний), рівень галузі (галузевий), національний.
Виробничий:
адміністративне регулювання здійснюється через рішення власників і уповноважених ними органів;
договірне регулювання здійснюється через колективний договір, консультації, переговори, індивідуальний трудовий договір.
Територіальний:
державно-комунальне регулювання здійснюється через рішення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;
договірне регулювання здійснюється через регіональні угоди і рішення територіальних органів соціального партнерства.
Галузевий:
державне регулювання здійснюється через акти центральних органів виконавчої влади;
договірне регулювання здійснюється через галузеві колективні угоди і рішення галузевих органів соціального партнерства.
Національний:
державне регулювання здійснюється через акти законодавства;
договірне регулювання здійснюється через Генеральну угоду і рішення органів соціального партнерства.