6. Банківські групи, їх характеристика, мета створення та особливості діяльності.

БАНКІВСЬКА ГРУПА (banking group) – група юридичних осіб, які мають спільного контролера, що складається:

1) з материнського банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами; 2) з двох або більше фінансових установ і в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, входять до складу банківської групи.

Розрізняють наступні види Б.г.: а) міжнародна Б.г. – група фінансових установ, пов’язаних відносинами контролю, діяльність якої представлена більше ніж в одній країні та яка підлягає нагляду на консолідованій основі з боку іноземного органу нагляду; б) іноземна Б.г. – група, яка є частиною міжнародної Б.г.; в) національна Б.г. – Б.г., яка не є частиною міжнародної Б.г.

Банківська корпорація. має статус юридичної особи (банка); засновується та складається з банків; члени корпорації передають їй повноваження на здійснення окремих операцій; члени корпорації забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Мета створення концентрація капіталів членів корпорації; підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група. складається виключно з банків; материнському банку холдингу має належати ≥ 50 % паїв або голосів кожного з його дочірніх банків (але не навпаки). Мета: на головний банк групи покладаються додаткові організаційні функції; створення системи управління спільною діяльністю.

Фінансова холдингова група. складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги; щонайменше один банк-член; материнська компанія є фінансовою установою; материнській компанії має належати ≥ 50 % паїв або голосів кожного з учасників групи (але не навпаки). Мета: на головний банк групи покладаються додаткові організаційні функції; створення системи управління спільною діяльністю.

Банківська спілка/ асоціація (нетипове банківське об'єднання). Асоціація або спілка банків є договірним неприбутковим об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків-членів асоціації. Захист та представлення інтересів своїх членів, розвиток міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробка рекомендацій щодо банківської діяльності.

НБУ за видом діяльності учасників банківської групи визначає такі підгрупи:

кредитно-інвестиційну - група учасників банківської групи, до складу якої входять банк (банки) та інші учасники банківської групи, крім страхових компаній;

страхову - група учасників банківської групи, до складу якої входять страхові компанії.

7. Особливості функціонування сучасних банківських систем.

На сьогоднішній день, В узагальненому вигляді типова сучасна банківська система може бути подана так: I рівень: центральний банк; II рівень: комерційні банки; інвестиційні банки; ощадні банки; іпотечні банки; спеціалізовані банки та ін.; парабанківські фінансово-кредитні установи (інвестиційні фонди, страхові компанії, трастові організації, пенсійні фонди, кредитні союзи та ін.).

Для аналізу функціонування сучасних банківських систем доцільно дослідити такі країни як США,Німеччина та Японія.

Банківська система США представлена Федеральною Резервною системою. Її основні завдання: виконання ролі центрального банку країни; емісія грошей; нагляд за діяльністю банків, що отримали чартер (дозвіл) в окремих штатах; ліцензування і нагляд за міжнародними банками, що базуються в СІНА; грошово-кредитний контроль для підтримання стабільності економіки; виконання ролі "кредитора в останній інстанції; виконання ролі клірингового центру при грошових переказах у межах банківської системи.

Регулювання банківської системи здійснюється через Раду керуючих. У формуванні основ банківської політики Раді керуючих допомагають два важливих органи. Один - Комітет відкритого ринку,  визначає політику Федеральної резервної системи в області закупівель і продажу державних облігацій на відкритомуринку. Іншої - Федеральна консультативна рада складається з 12 видних керівників комерційних банків, що обираються щорічно по одному від кожного з 12 федеральних резервних банків(які є: центральними банками, вазігромадськими банками, банками банкірів)

У США існують чотири основні типи кредитно-депозитних установ: власне комерційні банки; позиково-ощадні асоціації; ощадні банки; кредитні союзи.

Банківська система сучасної Німеччини складається з: 1) системи центрального банку;2) мережі кредитних установ; 3) федерального відомства з нагляду за кредитною справою Німеччини. Центральним банком Німеччини є федеральний банк - Німецький Бундесбанк. Його основні завдання:  регулювання грошового обігу; емісія грошей; регулювання обсягу кредитування національної економіки; гарантування виконання правил платіжного обігу в державі; забезпечення розрахунків з іноземними державами. З точки зору правового статусу комерційні банки Німеччини поділяють на приватні, кооперативні та громадсько-правові. Контрольні та наглядові функції в банківській сфері покладено на Федеральне відомство з нагляду за кредитними установами. Основними завданнями цього відомства є: профілактика порушень фінансового законодавства; контроль видів та обсягів комерційної діяльності банків; нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ; інформаційне обслуговування та контроль.

Сучасна банківська система Японії має таку структуру: І рівень: Банк Японії; II рівень: урядові банки (Японський експортно-імпортний банк); комерційні банки (міські, регіональні, іноземні); банки довгострокового розвитку; траст-банки.

Для банківської системи Японії характерна велика залежність кредитної діяльності банків від державної економічної та господарської політики. Японські банки здійснюють інвестиції за межі країни тільки під гарантії урядів у країнах зі стабільним законодавством та стійкою внутрішньополітичною ситуацією. Головним завданням Банку Японії є сприяння збалансованому розвитку національної економіки шляхом підтримання цінової стабільності. До основних завдань Банку Японії належить також забезпечення ефективного та безперебійного функціонування системи розрахунків між кредитними організаціями.