1.2. Граматичні особливості іменника і прикметника у професійному мовленні

Закінчення іменників чоловічого роду II­ відміни у родовому відмінку однини.

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення –а(-я), -у(-ю). При утворенні відмінкової форми досить часто трапляються помилки. Слід враховувати, що закінчення визначається значенням іменника. Додатковими критеріями виступають наголос і морфологічна структура. При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні(наголос) ознаки іменника. Наприклад: акт - акта(документ) - акту (дія); папір – папера(документ) – паперу(матеріал) [7 c.100].

Закінчення –а(-я) мають такі іменники:

1.Назви осіб, власні імена, прізвища, назви міфічних істот; персоніфіковані предмети та явища: пана, учня, декана, бакалавра, промовця.

2.Назви речей, конкретних предметів: комп’ютера, ксерокса, стола, документа, адаптера, буфера.

3.Назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, грама, сантиметра, відсотка, байта, тижня, місяця, дня (але ранку, віку, року).

4.Назви машин та їх деталей: комп’ютера, процесора, контролера, монітора, привода, диска.

5.Назви населених пунктів(міст, сіл тощо), а також інші географічні назви із присвійними суфіксами –-ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-) або з наголошеним закінченням (у родовому відмінку): Краматорська, Донецька, Харкова; Дінця, Дністра.

6.Назви тварин: верблюда, коня, го­робця, індика, півня, сома, карася, вужа, лосося.

7. Назви органів, частин тіла люди­ни і тварини: живота, зуба, ліктя, карка, кістяка, мізинця, нігтя, суг­лоба, таза, хребта, шлунка (але мозку).

8.Терміни іншомовного походжен­ня, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, гео­метричні фігури та їх частини, ук­раїнські за походженням суфік­сальні слова-терміни: атома, кону­са, ромба, вектора, графіка, інтеграла, сегмента; відмінка, відрізка, додатка, іменника, три­кутника (але: виду, роду, синтакси­су, складу, способу, стану).

Закінчення -у(-ю) мають іменники чоловічого роду, що означають:

1. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів : деканату, інституту, факультету, комітету, відділу, університету.

2. Назви, що означають збірні поняття: колективу, тексту, абзацу, курсу.

3. Терміни іншомовного походження: аналізу, синтезу, файлу, інтелекту, акту, апарату, оператору.

4. Назви будівель, споруд, при­міщень та їхніх частин: будинку, палацу, хмарочосу, сараю, готелю; бордюру, поверху, ґанку, даху, (але: балкона, вітряка, гаража, бліндажа, куреня, млина, хліва, еркера, карни­за). Із двома закінченнями вжи­вається слово міст: моста, мосту.

5. Географічні назви, крім назв на­селених пунктів і тих назв, що ма­ють наголошене закінчення або присвійні суфікси, а також переваж­на більшість слів із значенням місця, простору: Алжиру, Китаю, Єгипту; Ельзасу, Донбасу, Криму, Сибіру; Байкалу, Амуру, Дунаю, Єнісею; байраку, бульвару, краю, лиману, лісу, майдану, мису, регіону, світу, степу, сходу, але: ліска, майданчика, ярка (зменшені форми) і берега, горба, пагорба, про­вулка, острова, пустиря, хутора, хребта.

6. Назви абстрактних понять, процесів, станів, властивостей, ознак: розуму, бюджету, іспиту, принципу, процесу, прогресу, сокету, порту, експерименту, експорту, імпорту [1c.85-86].

Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв.

В українській мові звертання обов’язково виражається кличним відмінком іменника. Використання у звертаннях форми називного відмінка (що властиве російській мові ) для української мови є ненормативним. Звертання – найяскравіший і часто вживаний вид мовленнєвого етикету. Суть його полягає в тому, щоб звернутись до співрозмовника із проханням чи із пропозицією, як усно так і письмово. В українській мові, на відміну від російської, за мовленнєвим етикетом, коли ми звертаємося до особи на ім’я, ім’я та по батькові, бажано використовувати кличний відмінок.У кличний відмінок ставиться й ім’я й по батькові, не можна ім’я використовувати в називному відмінку, а по батькові в кличному[1c.87].

У сучасній українській мові узвичаєні слова-звертання до офіційних осіб, громадян, співробітників, такі як: добродію, добродійко, колего, пане, пані, панно, товаришу, товаришко, друзі, друже тощо. Припустимо до них додавати шановний, вельмишановний, високоповажний.

Вибір звертання залежить від тональності спілкування. Офіційна величальна функція закріпилася сьогодні за звертанням панове, пане (до чоловіка чи хлопця від 18 років), пані (до жінки), панно (до дівчини до 25 років, якщо вона незаміжня.).

Відповідно до літературної норми треба говорити (писати): Пані Валентино або Валентино Петрівно (без пані); пане Олександре або Олександре Івановичу (без пане); пане Петренко, пані Тимчук [3c.58].

Кличний відмінок іменників I відміни.

Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчення –о: Василино, Галино, Миколо, колего, мамо. Іменники м’якої групи, що означають пестливі імена та назви жінок: Галю, Марусю, бабусю.

Кличний відмінок іменників II відміни.

Закінчення –у мають:

а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами –ик, -ок, -к): синку, батьку, хлопчику, Шевченку, Петрику;

б) іншомовні імена з основою на г, к, ж: Джеку, Жаку, Олегу, Людвігу;

в) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячій р (крім ж): викладачу, секретарю, товаришу.

Закінчення –ю виступає у іменників м’якої групи: вихователю, учителю, Віталію, Геннадію, Ігорю.

Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, брате, Іване, Петре;

б) іменники твердої групи із суфіксами –ист, -іст, -ор, -тор-, -атор-, -ер-, -ир-: командире, професоре, директоре, ректоре;

в) іменники м’якої групи із суфіксом –ець-: молодче, хлопче (але: бійцю, знавцю);

г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж і загальні назви з основою на р, ж ): Джордже, кресляре.

Кличний відмінок іменників III відміни.

У кличному відмінку іменники III відміни мають закінчення –е: розкоше, радосте, Нінеле.

Кличний відмінок імен по батькові.

Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення –о, імена по батькові чоловічого роду - закінчення –у: Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу[1c.87-88].

Звертання, що складаються з кількох назв.

У звертаннях, що складаються із двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Анатолію Миколайовичу, Олено Володимирівно, пане Іване, пані Маріє.

У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: ректоре Федорінов, професоре Кудерська.

У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного відмінка, так і кличного: пане ректоре, пане ректор[3c.58-59].

Правопис складних прикметників.

Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називають складними, наприклад: об'єктно-орієнтований.

У складних прикметниках під час поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучнихголосних, наприклад: повсякчасний, багатообіцяючийтощо[7c.128-129].

Складні прикметники пишуться разом і через дефіс.

Разомпишуться:

1. Складні прикметники,утворені сполученням основ прикметника й іменника: внутрішньовишівський, цілочисельний;

2. Складні прикметники, утворені від сполучення слів, залежних одне від одного (підрядний зв'язокміж словами):

а) від іменником з прикметником:багатопотоковий,

багатопроцесорний;

б) від числівника з іменником: однокористувацький, однозадачний;

в) від дієслова з іменником:машинобудівний;

г) від прислівника з прикметником чи дієприкметником: вищеназваний.

3. Складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників:складносурядний.

Через дефіс пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ:об'єктно-орієнтований, офіційно-діловий, науково-технічний;

2. Складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: добродушно-хитрий, кисло-солодкий; б) відтінки і поєднання кольорів: чорно-білий; яскраво-ліловий;

3.Складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження і закінчується на -ико(-іко):інженерно-технологічний[8c.349-350].

Ступені порівняння прикметників.

Якісні прикметники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння.

1. Проста форма вищого ступеня утворюється додаванням суфіксів -іш- або -ш- до основи чи кореня звичайного ступеня прикметника: надійний - надійніший, довгий - довший. Кілька прикметників утворюють просту форму вищого ступеня порівняння суплетивно(від іншої основи): поганий - гірший, гарний - кращий, великий - більший, малий - менший.

2.Складена форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш, менш і звичайної форми якісних прикметників: менш важливий, більш надійний.

Найвищий ступінь порівняння.

1. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найдобріший, найкращий. Перед цим префіксом для підсилення якості вживаються частки як, що: якнайшвидший, якнайкращий, щонайлегший.

2. Складена форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш із прикметником звичайного ступеня: найбільш оперативний, найменш стійкий[1c.95-97].

Висновок до розділу

Під час викладу інформації автор повинен приділити увагу не тільки вибору точного слова, а і граматичному оформленню матеріалу. Від правильності уживання іменників та прикметників іноді залежить юридична та професійна точність документа. Отже професійне спілкування передбачає обов'язкову обізнаність зі специфікою граматичних норм вживання іменника та прикметника.

Для досягнення високої мовної культури фахівці технологічного напряму підготовки повинні добре знати граматичну будову мови і граматичну структуру , вивчити відповідні мовній системі та граматичні правила. Оволодіння такою сукупністю знань і формування відповідних граматичних умінь представляє значні труднощі для мовців в неоднорідній граматичної середовищі: у випадках, коли українська засвоюється паралельно з російською чи як друга мова.