2.1.2.Особливості творення словосполучень суспільно-політичної термінології.

Слова у процесі мовлення входять до словосполучень і фраз, утворюючи ширші фрагменти мовного потоку - речення і текст. Лексична одиниця, що складається з більш ніж одного слова, називається словосполученням. Словосполучення можуть бути вільними, зберігаючи пряме значення, наприклад: successful politician, і стійкими, розчленування яких порушує зміст одиниці, вони можуть мати пряме i переносне значення, наприклад: fat cat.

Слова входять до словосполучень за певними правилами - лексичними і граматичними. «Здатність слова входити до словосполучення називається лексичною валентністю» [20, с.76].

Існує концепція академіка В.В. Виноградова, який побудував синтаксичну теорію як вчення про дві синтаксичні одиниці - словосполучення і речення. Принципово новим і важливим в теорії Виноградова є встановлення особливого статусу словосполучення як синтаксичної одиниці, яка існує на основі синтаксичної валентності слова. «Словосполученя утворюються на основі здатності знаменних слів поширюватися різними словоформами. Наприклад, іменник поєднується з прикметником, незалежно від його лексичного значення, це його принципова властивість так само будь-яке дієслово поєднується з прислівником, а будь-яке перехідне дієслово з іменником в знахідному відмінку». Словосполучення, по Виноградову, - це номінатівна одиниця, воно, як і слово, називає предмети, дії, ознаки, це найменування розчленовані і конкретизовані [11, c. 138].

У теорії В.В. Виноградова словосполучення - це поширене слово. «Знаменні слова володіють властивістю синтаксичної сполучуваності або синтаксичної валентності. Це означає, що слово через свої категоріальні властивості поєднується з певними словоформами». Синтаксична валентність слова визначається рядом чинників, які В.В. Виноградов назвав правилами утворення словосполученнь [10, с. 92].

Лексично-граматичні типи словосполучень або морфолого-синтаксична класифікація. Г.Б. Антрушина визначила, що залежно від того, якою частиною мови є головне слово, розрізняються лексико-граматичні типи словосполучень: іменні (головне слово -- іменник, прикметник, займенник або числівник: ввічливий хлопець, цікавий для всіх, кожен з нас, четвертий зліва), дієслівні (співати в хорі, загорілий на сонці, прислухаючись до порад) та прислівникові (набагато зручніше) [6, с.42]. У роботі ми приділяємо увагу лише номінативним засобам, тому докладніше розглянемо іменні словосполучення.

Іменні словосполучення поділяються на субстантивні, ад'єктивні, з головним словом числівником і головним словом займенником.

Основні моделі субстантивних словосполучень:

1. узгоджуване слово + іменник;

2. іменник + іменник;

3. іменник + прислівник;

4. іменник + інфінітив.

Основні моделі ад'єктивних словосполучень:

1. прикметник + прислівник;

2. прикметник + іменник;

3. прикметник + інфінітив.

Типи словосполучення за кількістю компонентів

За цією ознакою словосполученняи діляться на прості, складні і комбіновані. Прості словосполучення, у свою чергу, діляться на двочленні і тричленні. Двочленні словосполучення утворюються на основі одиного сильного або слабкого зв'язку. Тричленні словосполученняи утворюються на основі подвійного сильного зв'язку. Складні словосполученняи утворюються на основі двох і більше зв'язків, формовані від одного головного слова.

Але нас цікавить структура простого (двокомпонентного) словосполучення. «Кожен з компонентів - головний і залежний - має свої релевантні ознаки. Для головного компонента важлива перш за все приналежність до частини мови. Головний компонент - це слово, а не словоформа. Відповідно він зображається в моделі символом частини мови: V (дієслово), N або S (іменник), Adj (прикметник), Adv (прислівник)» [19, с. 42].

Для залежного компонента важлива словоформа. У записі моделі вона позначається відповідно до синтаксичного зв'язку: при узгодженні - частина мови (Adj), оскільки ця словоформа уподібнюється формі головного слова; при управлінні - відмінкова або прийменниково-відмінкова форма.

Синтаксичне значення словосполучення (типи синтаксичних стосунків в словосполученнях)

Словоформи, складові словосполучення, знаходяться в певних синтаксичних стосунках, які будуються на основі взаємодії лексичних значень цих слів і їх форм. Все різноманіття цих стосунків узагальнено зводиться до основних: атрибутивних, об'єктних, обставинних.

1) Атрибутивні синтаксичні стосунки існують між предметом і ознакою в широкому сенсі, мають місце в іменних словосполученнях, відповідають на питання: який, чий.

2) Об'єктні синтаксичні стосунки позначають стосунки між дією і предметом, відповідають на питання непрямих відмінків, можливі в дієслівних словосполученнях і іменних з віддієслівними іменниками або прикметниками.

3) Обставинні синтаксичні стосунки позначають стосунки між дією і ознакою, дією і станом, ознакою і ознакою, відповідають на питання власне обставинного прийменника, можливі в дієслівних і іменних (з прикметником) словосполученнях.

2.1.2 Семантичне переосмислення як спосіб словотворення суспільно-політичної термінології.

Формування і функціонування суспільно-політичної лексики і особливо термінології нерозривно пов'язані з розвитком соціальних понять, які, в свою чергу, відображають діалектику соціального розвитку, тому дослідження даних лінгвістичних явищ повинно вестися з постійним урахуванням зазначених процесом СПЛ і СПТ виникають у мові зовні приблизно тими ж шляхами, що й інші лексико-семантичні підсистеми літературної мови. Основну частину їх складають слова, що є результатом вторинної номінації, тобто отримані шляхом переосмислення споконвічно або запозичених слів, уже існували в мові. Розглянемо ці процеси на прикладі слів реакція, страйк, ревізія. Вперше слово реакція зафіксовано в словнику І. Ренофанца, де його значення розкривалося як “протівудействіє”, пізніше воно починає функціонувати як хімічний термін і приводиться словниках з відповідними позначками. Поряд з термінологізації слова (в рамках термінології природничих наук) з другої половити 30-х років XIX ст. продовжує розширюватися і загальне вживання шарів реакція в сенсі “протидія чого-небудь, зворотний рух в чому - небудь” стосовно до різних явищ громадського порядку ідеології. Однак, як зазначає Ю. С. Сорокін, “то специфічне політичне значення, яке потім зробить його антонімом словам революція і прогрес, ще чітко не намітився ... Надалі розкривається нове політичне осмислення даного слова; це відбувається вже в кінці 40-х рр.” У Толля при слові реакція крім значень терміна в хімії, фізиці, медицині та правознавстві вказується: “У політиці повернення до застаріло і віджилому порядку речей, знищення вже діючих реформ і поліпшень. Реакціонером називається особа, що протидіє чого б то не було” . Таким чином, у слові реакція розвивається нове ідеологізоване значення. Ю. С. Сорокін зауважує: “В епоху 60-х рр. слова реакція, реакційний, реакціонер міцно увійшли вже в сферу політичної термінології. Вони постійно з’являються на сторінках газет і журналів. Відбувається остаточна диференціація різних значень цього слова. Реакція як політичний термін тісно пов’язаний з похідними реакційний, реакційність і реакціонер. Реакція як термін хімічний (і взагалі природничо) залишається пов’язаним з іменником реактив”. У ході подальшого розвитку мови в кінці XIX – початку XX ст. політичні значення слова реакція отримало ще більш чітке класове вираження, що стало відображенням змін, що відбувалися в соціальному житті країни, хоча з цілком зрозумілих причин у словниках та енциклопедичних виданнях ця характеристика особливо не акцентується. Визначення, що приводиться у Великій енциклопедії: “реакція (політ.) – прагнення і рух історичне назад, повернення вже пережитих форм та умов історичного існування”. Широке функціонування слова реакція в марксистській науковій літературі в строго визначеному політичному значенні призводить до його термінологізація. Слід зазначити, що в даний час реакція як політичний термін вже наводиться в словниках не як одне із значень слова реакція поряд з його загальним і природничих значенням, а як омонім: “Реакція : 1. Дія або стан, що виникає у відповідь на той чи інший вплив. 2. Різка зміна в самопочутті, занепад, слабкість після напруги. 3. Хім. Взаємодія між двома або кількома речовинами, що приводить до утворення нової речовини. 4. Фіз., хім. Показник яких-небудь процесів чи властивостей. 5. Політика жорсткого придушення революційного руху і всякого суспільного прогресу, яку ведуть відживаючі чи переможені революцією експлуататорські класи в боротьбі за збереження або повернення своїх прав і політичне панування. Будь-яка протидія розвитку новогo, передового.” Ще більш цікаві семантичні зміни відбулися зі словом страйкувати. Як зазначає Ю. С.  Сорокін, “дієслово страйкувати було утворено на російському грунті від запозиченого ще в XVIII ст. італ. basta. В українській мові характерна семантична еволюція цих слів. Їх первинне вживання обмежував рамками карткової гри”. Так, В. І. Даль подає таке значення цього слова: “Страйкувати, кінчити, перестати, зупинитися пошабашити вживається в азартних іграх”. Саме на базі цього вихідного значення починають складатися різні розширено-переносні вживання. Однією з таких особливих реалізацій було і особливе значення, що відноситься до страйку робітників. Таке особливе значення склалося не раніше двох останніх десятиліть XIX в., У зв’язку з розвитком робітничого руху боротьби робітників за свої права і з дедалі сильнішим увагою нашої журналістики до різних форм цієї боротьби на Заході і в Росії. Ще в 60–70-х роках дієслово застрайкувати можна було вжити в загальному сенсі “припинити роботу”. Пізніше таке вживання термінологічно обмежується; дієслова страйкувати, застрайкувати і їх похідні вживаються вже спеціально, коли мова йде про страйк робітників ... У цей же час з’являються і нові похідні, наприклад страйкарі. Пізніше слово страйкувати довгий час мало одне значення: “Організовано припиняти роботу з метою домогтися від капіталістичних підприємців чи уряду виконання економічних чи політичних вимог, брати участь в забастовці” (СУМ, том, с. ). Необхідно зазначити, що у зв’язку зі зміненими соціальними умовами життя носіїв російської мови в радянський час це слово стало ставитися до іншої, ніж в дореволюційній період, тематичної групи: стосовно до нашої країни його можна було кваліфікувати як історизм, в більш загальному плані воно належало до групи слів, що позначають реалії та явища, характеру для зарубіжних несоціалістичних країн. Проте зараз воно знову стало вживатися для позначення подій, що відбуваються в соціалістичних країнах, отримавши нове, ще не зафіксоване словниками значення, яке на відміну від старого має негативний конотативний компонент. Дуже наочно між виникненням нових явищ у суспільно-політичній думці і появою нових ідеологізованих значень у словах можна простежити на прикладі слова ревізія. В Словнику В.Даля наводиться таке значення цього слова: “Перегляд і перевірка справ і скарбниці. Народна або Подушна, перепис, поіменна переписка всіх готівкових людей, всього населення. У кінці XIX–початку XX ст. спочатку в Німеччині, а потім і в інших європейських країнах, виникне ідеологічна течія, що вимагала перегляду, ревізії марксистської філософії, політекономії і теорії наукового комунізму. У мові його знайшло відображення в розширенні сфери застосування слова ревізія шляхом використання його по відношенню до положень певної соціальної теорії, а, отже, і до зміни значення цього слова. Надалі нове значення слова ревізія стає менш спеціалізованим, і в даний час воно використовується для позначення “перегляд положень якого вчення, з метою внесення в них корінних змін”. У зв’язку із зазначеною зміною значення перетворюється і все гніздо однокореневих слів. В. Даль наводить такі слова з цим коренем: ревізувати, ревізовка, ревізо, ревізійний. Цікаво відзначити, що розширення значення у цих слів, аналогічних зміни значення у слова ревізія, не відбулося – ревізіонізм означає перегляд не будь-яких теорій і поглядів , а саме марксизму-ленінізму, таким же чином йде справа і зі значеннями слів ревізіоніст і ревізіоністський, тобто вони і зараз вживаються тільки як суспільно-політичні терміни. Результатом зміни значень може з’явитися не тільки поява СПТ, але і СПЛ. Наприклад, трикутник. У словнику В.Даля наводяться такі значення слова трикутник: “площина про три сторони і трьох кутах ... / / Дощечка цього виду для креслення / / зігнутий в три кути сталевий прут, музичне. знаряддя / / зв’язані в такому ж вигляді бруси, для зимової розчистки доріг.” Після революції в російській мові це слово отримує нове громадсько-політичне значення: “загальна назва трьох керівних осіб на підприємстві, в установі: директора, секретаря партійної організації та голови місцевої профспілкової організації”. Нове суспільно-політичне значення в результаті метонімічного перенесення з'явилося у слова аукціон. Академічний словник російської мови призводить тільки одне значення цього слова: “публічний продаж будь-якого майна, речей, при якій продається річ та купується особою, що запропонував за неї найвищу ціну”. Але в сучасному довіднику вказується нове суспільно-політичне значення цього слова: "змагання молодих раціоналізаторів, що проводиться в ігровій формі".

Таким чином, положення, висловлене фахівцями-термінологами, про те, що “терміни не виникають, не з’являються, а створюються” не завжди справедливо. Пояснюється це відмінностями у процесах природничо-наукового і соціального пізнання. Природничі науки відкривають існували завжди і незмінні закони природи. З плином часу змінюється лише здатність людського розуму пізнати їх. І якщо, наприклад, фізики в ході наукового експерименту відкривають якесь нове фізичне явище, то, очевидно, виникає необхідність відразу дати йому назву, яка дійсно створюється. Суспільні науки пізнають закономірності соціальної дійсності, що постійно здійснюється, чи інше суспільне явище, наприклад, капіталізм, робочий клас, формується поступово в ході історичного розвитку, відповідно відбувається і його наукове осмислення, що відбивається на рівні мови в особливих закономірності формування суспільно-політичного терміна. Природно, що існує й інша можливість: в історично короткий відрізок часу виникає якесь нове явище суспільного життя, відповідне наукове поняття, і відразу з'являється термін, що позначає його значення, утворений шляхом первинної або вторинної номінації, як це зазвичай відбувалося в термінології природничих і технічних наук. Наприклад, розглянуті вище приклади зі словами ревізія, ревізіоніст, ревізіоністський. Але все-таки цей спосіб реалізується головним чином у ситуації, коли та чи інша громадська теорія в цілому вже сформована. В інших же умовах найбільш характерним є наступне перетворення: ідеологічно нейтральне слово – елемент CПЛ – суспільно-політичний термін. У даний час в мовах, що функціонують в соціалістичних суспільствах, більшого поширення має зворотній процес, що зумовлено високим ступенем розвитку соціальних наук. Нові поняття формуються вже в рамках тієї чи іншої суспільної науки і позначаються відповідно термінами, які в подальшому можуть розширити сферу свого функціонування, вийти за межі мови. Однак, найбільш поширеним лінгвістичним способом утворення нових термінів є складання їх з декількох слів.