2.1.Суспільно-політична лексика та способи її формування.

Суспільно-політична лексика (СПЛ) - це частина лексичної системи мови, в якій особливо наочно відбиті соціальна структура суспільства, світоглядні установки носіїв мови, способи організації суспільного життя країни, в якій функціонує мова, а також інших країн. Функціонування і розвиток цієї підсистеми інколи прямо, а частіше опосередковано відображають широкий спектр суспільних процесів. У деякі періоди життя суспільства тут в історично короткі проміжки часу відбуваються такі зміни, які в інших лексико-семантичних підсистемах розтягуються на століття. Але навіть у відносно стабільні періоди життя соціуму суспільно-політична лексика постійно розвивається і оновлюється. Згідно з визначенням явища СПЛ І.Ф.Протченка, який писав: «суспільно-політична лексика - це та частина словникового складу, яку складають назви явищ зі сфери суспільно-політичного життя» [10, c.24]. Під СПЛ ми розуміємо соціально-політичні терміни, які відображають конкретні поняття та виражають певні соціально-політичні ідеї. Очевидно, що сьогодні розвиток соціально-політичних відносин веде до зростання кількості лексики і розвитку нових значень слів.

Суспільно-політична лексика формувалася на базі різних джерел: у термінологічному англійському вокабулярі, з одного боку, а з іншого боку, наявні запозичення інтернаціонального характеру - з латинської, іспанської, французької та інших мов. Суспільно-політична лексика англійської мови поступово стабілізувалася, конкретизувалася, набуваючи щораз більшої системності. Утворення суспільно-політичних, юридичних, військових термінів мало не випадковий характер, а переважно регламентований та модельований.

У мовознавстві суспільно-політична лексика і суспільно-політична термінологія привертали увагу багатьох учених. Пояснюється такий інтерес до даної лексико-семантичної підсистеми, з одного боку, увагою до проблеми «мова і суспільство», з іншого боку, з високою мірою заполітизовування суспільства. Суспільно-політична лексика англійської мови вивчена значно більше, чим будь-якої іншої іноземної мови. Зв'язано це з декількома обставинами. По-перше, в цілому лексикологія англійської мови достатньо добре розвинена. По-друге, соціолінгвістичний аспект вивчення мови краще представлений в англійському мовознавстві. По-третє, англійське та американське населення в масі набагато більше заполітизовується, ніж будь-яке інше, бо англійська мова є чиненайбільш розповсюдженною мовою в світі, а також англомовні країни мають великий влив на інші держави. Міра залученості населення в суспільно-політичне життя істотно залежить від рівня освіти, віку, суспільного положення.

Варто відзначити, що СПЛ англійської мови є дуже привабливим об'єктом для соціолінгвістичного аналізу, оскільки ця мова, як відомо, функціонує як основний засіб спілкування в державах з різним суспільно-політичним і економічним пристроєм. Тому на матеріалі даного фрагмента лексичної системи можна легко прослідити, як ці відмінності відбиваються в мові.

Не дивлячись на те, що СПЛ присвячене велика кількість наукових досліджень, до цих пір не вироблено єдиних критеріїв її виділення. Тут існують два основні підходи. Одні учені визначають склад СПЛ шляхом перерахування вхідних в цю підсистему тематичних груп. У визначеннях другого типа автори намагаються дати більш формалізовані дефініції, спираючись на деякі загальні семантичні ознаки, що входять до характеризуючих лексичних одиниць в СПЛ, і тим самим визначити кордони цієї підсистеми. Як компоненти, наявність яких в структурі значення тієї або іншої лексичної одиниці служить підставою для віднесення її до СПЛ, зазвичай перераховуються наступні: «політичний», «соціальний», «пов'язаний з владою». Проте, на думку Крупнова, такий підхід дозволяє виділити лише центральну частину СПЛ, визначення ж її периферії звичайне все одно здійснюється через перерахування тематичних груп [16, с.67].

Згідно з теорією Чудінова [25, с.64] сьогодні можемо виокремити такі групи суспільно-політичної лексики стосовно сфер людської діяльності:

1. Слова політичного дискурсу, які, у свою чергу, діляться на підкласи: номенклатурні найменування чиновників, відомств, територій, термінологію електоральних технологій, назви політичних партій, ідеологічних течій та їхніх прибічників, політичний жаргон(спікер, президент, прем'єр, мандат, парламент ).

2. Економічні терміни, що вживаються в суспільно-політичному дискурсі ЗМІ (бізнес, бренд, ваучер, дилер, дефолт). До цієї групи можна віднести й назви підприємств, організацій, трестів, об'єднань різних форм власності, що спеціалізуються в різних областях діяльності й господарювання (консалтинг, холдинг).

3. Технічні терміни, які означають реалії, що мають велике суспільне значення (інтернет).

До СПЛ відносяться назви різних державних, партійних і інших громадських організацій і установ, соціальних інститутів і тому подібне, найменування соціальних реалій і явищ суспільному життю різних країн, а також політичні жаргонізми. Від іншої загальновживаної лексики СПЛ відрізняється тим, що вона надзвичайно тісно пов'язана з соціальним життям носіїв мови, а також таким феноменом, як ідеологія.

В цілому ж обумовленість СПЛ соціальними чинниками особливо яскраво виявляється в трьох моментах: по-перше в тому, що в періоди бурхливих соціальних потрясінь виникає вплив на лексико-семантичні підсистеми мови. По-друге, тематична організація СПЛ різних мов, що функціонують в схожих соціальних умовах, має більше загального, чим така в одній мові, представленій в країнах з різним суспільно-політичним пристроєм. По-третє, особливості семантики багатьох елементів СПЛ, перш за все термінологічного походження, визначаються специфікою структури значення суспільно-політичного терміну в умовах ідеологічного монізму і ідеологічного плюралізму, а також характером трансформації значень під час переходу суспільно-політичних термінів в непрофесійне вживання. Наприклад, П. Царев вважає, що в умовах ідеологічного монізму суспільно-політичні терміни, як правило, однозначні. Оскільки пануюча ідеологія інтенсивно поширюється серед населення, в загальновживану мову переходить багато термінів з переносними значеннями [26, с.172].

Політичній термінології притаманні всі процеси, які відбуваються і в інших лексичних шарах мови. Тому не дивно, що зі зникненням деяких суспільно-політичних реалій зникають і їх назви, або ж вони набувають додаткового значення (евфемістичного, дисфемістичного, іронічного тощо) і використовуються в мовленні ситуативно.

Поповнення СПЛ новими словами здійснюється як за рахунок внутрішніх ресурсів мови, так і за рахунок запозичень. При цьому виявляються задіяними всі способи утворення лексичних одиниць, що характерні для англійської мови: утворення афіксації, словоскладання, словосполучення, абревіація, семантичне переосмислення. Причому деякі способи і моделі в цій підсистемі продуктивніші, ніж в мові в цілому. Так, за спостереженнями учених, характерними для СПЛ в переломні моменти життя суспільства є висока продуктивність іменних утворень, визначаючих осіб по їх суспільному положенню, поглядам, партійності, відношенню до існуючої влади.

Особливу частотність вищу, ніж в інших лексико-семантичних підсистемах, у сфері СПЛ мають похідні від власних назв. Широко поширені найменування різних філософських течій і ідеологічних концепцій.

В наш час як основа таких похідних виступають прізвища не лише керівників держави, але і інших діячів, що беруть активну участь в політичному житті. СПЛ англійської мови інтенсивно поповнюється за рахунок іншомовних запозичень. На думку Лебедєвої Л., на початку і кінці століття цьому сприяли різні екстралінгвістичні чинники [4, c.71].

В англійській мові кінця XX ст. йде процес як активізації вживання освоєних мовою іншомовних слів, так і освоєння нових запозичень головним чином з американського варіанту англійської мови. Причини цього видно в усвідомленні англомовних країн як частини всього цивілізованого світу. Нарешті, відкритій орієнтації слаборозвинених країн на захід в області економіки, політичної структури держави і інших сферах життя.

Семантичне переосмислення слів також поширений спосіб поповнення СПЛ. На думку фахівців, в цій лексико-семантичній підсистемі він продуктивніший, ніж в інших. Цікаво, що саме цим способом були утворені такі ключові слова політичного лексикону не лише англійського, але і інших мов.

М.Мостовий зазначає, що в сучасній англійській мові відбувається не лише поповнення суспільно-політичного словника за рахунок переосмислення різних лексичних одиниць, що відносяться до інших тематичних груп, але і зміна в семантичній структурі лексичних одиниць, що вже давно відносяться до СПЛ [5, c.65]:

1) Слова і словосполучення з негативною оцінкою стають нейтральними.

2) Слова з позитивною оцінкою отримують зверхньо-негативну, іронічну і навіть лайкову оцінку.

Існує і третя можливість: слова з негативною конотацією набувають позитивного оцінного значення.

Основний склад СПЛ англійської мови залишається відносно стабільним. Таке положення справ пояснюється тим, що зміни політичного устрою суспільства в США не супроводжувалися зламом існуючих економічних стосунків, багато реалій соціально-економічного життя залишалися стабільними, не відбувалося і переоцінки пов'язаних з ними понять. Крім того, для американського і англійського суспільства в цілому у великій мірі характерна пошана до свого історичного минулого, інститутам влади як таким, що пов'язане з основоположними принципами католицької церкви.

Оновлення СПЛ англійської мови відбувається за рахунок власних мовних ресурсів, а також запозиченої лексики.

Згідно думки Л.В. Балашової, в англійській мові в процесі номінації у сфері СПЛ виявилися задіяні всі способи, характерні для цієї мови. Найбільш продуктивними способами утворення елементів СПЛ виявилися словоскладання і словосполучення, а також афіксації [10, c.98].