Висновки

Термін розглядаємо як неподільну одиницю мислення, що постає найменшим відрізком конкретного мисленєвого процесу. Цим відрізком у нашому дисертаційному дослідженні є наукове поняття лінгвістики, що позначається терміном-словом, яке одержуємо на основі уявлень про практичну й теоретичну діяльність людини.

Дослідження семантики лінгвістичних термінів української та англійської мов на фоні загальновживаної лексики дало змогу розкрити низку її особливостей. Визначення місця лінгвістичних термінів у лексико-семантичній системі сучасної української літературної мови детермінується трьома координатами: розташуванням їх у системі загальновживаної лексики, специфікою організації термінологічних одиниць у лінгвістичній системі та співвідношенням їх у семантичному просторі перетину.

У роботі вважаємо, що лінгвістичний термін як слово входить до словникового складу мови і не ізольоване від законів, що впливають на розвиток лексичної системи взагалі. Лінгвістичні терміни розглядаємо в системі загальновживаної мови, що зумовлюється: 1) рухомістю меж співіснування в одному слові термінологічного і нетермінологічного значень; 2) відсутністю чіткого розмежування спеціальної лексики і слів загальновживаної лексики; 3) наявністю лексико-семантичних процесів, які відбуваються в загальновживаній лексиці (полісемія, синонімія, антонімія); 4) використанням словотворчих моделей мови для утворення нових термінів.

При вивченні семантики терміна розглядаємо взаємовідношення його зі словами загальновживаної лексики. Проаналізовано також способи взаємозв’язків лінгвістичної термінології з іншими термінологічними угрупованнями, внаслідок чого і вдалося виявити, що досліджувана термінологічна лексика англійської мови відрізняється від української системними зв’язками між термінологічними одиницями та термінологічної підсистеми з підсистемою загальновживаної лексики. В англійській мові, як і в українській, нетермінологічні одиниці служать базою для утворення нових слів узагалі та термінологічних зокрема, так само як лінгвістична термінологія може викликати утворення нових загальновживаних слів. Терміни, утворені на основі загальновживаної лексики, у свою чергу зберігають семантичні процеси, властиві лексиці загальнонародної мови, пристосовуючи їх до свого специфічного використання

Структура семантики лінгвістичних термінів української та англійської мов у принципі не відрізняється від семантичної структури загальновживаних слів. Ці одиниці характеризуються різноступеневою ієрархізацією семантики, починаючи з найпростішої будови моносемічних одиниць і закінчуючи висо-ким рівнем складності їх семантики в полісемічних термінологічних і за-гальновживаних словах.

Зіставлення способів інтерпретації багатозначних термінів у лексико-графічних джерелах виявило, що лінгвістичне термінологічне значення у спеціальних словниках буває в основному деталізованішим, ніж у тлумачному, в той час як тлумачний словник конкретніше представляє загальновживану семантику. У співвідношенні інтерпретації семантики лінгвістичних термінів і загальновживаної лексики викристалізовується закономірність, за якою розрізняємо три способи відображення взаємозв’язків лінгвістичних та загальновживаних значень на рівні окремих слів. Відображення першого типу в спеціальних та тлумачних словниках стосується наявності таких лінгвістичних значень, що подаються тільки в одному з цих словників. Другий тип співвідношення лінгвістичної семантики у спеціальних та тлумачному словниках характеризується повним збігом семантичних ознак. Частковий збіг в інтерпретації лінгвістичної семантики полісемічних термінів спеціальними і тлумачним словниками виступає в багатьох варіантах. Найпоширенішим варіантом у досліджуваному матеріалі є таке співвідношення, коли частина семантичної кваліфікації терміна в спеціальних словниках повністю покриває лінгвістичну інтерпретацію тлумачного словника.

Компонентний аналіз семантики українських та англійських загальноживаних лексичних одиниць показав доцільність кількісного та якісного опису семного складу. Кількісний параметр дослідження дав змогу розрізнити семи найвищого, середнього та низького ступеня частотності. За якісним параметром семи класифікуємо за: а) їх місцем і статусом у слов-никових дефініціях; б) змістом; в) експліцитністю чи імпліцитністю їх вираження.

Виділений нами фрагмент системи мови, представлений матрицею, є упорядкованим простором семантичних ознак, які входять і до термінологій інших наук та сфер діяльності людини. Розподіл нелінгвістичних ознак у мат-риці відбувається за законами, спрямованими на утворення особливих семан-тичних центрів з великою кількістю сем, від якої залежить відношення між термінологічними лексичними значеннями та загальновживаними словами. Важливе місце у цьому розподілі займає лінгвістична термінологія, ознаки якої зумовлюють специфіку взаємозв’язків між загальновживаними лексемами і одиницями інших термінологічних систем.

Співвідношення загальновживаних і термінологічних значень у матрицях виражається закономірностями розташування в них загальновживаних і термінологічних сем. У ділянках матриць, які відповідають найчастотнішим семам, загальновживана семантика представлена великою кількістю семних реалізацій, які утворюють безпосередні і опосередковані зв’язки між собою. Семи на позначення лінгвістичної семантики характеризуються поодинокою реалізацією. Із зменшенням ступеня полісемії лексем ця тенденція змінюється в оберненопропорційному порядку. У моносемічних одиницях лінгвістичні зна-чення, що виражені найчастотнішими семами, утворюють певні семантичні центри, тоді як загальновживані виступають у вигляді поодиноких реалізацій. У ділянці матриці, що відповідає семам середньої частотності, зв’язок між семами майже відсутній як у верхній, так і у її нижній частинах. Частота за-гальновживаних і спеціальних сем прямопропорційна і зменшується в напрямку зниження ступеня полісемії.

Отже, характерною особливістю семантичного простору досліджуваних лексичних одиниць української та англійської мов є маргінальний розподіл як лінгвістичної термінології у найполісемічнішому обсязі матеріалу, так і за-гальновживаної лексики у ділянці, що наближається до ядра лінгвістичної термінології. В українській мові ця властивість виявляється інтенсивніше, ніж в англійській. Основною відмінністю лінгвістичних термінів двох мов у цьому відношенні вважаємо власне термінологічний характер моносемічних українських лексичних одиниць, що виявляється у майже повній відсутності за-гальновживаних семантичних ознак у їх семантичному просторі.

При аналізі семантики англійських лінгвістичних термінів вдалося виявити один із семантичних законів, який у математиці аналогічний закону статистичної залежності. У нашому матеріалі він стосується визначення місця лінгвістичної термінології у загальномовній системі. Лінгвістичні терміни у сфері загальновживаної лексики характеризуються тісним зв’язком з нею і їх семантика залежить від загальновживаних слів, з якими вони контактують. На другому ступені взаємозалежності загальновживана лексика починає втрачати свою силу впливу на лінгвістичну термінологію. Натомість на передній план виступає міжсистемна термінологічна полісемія. Далі за цим законом лінгвістична термінологія виділяється в окрему ділянку лексико-семантичної системи, де вона починає існувати як самостійна підсистема.

В українській мові згаданий закон проявляється інакше, оскільки міжсистемна термінологічна полісемія досліджуваних українських лінгвістичних термінів найяскравіше проявляється в тих лексичних одиницях, які мають широку загальновживану семантику і її ступінь знижується із зниженням ступеня полісемії лексем.

Загалом досліджувані терміноодиниці англійської мови характеризуються вищою термінологічною поліфункціональністю, ніж їх українські відповідники. Це свідчить про те, що в українській науковій термінології сильніші тенденції до її закріпленості за меншою кількістю наук, ніж в англійській мові, а отже уніфікації терміносистем.

Дослідження семантичної основи лінгвістичних термінів української та англійської мов виявило спільні та відмінні риси їх системно-структурної організації, поглибило знання про теоретичну базу співвідношення лінгвістичної термінології та загальновживаної лексики двох віддаленоспоріднених систем – української та англійської, а також встановило не лише місце і роль лінгвістичних термінів у системах мов, але й вказало на їх потенційну здатність пов’язуватися з елементами різних лексичних груп і підгруп, а це, в свою чергу, веде до можливості створення єдиної завершеної парадигми дослідження терміносистем як окремих мов, так і людської мови взагалі.