Методика реєстрації екг.
Електрокардіограма (ЕКГ) – це запис коливань різниці потенціалів, що виникають на поверхні збудливої тканини або повідного середовища, що оточує серце при розповсюдженні хвилі збудження по серцю. Для отримання якісного запису ЕКГ потрібно ретельно дотримуватись деяких загальних правил її реєстрації.
ЕКГ реєструють в спеціальному приміщені, яке не повинно знаходитись близько від джерел електричних вад: електромоніторів, фізіотерапевтичних та рентгенівських кабінетів, розподільних електрощитів, тощо. Кушетка повинна знаходитись на відстані не менше 1,5 – 2м від проводів електромережі. Доцільним є екранувати кушетку, підклавши під пацієнта ковдру з вшитою металевою сіткою, яка повинна бути заземлена.
Дослідження проводиться після 15 - 20 хвилинного відпочинку і не раніше, ніж через 30 хвилин після прийому їжі. Хворий повинен бути до поясу роздягнений, гомілки також повинні бути відокремлені від одягу. Запис ЕКГ звичайно проводиться в лежачому положенні на спині, що дозволяє досягти максимального розслаблення м’язів хворого.
На внутрішню поверхню гомілок та передпліч в їх нижній третині за допомогою гумових стрічок накладають 4 пластинчастих електроди, а на груди установлюють 1 чи декілька (при багатоканальному записі) грудних електродів, використовуючи гумову грушу-присоску. Для поліпшення якості ЕКГ та зменшення кількості наводних струмів слід забезпечити гарний контакт електродів із шкірою. Для цього необхідно: знежирити шкіру спиртом в місцях накладання електродів; при значному оволосінні шкіри змочити місця накладання електродів мильним розчином; вкрити електроди шаром спеціального тонкопровідного гелю, який дозволяє максимально знизити між електродний опір. До кожного електроду на кінцівках та на грудній клітині приєднують провід, що йде від електрокардіографа та який має визначений колір: права рука – червоний, ліва рука – жовтий, ліва нога – зелений та права нога – чорний, грудний електрод – білий колір. Якщо електрокардіограф 6-ти канальний, який дозволяє одночасно реєструвати ЕКГ в 6 грудних відведеннях, до V1 підключають провід, що має червоний колір, до V2 – жовтий, до V3 – зелений, до V4 – коричневий, до V5 – чорний і до V6 - синій або фіолетовий. Грудні відведення, що були запропоновані Wilson в 1934 році мають наступну локалізацію:
V1 - активний електрод, який встановлено в четвертому міжребер’ї по правому краю грудини;
V2 - активний електрод, який встановлено в четвертому міжребер’ї по лівому краю грудини;
V3 - активний електрод, який знаходиться між другим і четвертим електродом, приблизно на рівні четвертого ребра по лівій парастернальній лінії;
V4 - активний електрод, який встановлено в п’ятому міжребер’ї по лівій грудинно-ключичній лінії;
V5 - активний електрод, який розміщено на тому ж горизонтальному рівні, що і V4 по лівій пахвовій лінії;
V6 - активний електрод, який встановлено по лівій серединнопахвовій лінії на тому ж горизонтальному рівні, що і електроди відведень V4 та V5.
Перед тим, як почати запис ЕКГ, на всіх каналах електрокардіографа потрібно встановити однакове підсилення електричного сигналу. Для цього в кожному електрокардіографі є можливість подачі на гальванометр стандартної калібровочної напруги, яка дорівнює 1 mV. Звичайно підсилення кожного з каналів підбирається таким чином, щоб напруга 1 mV викликала відхилення гальванометра та реєстраційної системи, яке дорівнює 10 мм. Для цього в положенні перемикача відведень «0» регулюють посилення електрокардіографа та реєструють калібровочний мілівольт. При необхідності можна змінити підсилення: зменшити при дуже великій амплітуді зубців ЕКГ (1 mV = 5мм) або збільшити при їх малій амплітуді (1 mV = 15 або 20 мм).
Запис ЕКГ здійснюють при спокійному диханні. Спочатк4у записують ЕКГ в стандартних відведеннях (I, II, III), потім в підсилених відведеннях від кінцівок (aVR, aVL, aVF) та грудних відведеннях (V1 – V6). В кожному відведенні записують не менше, ніж 4 серцеві цикли PQRST. ЕКГ реєструють, як правило, при швидкості руху паперу 50 мм∙с-1. Меншу швидкість (25 мм∙с-1) використовують при необхідності більш довготривалого запису ЕКГ, наприклад, для діагностики порушень ритму. Зразу ж після закінчення дослідження на паперовій стрічці записують прізвище, ім’я та по-батькові пацієнта, його вік, дату та час дослідження.