74.Методика опрацювання казки, байки.

методика опрацювання казки

Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів — малюнкового і словесного ), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежать від тексту казки. Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти зрозуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допома­гають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зро­зуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин. У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація — це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. Можна запропонувати учням інсценізувати, наприклад, естонську народну казку «Вовк та олень»: створити мізан­сцени для уявлюваної вистави чи кадри для можливого фільму (що буде на першому кадрі, що на другому і т. д.). У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану» і над розвитком мов­лення. Під драматизацією розуміють передачу подій, розказа­них у прозовому чи віршованому творі, у драматичній фор­мі, тобто в особах. Для драматизації підходять тексти казок «Дружні звірі», «Легкий хліб». У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

байки

Жанр байки у читанках представ­лений кількома зразками. Упер­ше з цим жанром діти знайомля­ться в 2 класі. Наймолодші школярі байок не читають. Цьому є пояснення: байці властива алегоричність Дітям наймолодшого шкільного віку, як зазна­чалось, властиве конкретне мислення. Тому при опрацю­ванні байок у вчителя можуть виникнути складності

Як і казка, байка захоплює мальовничим зображенням дійових осіб, зокрема тварин, птахів, риб. У дітей особливе ставлення до них: вони їх люблять у житті, а тому з ціка­вістю слухають розповіді про них.. Інтерес до теми може підвищуватися повідомленням про те, що, крім казок про звірів і птахів, існують й інші твори, у яких діють звірі й птиці. Це — байки (від слова «баяти», що означає «розповідати»). Від казок байки відрізняються тим, що вони переважно віршовані. Успішній роботі над байкою допоможуть притаманні цьому жанру картинність описів, влучність виразів, образні характеристики персонажів. У роботі над байкою методика рекомендує дотримуватися певних вимог. Передусім виникає питання: коли і як розкривати учням особливості байки як жанру? Вони добре відомі. Байка — твір художньої літератури. Це алегорична розповідь повчального характеру. Персонажі байок — тварини, птахи, риби. Дійовими особами можуть бути люди і предмети. Байка складається з двох частин: зображення подій чи розповіді про них і повчання (мораль), яке містить у собі поради, настанови, напучення. У початковій школі немає можливості називати учням усі риси байки, але без пояснення окремих з них обійтись не можна. Так, у вступній бесіді, як уже вказувалося, вчитель назве одну з характерних рис байок — їх переважно віршований характер. Говорити ж в ознайомчій бесіді про алегоричність байки не варто. Немає потреби взагалі вживати цей термін. Повести розмову про цю істотну рису байки доцільно по завершенні аналізу описаних у ній подій. Так, після закінчення розбору задають питання:

Щойноми прочитали повчання. Кого з дійових осіб байки воно стосується? Чим же цінна нам байка? І т.д.

Узагальнюючи відповіді учнів, педагог формулює думку про те, що байка — це художній твір, який, малюючи життя звірів, риб і птахів, засуджує вчинки, що трапляються у людей. Як і в роботі над казкою, при вивченні байки методика не радить наголошувати на тому, що описувані в ній події умовні, оскільки діють звірі. Навпаки, змальоване в байці слід розглядати як реальне життя тварин, птахів, риб. Умовність зображуваного стає зрозумілою, коли учні про­читують мораль. Тут вони переконуються у тому, що застере­ження автора байки поширюється на людей.

Існують методичні поради щодо порядку роботи над частинами байки, а саме: повчанням (мораллю). треба читати увесь твір, адже без моралі важко збагнути його зміст. Слушність останнього твердження безперечна., Прочитавши мораль, мож­на прослідкувати, як вона розкривається, на прикладі яких образів це робиться, на якому словесному матеріалі Етапи роботи над читанням байки майже повністю збі­гаються з вивченням оповідань і казок. Безпосереднє знайомство з твором можна почати з розгляду малюнка, який ілюструє хід подій, описаних у творі. Проте бажано зва­жати на якість ілюстрацій до байок. Для першого ознайомлення з текстом припустимо за­пропонувати, дітям мовчазне читання з виконанням пев­ного завдання: поділити текст на дві Мовчазне читання не виключає необхідності голосного прочитування тексту байки. Це робить учитель. Виразним читанням байки він створює цілісне уявлення про змальо­вані події і героїв, що беруть у них участь. Наступні етапи, як і при опрацюванні оповідань і ка­зок, такі: а) вибіркове читання

б) відповіді на запитання

в) встановлення головної думки твору У висновку вчитель загострює увагу дітей на тому, що саме засуджується в байці (безладдя) і до чого закликає байкар (до дружби, товаришування). Можна читати по особах. Обидві байки дозволяють працювати над виразністю читання.

Білет №16

21) Зв’язне мовлення, особливості оволодіння ним молодшими школярами

У шкільному курсі мови вивчаються загальномовознавчі питання, які мають важливе освітнє, світоглядне виховне значення самостійно складеними прикладами. Джерелом прикладів, матеріалом для спостережень, аналізу і узагальнень повинна стати і мовна практика учнів з усіма її позитивними і негативними явищами. Усе це є передумовою створення в школі атмосфери вимогливості, нетерпимості до мовного безкультур'я.

Тільки в такій атмосфері можуть дати максимальний ефект вправи з розвитку мовлення. Друга передумова — наявність чіткої системи вправ. Сукупність вправ стає системою, якщо жодна з них не є випадковою, «якщо кожна з виконуваних робіт викопує свою роль у формуванні певного комунікативного явного уміння, якщо всі вправи цілеспрямовані, наступні спираються на попередні і підносять дітей на новий рівень оволодіння мовою».

Зважаючи на те, що в процесі мовлення доводиться вирішувати проблеми, зв'язані зі змістом висловлювання, його побудовою і мовним оформленням, необхідно застосовувати такі види роботи, які б формували певне комунікативне уміння. Близький до тексту переказ орієнтує лише па відтворення змісту, композиції, навіть мовних засобів. Твір за опорними словами вимагає осмислення змісту і продумування композиції. Твір за картиною формує уміння сприймати зміст, виражений засобами живопису, і передати його засобами мови. Переклад вимагає добору еквівалентів до того, що висловлено мовою оригіналу. Отже, необхідно кожному видові роботи знайти найбільш доцільне для нього місце.

Створення системи розвитку зв'язного мовлення —завдання складне. Необхідно враховувати ряд чинників: формування комунікативних умінь (осмислення теми і головної думки, добір і систематизація матеріалу, реалізація задуму, удосконалення написаного), оволодіння усною і писемною формою висловлювань, типами і стилями мовлення. Усе це зумовлює багатогранність навчальної роботи. Однак у вирішенні всієї різноманітності проблем не може бути черговості —  Заняття з розвитку мовлення проводяться двічі на тиждень. Кожного місяця проводиться два тематичних заняттях з таких розділів: фонетика, лексика, граматика, зв’язне мовлення. Комплексне заняття з розвитку мовлення складається з трьох цілком самостійних частин: зв’язне мовлення (планується на кожному занятті), словник або граматика, фонетика або словник. Враховуючи рівень підготовки дітей, вихователь може сам визначити, яку частину заняття ставити першою.  Вимоги до організації та проведення мовленнєвих занять:  * На кожному комплексному занятті одночасно вирішується три різні мовленнєві завдання.  * Заняття з розвитку мовлення мають лише мовленнєву спрямованість, тому вони проводяться на добре знаному дітям ілюстративному матеріалі.  * Максимальна мовленнєва активність дітей: чим більше говорять діти на занятті, тим воно ефективніше.  * Максимальне використання ігрових прийомів навчання. Це швидше "заняття-ігри” та "ігри-заняття”.  * Невимушеність та розкутість дітей на занятті. Діти можуть сидіти за столами або на стільчиках півколом, навпроти один одного, створювати групи для виконання завдання, вільно спілкуватися з педагогом та дітьми.  * Взаємозв’язок із заняттями з інших розділів програми.  * Дотримання принципу доступності у виборі теми та визначеної мети заняття.  * Поєднання навчальних, виховних та розвивальних завдань.  * Особистісно-орієнтований підхід до дітей.

76) Мета і завдання позакласного читання. Принципи позакласної роботи.

Основною метою позакласного читання в молодших класах являється формування в учнів стійкої потреби самостійного й осмисленого читання, формування потреби систематичного читання книг, спираючись на знання й навички. Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою.    

У першому та другому класах молодших школярі спочатку треба навчити вірно та добре читати, методично вірно працювати з книжкою і доступним колом читання. Необхідно прищеплювати любов до самої книжки, до різних жанрів літератури (казки, байки, фольклор тощо), до рідної та зарубіжної літератури. Якщо за ці навчальні роки учнів навчити всьому цьому, то в них сформуються навички самостійної роботи з книжкою і можна вже сміливо  переходити до наступних етапів навчання.

У третьому та четвертому класах вже постають завдання перед вчителем такі як: продовжувати формувати навички та потребу самостійно і свідомо вибирати і осмислено читати доступні дитячі книжки; розширювати читацькі уміння учнів, формувати тип правильної читацької діяльності. Відповідно до цих етапів вчителем мають бути розв’язанні завдання, які визначенні Державним стандартом України з курсу читання молодших класів, тобто програмою 1- 4 класів.

Завдання позакласного читання в початкових класах:

ознайомити учнів з широким та доступним колом дитячого читання;

формувати спеціальні уміння самостійно та продуктивно працювати з дитячою книжкою, орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб;

формувати в учні вміння самостійно працювати з різними джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації;

накопичення у школярів досвіду спілкування з дорослими та однолітками на основі прочитаного;

ознайомити дітей з різними формами проведення цікавого і змістовного дозвілля з книжкою;

виховувати кваліфікованого читача, здатного вбирати в себе інтелектуальний, морально-етичний, естетичний досвіди людства у творах дитячої літератури;

навчити користуватися довідковою літературою та бібліотечно-бібліографічними позначками;

вчити читати і вміло представляти великі за обсягом твори;

розширення та поглиблення знань молодших школярів з навколишнього середовища. Формування елементів наукового світогляду;

моральне, естетичне та  трудове виховання молодших школярів;

розвиток мовлення (головним чином, усного) та мислення;

формування уявлень про літературні елементи.

Кожна з цих задач має свої конкретні шляхи реалізації, але розв’язуються в взаємозв’язку з рештою у процесі всієї роботи на уроках класного та позакласного читання.  

Принципи позакласної роботи

Виходячи з особливостей позакласної роботи, назвемо визначальні вимоги до неї. Позакласна робота проводиться на основі загальних принципів, які становлять вихідні початки при визначенні її напрямку, змісту, форм і методів.

Принцип цільової настанови вимагає чіткого планування навчально-виховних завдань, оцінки досягнутих результатів, всебічного аналізу проведеної роботи.

Відсутність мети при організації й проведенні позакласної роботи породжує формалізм, що руйнує відносини між педагогом і учнями, у результаті чого ефективність позакласної роботи може бути рівної нулю або мати негативні результати.

Перед початком необхідно визначити очікувані результати. Це допомагає сформулювати завдання таким чином, щоб вони сприяли досягненню загальної мети - засвоєнню соціального досвіду й формуванню позитивної системи цінностей.

Необхідна наявність чіткого формулювання мети й виховних завдань кожного намічуваного заходу. При цьому значимість будь-якої справи повинна бути ясна учнем.

Оскільки результати у виховній роботі найчастіше відстрочені, то аналіз проведеної роботи не завжди однозначно можна провести лише по зовнішніх ознаках.

Сутність принципу зв'язку позакласної  роботи з життям, працею, практикою полягає в тім, що в процесі її проведення формування учнівського колективу й кожного учня повинне проходити під впливом дійсності, при активній участі в суспільному житті.

Тому позакласна робота повинна мати суспільно корисну спрямованість. Це знаходить висвітлення в конструюванні й удосконалюванні наочних посібників й приладів для кабінету інформатики, в організації роботи з молодшими учнями, у розробці педагогічних програмних засобів для викладання інформатики й інших шкільних предметів.

Принцип єдності й цілісності навчально-виховного процесу означає насамперед органічну сполука навчальної й позакласної роботи. Нерозривність цих сторін педагогічного процесу при обліку індивідуальних особливостей учнів - важлива умова підвищення його ефективності. Можливості таких зв'язків об'єктивно закладені в змісті позакласної діяльності.

Принцип єдності й цілісності навчально-виховного процесу сприяє реалізації дидактичних принципів науковості, доступності й наочності навчання, зв'язку теорії й практики.

Цей принцип вимагає й наступності між віковими щаблями навчально-виховного процесу (молодшими, середніми й старшими класами), а також обліку рівня попереднього розвитку й підготовленості учнів.

Принцип виховання в колективі й через колективвипливає безпосередньо із цілей навчання й виховання, тому що тільки в колективі особистість одержує можливість всебічного розвитку своїх задатків.

Принцип обліку вікових і індивідуальних особливостейу позакласній роботі означає, що вона повинна будуватися з опорою на сили й можливості, властиві даному віку, і сприяти подальшому розвитку кожного учня.

Принцип єдності вимогливості й поваги до особистостівизначає взаємини вчителів і учнів у процесі позакласної роботи, дозволяє виявити ті захоплення й інтереси школярів, у яких найбільше повно проявляються їхні позитивні якості. Опираючись на них, учитель може домагатися загальної перебудови з і розвитку інтересів учнів, поліпшення їхньої успішності й дисциплінованості.

Білет № 18