49. Методика часткового і повного морфемного розбору слів.

Суть морфологічного розбору полягає у визначенні, якою частиною мови є аналізоване слово, в яких граматичних формах воно вжите.

Морфологічний розбір буває частковим і повним. Частковий розбір передбачає визначення якоїсь однієї чи кількох відомих учням ознак. Наприклад, учні визначають тільки відмінок іменника, рід і відмінок прикметника і под. Повний розбір має на меті виділення усіх відомих учням ознак певної частини мови.

Повний морфологічний розбір здійснюється в певному порядку.

У 3 класі:

Іменник. 1. Частина мови. 2. Назва власна чи загальна. 3. Назва істоти чи неістоти. 4. Питання, на яке відповідає. 5. Рід. 6. Число. 7. Яким членом речення є?

Прикметник. 1. Частина мови. 2. З яким іменником зв'язаний? 3. На яке питання відповідає? 4. Рід. 5. Число. 6. Яким членом речення є?

Дієслово. 1. Частина мови. 2. Початкова форма. 3. На яке питання відповідає? 4. З якими словами в реченні зв'язане? 5. Час. 6. Число. 7. Рід (для дієслів минулого часу). 8. Яким членом речення є?

У 4 класі у зв'язку з розширенням уявлення дітей про частини мови в морфологічний розбір слів вносяться доповнення:

Іменник. 1. Частина мови. 2. Початкова форма (називний відмінок однини). 3. Власна чи загальна назва. 4. Питання, на яке відповідає. 5. Назва істоти чи неістоти. 6. Рід. 7. Число. 8. Відмінок. 9. Яким членом речення є?

Прикметник. 1. Частина мови. 2. Початкова форма (називний відмінок чоловічого роду, однина). 3. З яким іменником зв'язаний? 4. На яке питання відповідає? 5. Рід. 6. Відмінок. 7. Число. 8. Яким членом речення є?

Дієслово. 1. Частина мови. 2. Початкова форма (неозначена форма). 3. На яке питання відповідає? 4. З якими словами в реченні зв'язане? 5. Дієвідміна. 6. Час. 7. Число. 8. Рід (для дієслів минулого часу). 9. Яким членом речення є?

Займенник. 1. Частина мови. 2. Початкова форма (навивний відмінок). 3. На яке питання відповідає? 4. Особа. 5. Число. 6. Відмінок. 7. Рід (для займенників 3-ї особи однини).

Звичайно, повний морфологічний розбір учні можуть здійснювати тільки після того, як засвоїли всі граматичні ознаки частини мови. Частковим розбором учитель користується щодня в процесі розв'язання різних дидактичних завдань: осмислення нових знань, закріплення чи удосконалення їх. Частковий розбір полягає у визначенні окремих форм слова — відмінка, числа, роду та ін.

Наукові основи і джерела розвитку методики навчання української мови.

Основні тенденції, що визначають розвиток методики рідної мови в початкових класах за останні 10 років:

Підвищення науковості як у змісті навчального предмету, так і в психологічному, лінгвістичному обґрунтуванні методики.

Наявність різних рівнів освіти, спрямованих на індивідуальні можливості та інтереси учнів.

Допуск в школі різних лінгвометодичних концепцій, відомий плюралізм програм (на словах), підручників, методів навчання при дотриманні державного освітнього стандарту.

Спроби вибору школою, вчителем програм, підручників і методики навчання.

Загальна гуманітарна спрямованість розвитку школи, методики, гуманітарний підхід до дітей; відмова від заполітизованих текстів у підручниках з мови і читання, в дидактичних матеріалах.

Високий естетичний рівень всіх занять з рідної мови, достатній рівень пізнавальних інтересів і мотивації учіння; орієнтація на високі класичні зразки, на творчу діяльність учнів, на зв'язок уроків рідної мови з іншими предметами.

Методика викладання української мови постійно розвивається. Її розвиток зумовлюється рядом джерел, серед яких найважливішими є: філософія, зокрема вчення про пізнання світу, розуміння суб'єктивно-об'єктивних відношень в цьому світі (навчальний процес будується на взаємодії об'єкта навчання - учня, і суб'єкта навчання - вчителя).

Науково-методичний апарат методики мови враховує філософське вчення про дві сторони пізнання - чуттєву і логічну. (Спостереження за мовними одиницями, застосування індукції, дедукції, аналізу, синтезу в освоєнні предмета науки).

Принципи, часткові методи й прийоми методики викладання рідної мови. Це, насамперед, - принцип уваги до матерії мови, до мовних органів, принцип розуміння мовних значень, (лексичних, граматичних, ролі морфем);

принцип оцінки виразності мовлення (ласкавість, ніжність, згрубілість);

принцип розвитку чуття мовлення (збагачення словника - сонечко моє - ти мене любиш (кохаєш)?

принцип координації усного і писемного мовлення (спочатку усне, а потім писемне мовлення) - я буду писала;

принцип пришвидшеного темпу навчання ( чим раніше і краще засвоюють мову, тим успішніше будуть встигати з інших предметів);

принцип врахування екстралігнвістичних факторів (радіо, телебачення, міміка, рухи, жести).

Білет № 9