24. Зміст програмових вимог з розділу «Текст». Засвоєння учнями основних ознак тексту.

У сучасній мовознавчій науці загальновизнаною є думка, що реальна одиниця спілкування — це усне або письмове висловлю­вання — текст, який становить найвищий рівень (ярус) мов­ної системи. Визначальні його ознаки — цілісність змісту, зв'язність викладу, структурна організація, завершеність.

У початкових класах предметом спостережень і лін­гвістичного аналізу є невеликі зв'язні тексти або їх час­тини, що становлять закінчене висловлювання і можуть бути зразком для учнівського мовлення. Вони мають від­значатися чіткістю будови, єдністю теми або підтеми. Це розповіді з елементами опису чи роздуму, нескладні описи (зовнішності людини, тварини, природи, трудової діяльності тощо).

У процесі практичних спостережень та аналізу текстів в учнів поступово мають сформуватися такі уявлення;текст — це зв'язне висловлювання; він має певну будо­ву, тобто складається із зачину, головної частини і кін­цівки; у тексті виражається певний зміст, що є його те­мою; текст можна назвати (дати йому заголовок); зв'язна висловлювання створюється з певною метою (тобто має комунікативне призначення): повідомити, розповісти про щось, заперечити або ствердити, описати предмет, подію чи явище, подати пораду чи визначити порядок дій, висло­вити міркування тощо; текст може складатися з одного або кількох абзаців, пов'язаних між собою за змістом; у тексті є важливі для вираження основної думки слова, визначення яких полегшує розуміння висловленого, і їх треба вимовляти з більшою силою голосу (тобто виділяти логічним наголосом).

3 самим терміном «текст» учні стикаються вже в бук­варний період, коли вчаться читати і переказувати тексти букваря Діти практично засвоюють, що є окремі речення і є текст, тобто зв'язна розповідь, яка складається з кіль­кох речень.

Лінгвістичні уявлення про текст як зв'язне вислов­лювання формуються в учнів починаючи з 2 класу. На основі зіставлення мовного матеріалу учні насамперед засвоюють, що текст утворюється з речень, пов'язаних між собою за змістом. До тексту можна дібрати заго­ловок.

Щоб сформувати уявлення про текст, одноразових спостережень чи зіставлень недостатньо. Треба постійно працювати то з групою окремих речень, то з текстами, аналізувати їх, підводити учнів до самостійних висновків.

У 3—4 класах учні засвоюють, що для зв'язку речень у тексті служать слова: вони можуть повторю­ватись і тим підсилювати думку; слова-синоніми й осо­бові займенники допомагають уникнути недоречних, зайвих повторень; є слова, що вказують на послідовність подій (ти­пу — вчора, сьогодні, завтра; весною, влітку, восени) чи розташування предметів (поблизу, спереду, справа). Це найбільш доступна інформація для розуміння учнів почат­кових класів.

48.Вивчення кореня слова. Вивчення префікса. Способи виділення морфемних частин слова.

Вивчення кореня слова

Учитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — гол. частина слова, яка обов’язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими;слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокорінними, бо у них різні корені (смислові частини), наприклад гора і горе;— у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).

Треба навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа — школи — школі).Під час вивч. кореня слова діти повинні усвідомити: головний спосіб виділення кореня полягає у доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього дитину потрібно спеціально навчати.

Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокорін-ними (2 клас).На цьому етапі формування поняття «корінь слова» можна використати такі, наприклад, завдання;

порівняйте слова: гриб, грибок, грибний, подумайте, що між ними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;

згрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясність, як ви згрупували слова: сад, парк, лісник, садівник, ліс.Тут же вчитель вводить значок для схематичного позначення кореня - . Діти знайомляться з терміном «корінь».Так, на цьому етапі засвоєння поняття «корінь слова» учні виділяють такі його істотні ознаки, як наявність в однокореневих словах спільної смислової і звукової частини.

На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотну ознаку кореня становить смисл, а

не однакове звучання частини різних слів. Тому проводиться протиставлення однокореневих слів і синонімів, а також однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:

випишіть з поданого ряду ті слова, які мають однакову частину: гора, горить, горе. Чи можна їх назвати однокореневими?

доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими: вода, водити, підводний, водій;

випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім однокореневі: хоробрий, хоробрість, сміливий, сміливість;

викресліть зайве слово: школа, школяр, учень. Протиставлення однокореневих слів і синонімів дає змогу вчителю попередити помилкову орієнтацію дітей тільки на семантичну близькість слів.

Протиставлення однокореневих слів і слів з коренями-омонімами попереджує помилкову орієнтацію тільки на структурну і звукову близькість.

Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголосних звуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:

скільки груп однокореневих слів записано: річ, річниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведіть свою думку;

випишіть споріднені слова до слів сіль і сільський (засолювач, село, селянин, посолити).

Засвоєння поняття «корінь слова» потребує виконання ряду тренувальних вправ, таких, наприклад, як:

доберіть якомога більше однокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри-змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);

випишіть із тексту однокореневі слова:

Хоч і зовсім крил не має, Рік літає, два літає,

Та, як блискавка, літає. В небі льотчиків міняє,

Не літак, не вертоліт Крізь розвихрені світи

Вирушає у політ.Може й сам себе вести.

(Космічний корабель)

гра «хто більше?» (назвати однокореневі слова);

доберіть «родичів» із чергуванням голосних (чи приголосних) звуків у корені.

Робота по формуванню поняття «корінь слова», отже, зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова, без якої слово не може існувати, до розрізнення коренів-омонімів, варіантів коренів з чергуванням голосних і приголосних звуків.

Вивчення префікса

Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:

префікси утворюють нові слова (онук — правнук) або слова з новими відтінками значень (гарний — прегарний) ;

префікс стоїть перед коренем.

Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що для цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того, порівнюючи однокореневі дієслова без префікса і з префіксом, учні краще можуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти — присісти, читати — прочитати).

Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг — недруг, вхід — вихід), прикметники (чудовий — пречудовий).

Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відійшов від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.

Після того як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, формулюється визначення префіксів (частина слова,

7

що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення

У 1—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак спостереження за роллю префіксів є засобом усвідомлення їх словотворчої ролі, бо учні мають змогу переконатися в тому, що префікси не механічно приєднуються до слова, а впливають на його лексичне значення.

Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса, на порівняння одного й того ж префікса в різних словах, на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:

порівняйте слова їхати — приїхати, співати — проспівати, поясніть, що в них спільного і чим вони відрізняються;

доберіть кілька слів з одним і тим же префіксом (ви-, за- та ін.);

виділіть префікси у словах: пришити, прийти, присісти, поясніть значення слів;

доберіть антоніми до слів: вийти, занести і под. Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення — навчання учнів правильного вживання префіксів у мовленні.

Мета вивчення суфікса в початкових класах — розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що:

суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;

суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);

суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;

у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.

Робота над засвоєнням поняття суфікс починається із з’ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.

При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, учитель спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова.

ець (прапор - прапорець), - ок (гриб – грибок).

Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок), утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.

З терміном «суфікс» і його схематичним зображенням школярів знайомить учитель.

Подальша робота націлена на поглиблення уявлень учнів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник, чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.

Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовою слів типу друг - дружок і друг - недруг дає змогу зробити такий висновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс — після нього.

У початкових класах вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному й писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:

На спостереження за роллю морфем у слові:

розберіть подані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила його значення (дуб — дубок, літати — перелітати);

порівняйте слова тракторист — трактористка, поясніть, як утворилося друге слово;

поясніть, від якої частини мови утворилося друге слово, якою частиною мови воно є, як утворилося (ліс — лісовий, синій — синька) і под.

На заміну морфем у слові:

у поданих словах замініть суфікс -ик суфіксом -ищ (котик, хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені вами слова?

у словах: вийти, роз’єднати замініть префікс іншим, щоб вийшло слово з протилежним значенням.

На добір слів:

доберіть слова за поданими схемами:

доберіть до слова білизна однокореневі слова, які б належали до різних частин мови, поясніть, як вони утворилися;

у слові книжка знайдіть суфікс, доберіть ще кілька слів із цим самим суфіксом, поясніть значення утворених слів.

Таким чином, у методиці визначилися основні принципи навчання будови слова і словотвору:

урахування структури, семантики і значення значущих частин слова;

установлення зв’язку з фонетикою, лексикологією, граматикою й орфографією;

здійснення зв’язку з роботою над розвитком зв’язного мовлення.

З метою трансформації знань учнів в уміння й навички доцільно використовувати систему тренувальних вправ і завдань, як-от:

випишіть із тексту або доберіть самостійно до запропонованого слова форми або

спільнокореневі слова;

доберіть слова, що складаються з певної кількості морфем,

визначте звуки, на які закінчується основа слова;

визначте корені, в яких відбуваються звукові зміни (чергування);

згрупуйте за спорідненістю слова з омонімічними коренями;

доберіть антоніми, що відрізняються від поданих слів лише префіксами;

доберіть слова з тим самим префіксом або суфіксом;

доберіть слова з певним значенням (наприклад, назви мешканців міст), згрупуйте їх за

суфіксами;

розподіліть слова за частинами з накресленням їх структурних схем або заповненням

таблиці;

поясніть роль тих чи інших афіксів, наприклад, суфіксів пестливості або згрубілості тощо.

Відповідно до змісту виучуваного матеріалу вправи поділяються на:

Морфемні вправи, що розвивають в учнів уміння визначати структуру слова, передусім це такі вправи:

знайдіть (випишіть, підкресліть) слова, що мають префікси, суфікси (або певну структуру);

позначте графічно частини слова;

доберіть слова з певними суфіксами тощо (або з певною структурою);

виконайте графічний диктант (запис схеми, а не слова);

згрупуйте слова за наявністю в них різних префіксів (суфіксів, закінчень тощо);

розберіть слова за будовою;

визначте, у якому зі слів префікс (суфікс тощо) не виділяється

Словотвірні вправи, що розвивають у школярів уміння встановлювати структурно-семантичні зв'язки й визначати спосіб творення слова, наприклад:

визначте від якого слова й за допомогою яких засобів утворене певне слово;

складіть ланцюжок спільнокореневих слів (у порядку їх творення);

визначте спосіб творення слова; доберіть спільнокореневі слова до запропонованого слова.

утворіть дієслова, добираючи префікси: - ходити.

Вивчення морфемної будови слова сприяє усвідомленню учнями зв’язку, який існує в мові між лексичним значенням слова і його морфемним складом.

Морфемний розбір

Морфемний розбір передбачає аналіз слова за його будовою. Проводиться він починаючи з 2 класу. Такий вид розбору слід поєднувати з елементами словотвору, що дає учням змогу практично познайомитися з найбільш уживаними префіксами і суфіксами, з продуктивними зразками словотвору. Спостереження за тим, як від одного слова утворилось інше, сприяють свідомому членуванню слова на морфеми.

Послідовність дій під час повного морфемного розбору слова визначається так:

Змінити слово і визначити закінчення та основу.

Дібрати 2—3 споріднених слова, виділити корінь.

Виділити префікс. Дібрати 2—3 однопрефіксальних слова.

Виділити суфікс. Дібрати 2—3 односуфіксальних слова.

Письмовий граматичний розбір здійснюється за допомогою спеціальних значків.

Зразок письмового розбору:

Безхмарний

Коли потрібно розібрати кілька слів, можна скористатися таблицею:

Слово	Префікс	Корінь	Суфікс	Закінчення
перелісок	пере-	-ліс-	-ок
дубовий	-	дуб-	-ов-	-ий

При здійсненні морфемного розбору хід міркування учня повинен характеризуватися такою послідовністю:

Змінюю слово («один — багато»). Визначаю частину, яка змінилася. Це закінчення. Позначаю його значком.

Добираю споріднені слова. Порівнюю їх. Знаходжу спільну смислову частину. Це корінь. Позначаю його значком.

Визначаю частину, яка стоїть перед коренем. Це префікс. Щоб визначити кількість префіксів у слові, добираю однопрефіксальні слова. Визначаю префікс. Позначаю його значком.

Визначаю частину, яка стоїть між коренем і закінченням. Це суфікс. Щоб визначити кількість суфіксів у слові, добираю односуфіксальні слова. Визначаю суфікс (суфікси). Позначаю значком.

Навчаючи дітей розбирати слово за складом, учитель найчастіше пропонує завдання у такій формі: розбери слово. Однак можна пропонувати і завдання протилежного характеру — збери слово. Наприклад, подаються різні корені, суфікси, префікси. Учні повинні утворити з них можливі слова.

Розбір слів за будовою повинен проводитися систематично, тобто не тільки під час вивчення теми «Будова слова» в 3 класі, а й під час вивчення частин мови в 3—4 класах, під час опрацювання лексичного матеріалу та виконання орфографічних вправ. Він може бути повним (визначаються всі морфеми слова) або частковим (визначити тільки окрему морфему —- закінчення, корінь, суфікс чи префікс).

Невміння визначити склад слова і зміст його частин — морфем утруднює можливість застосування дітьми орфографічних правил, адже кожне правило «адресоване» якійсь певній частині слова — префіксу, суфіксу чи закінченню. Виділити ці частини, і в першу чергу корінь, у граматиці буває необхідно на кожному кроці.

Білет № 34