- •7. Техніко-економічний розрахунки
- •7.1 Аналіз ринку
- •7.2 Визначення собівартості одноволоконного оптичного передавача
- •7.2.1 Витрати на придбання матеріалів
- •7.2.2 Витрати на покупні вироби й напівфабрикати
- •7.2.3 Основна заробітна плата виробничих робітників
- •7.2.4 Калькуляція собівартості блоку волокон-нооптического передавача
- •7.3 Визначення рівня якості виробу
- •7.4 Визначення ціни виробу
- •7.4.1 Нижня границя ціни виробу
- •7.4.2 Верхня границя ціни виробу
- •7.4.3 Договірна ціна
- •7.5. Визначення мінімального обсягу виробництва
7.4 Визначення ціни виробу
Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування дуже розповсюджений метод лімітних цін. При цьому визначається нижня й верхня границя ціни.
7.4.1 Нижня границя ціни виробу
Нижня
границя ціни виробу (
) захищає інтереси виробника продукції
й передбачить, що ціна повинна покрити
витрати виробника, пов'язані з виробництвом
і реалізацією продукції, і забезпечить
рівень рентабельності не нижче за той,
який має підприємство при виробництві
своєї основної продукції.
,
де
оптова
ціна виробу, грн;
повна
собівартість виробу, 358грн;
нормативний
рівень рентабельності, %, на досвідченому
заводі “Генератор”, де буде випускатися
проэктируемое виріб Рн
= 17%;
податок
на додаткову вартість, %, за станом на
1.12.2000г. –20%.
Необхідність включення податку на додаткову вартість виникає у зв'язку з тим, що коли буде визначаться верхня границя ціни, а потім договірна ціна, то ціна базового виробу вже становить цей податок.
Тоді:
7.4.2 Верхня границя ціни виробу
Верхня
границя ціни виробу (
) захищає інтереси споживача й визначається
тою ціною, яку споживач готовий заплатити
за продукцію с лучшим потребительским
качеством.
,
де
ціна
базового виробу й вона становить 420грн;
коефіцієнт
якості виробу щодо базового;
7.4.3 Договірна ціна
Договірна ціна може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньої й верхньої граничними цінами.
7.5. Визначення мінімального обсягу виробництва
Потенційні споживачі й можливі обсяги виробництва визначаються в розділі “Аналіз ринку”. Але економічні показники визначають мінімальний обсяг виробництва, через який випуск продукції буде доцільним. Це залежить від відношення умовно-змінних, умовно-постійних витрат у складі собівартості продукції й договірної ціни.
Визначення умовно-змінних і умовно-постійних витрат визначається в такий спосіб:
Для продукції приладобудівних предприятих можна прийняти, що в складі сбестоимости продукції умовно-змінні витрати становлять 65-75%, а умовно-постійні – 25-35%. Тоді при річній потужності виробництва Х штук собівартість річного випуску продукції Ср становить
,
де
повна
собівартість одиниці продукції, грн;
соответсвенно
умовно-змінні й умовно-постійні витрати
в складі собівартості продукції (
)
річна
потужність виробництва продукції шт/рік
річний
обьём випуску продукції, шт/рік;
Вартість річного випуску продукції:
ухвалюємо
середнє значення: (501+651)/2=576[грн]
Будуємо
графік, на якому визначимо при якому
обсязі продукції
выторг від реалізації продукції і її
собівартість збігаються (прибуток
дорівнює нулю), що відповідає беззбитковості
виробництва. І визначимо обсяг продукції
,
при якому буде досягнутий необхідний
рівень рентабельності
(рис. 7.1).
Аналітично й можуть бути розраховані по формулах:
Річний прибуток при запланованому рівні рентабельності складе:
