
- •Визначення поняття філософія. Предмет, методи та її значення.
- •2.Основні підрозділи філософського знання. Знач філ. Для людини
- •Поняття світогляду. Структура світогляду.
- •4.Історичні типи світогляду.
- •5.Міфологія як тип світогляду
- •6.Релігія як тип світогляду
- •7.Філософія як тип світогляду
- •8. Філософія і наука
- •Досократівська філософія
- •10.Антична філософія класичного періоду
- •11.Перші грецькі мудреці. Мілетська школа
- •12.Наївна діалектика давньогрецьких мислителів. Геракліт з ефесу
- •13.Антропогічний поворот. Сократ
- •14.Античний атомізм
- •18. Середньовічна європ.Філосо.
- •19.Поняття патристики. Філософія августина Аврелія
- •20. Схоластика. Аквінський
- •22. Проблема людини в християнському віровченні
- •23. Пантеїзм м. Кузанського
- •24. Космологія Дж Бруно
- •26. Філософія відродження
- •27. Загальна характеристика Нового часу
- •28. Проблема методу пізнання в філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм.
- •29. Філософія ф.Бекона (концепція "ідолів", індуктивний метод пізнання).
- •30. Філософія р.Декарта (методологічний сумнів, теза "мислю - отже існую", дедуктивний метод пізнання).
- •32. Загальна характеристика та основні проблеми розгляду в німецькій класичній філософії.
- •33. Теорія пізнання і.Канта (поняття "річ в собі", апріоризм та трансценденталізм).
- •34. Філософська система г.Гегеля.
- •35. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •36. Філософська думка доби Київської Русі.
- •37. Формування та розвиток українського романтизму г.Сковороди.
- •38. Філософія в Києво-Могилянській Академії
- •39. Сучасний філософський ірраціоналізм (загальна характеристика).
- •41. Основні етапи розвитку уявлень про буття: античність.
- •42. Основні етапи розвитку уявлень про буття: Середньовіччя.
- •43. Основні етапи розв уявлень про буття: Нов час та нім.Філософія.
- •44. Метафора свідомості в культурі філософії античності.
- •45. Християнська концепція внутрішнього духовного світу.
- •46. Проблема свідомості у філософії Нового часу.
- •47. Уявлення про природу людини в античній та середньовічній філософії.
- •48.Проблемиа нтропосоціогенезу.
- •49. Образи людини в історії філософської думки.
- •50. Уявлення про природу людини у філософії Нового часу.
- •51 .Сучасна філософська антропологія.
47. Уявлення про природу людини в античній та середньовічній філософії.
Античний образ людини космоцентричний. У стародавній грецькій філософії людина розглядається як частина космосу. Це "малий світ", мікрокосм, який є відображенням і символом Всесвіту, макрокосмосу. Людина поєднує в собі всі основні елементи космосу і складається із тіла і Душі, які є двома аспектами єдиної реальності (арістотелізм), або дві різнорідні субстанції (платонізм). Греки вважали, що людина мислить всім тілом, а тому, для того щоб добре мислити, треба вміти добре бігати, добре метати диск, добре стріляти із лука, добре боротися. Для них є природним, щоб великий філософ одночасно міг бути олімпійським чемпіоном. Якщо античний образ людини космоцентричний, тo середньовічний – теоцентричний.У Середньовіччі біблійне уявлення про людину як "образ і подобу Бога", поєднується зі вченням про поєднання божественної і людської природи в особі Христа і можливості, внаслідок цього, внутрішнього залучення кожної людини до божої "благодаті". Людина не вірить в себе, вона вірить у Бога. Її очі звернені до потойбічного світу, який є істинно духовним світом. Тут протиставлені один одному безсмертна душа і смертна плоть людини. Турбуватися треба лише про спасіння душі, зокрема вдаючись до ущемлення тіла.
48.Проблемиа нтропосоціогенезу.
Антропосоціогенез - історичний процес перетворення людини як антропоса, біологічної істоти, в члена суспільства, носія його основних, в першу чергу виробничих, етичних і естетичних стосунків.
Антропосоціогенез - це процес становлення і розвитку людини, як соціальної істоти суб'єкта свідомості і діяльності, частина біологічної еволюції, яка призвела до появи виду Homo Hapiens.Фундаментальною відзнакою стада тварин від людського суспільства є наявність в людському суспільстві формуються свідомістю людей соціальних законів. Вивчення проблеми людини у філософії слід почати з проблеми її становлення, тобто з виявлення сутності антропосоціогенезу, єдиного процесу становлення людини і суспільства. Ця проблема розглядається релігією, філософією, низкою конкретних наук, зокрема, антропологією, історією, археологією та ін.
Так, спільним у всіх міфологічних і релігійних сказаннях про появу людини на Землі – ідея створення людини вищими силами. В міфах Месопотамії, Єгипту, Греції, Індії, Китаю та інших країн розповідається про створення людей з глини або землі богами. У найбільш завершеному вигляді релігійне вчення про створення людини Богом представлене в Біблії. Це вчення є основою теїстичної антропологічної концепції у філософії.
Природнича наука антропологія зосереджує головну увагу на самому процесі еволюції людини, її основних етапах. Антропологи сходяться в тому, що період становлення людини займає величезний період в 3-3,5 млн. років і є третім грандіозним стрибком в історії Всесвіту після виникнення самого Всесвіту і виникнення живого з неживого. Поштовхом до антропогенезу стали зміни у кліматі, які змусили предків людини - австралопітекових перейти до прямоходіння, щоб звільнити руки для збиральництва і полювання. Використання випадкових предметів для полювання і захисту, потім їх удосконалення, нарешті обробка, виготовлення, організація спільних дій на полюванні – все це сприяло зміні пропорцій тіла, розвитку мозкових структур і функцій.
Серед наукових концепцій походження людини найбільш поширеною і впливовою є еволюційна, у джерел якої стоять Ж.-Б. Ламарк і Ч. Дарвін. Під впливом мінливості, спадковості, природного відбору здійснюється еволюція в органічному світі, поява нових видів. Х. де Фріс додає і такий фактор, як великі одиничні мутації. Вищим щаблем еволюційного розвитку є людина. Еволюційна концепція – не тільки основа науки антропології, а і раціональна передумова філософського вчення про людину, тому що поєднує і відокремлює світ природи і світ людської культури, історії.