4.3. Соціальна нефінансова звітність

Соціальна або нефінансова звітність - це звіти компаній, що включають інформацію не тільки про результати економічної діяльності, але соціальні та екологічні показники. Вона є публічною і розглядається як інструмент інформування різних стейкхолдерів компанії (акціонерів, співробітників, партнерів, клієнтів і суспільства) про те, як і якими темпами компанія реалізує закладені в своїх стратегічних планах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добробуту та екологічної стабільності. 

Поняття соціальної звітності з'явилося недавно. Якщо річні фінансові звіти випускаються вже приблизно 150 років, то сама ідея випуску нефінансових звітів виникла років 20 тому: великі корпоративні скандали змусили компанії замислитися про те, як піднести громадськості свій бізнес в кращому світлі.

Наприклад, компанія Nike випустила свій звіт, в якому приділила особливу увагу питанням охорони праці, після скандалу з використанням нею дитячої праці в підрозділах у Південно-Східній Азії. А ряд нафтових компаній були змушені відзвітувати перед населенням і владою після кількох екологічних аварій.

За статистикою, 2/3 компаній, що публікують такі звіти, роблять це з чисто економічних міркувань для акціонерів та інвесторів, інші вважають, що працюють на імідж. По суті справи, соціальна звітність піднімає питання нематеріальної складової вартості бізнесу. Таких її аспектів як репутація, лояльність споживачів, надійність, інтелектуальний капітал. Але в довгостроковій перспективі все це сприяє підвищенню акціонерної вартості компаній - за рахунок віддачі від усіх груп зацікавлених осіб. Яка інформація повинна міститися в нефінансовому звіті? Існує думка, що КСВ - це великий буклет, в якому компанія розповідає про те, яка вона чудова. Експерти з цим не згодні. Головне - звіт повинен відображати реальні факти і результати діяльності підприємства.

• для клієнтів (про продукцію і послуги); • для співробітників (гарантія зайнятості та охорони здоров'я); • для місцевої громади (фінансові показники, вплив на зовнішнє середовище, кількість створених робочих місць, інвестиції та інше); • інформація для широкої громадськості (штрафи, стягнені з компанії, нагороди, і т.п.) Немає сенсу випускати соціальний звіт одноразово. Цінність представляє не разовий опис цілей і проблем, а послідовна публікація (раз на рік, або раз на два роки) досягнутих результатів і нових планів. Перед випуском звітності компанії треба чітко зрозуміти, навіщо і для кого вона це робить, і донести зібрану та оброблену інформацію до потрібного читача. Звіт повинен мати резонанс і повинен бути затребуваний як інструмент конструктивного розкриття інформації про стійкий розвиток компанії. Тільки тоді нефінансова звітність буде цікава всім стейкхолдерам і буде впливати як на імідж компанії, так і на її капіталізацію. Звіт про соціальні або екологічні проекти компанії, або звіт про КСВ діяльність – найбільш легкий звіт, який готується компанією. По-перше, він створюється за власною структурою компанії, оскільки відсутні жодні вимоги. В основному, це перелік тих або інших проектів компаній. Не проходить аудит. Звіт з прогресу (щодо виконання принципів Глобального Договору ООН) - цей звіт готує лише компанія-член Глобального Договору ООН, раз на рік. В основному, він має містити наступну інформацію: вступне слово керівника компаніями, де обов’язково повинна бути зафіксована підтримка принципів ГД, демонструвати, як компанія виконує принципи ГД ООН. Та мати плани на майбутнє. Не проходить аудит. Звіт за GRI стандартом – найбільш складний звіт, оскліьки має чіткі індикатори, які компанія повинна вказати у своєму звіті. За кількістю присутніх індикаторів у звіті, компанія отримує рейтинг А, В, С. Якщо компанія проходить аудит, то вона отримує рейтинг А+, В+, С+. Звіт за стандартом АА1000. Цей звіт заснований на діалозі із стейкхолдерами. Може проходити аудит.

Соціальна (нефінансова) звітність - це документально оформлена сукупність даних організації, що відображає середовище її існування, принципи та методи співпраці з групами впливу, результати діяльності компанії в економічній, соціальній та екологічній сферах [2, с.6]. Вона є публічною і розглядається як інструмент інформування акціонерів, співробітників, партнерів та клієнтів компанії про те, як і якими темпами компанія реалізує закладені в своїх стратегічних планах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добробуту та екологічної стабільності.

За статистикою, 2/3 компаній, що публікують такі звіти, роблять це з чисто економічних міркувань для акціонерів та інвесторів, інші вважають, що працюють на імідж. По суті справи, соціальна звітність піднімає питання нефінансових аспектів бізнесу, а саме: репутації, лояльності споживачів, надійності, інтелектуального капіталу. Проте в довгостроковій перспективі ці аспекти здійснюватимуть вплив і на фінансову діяльність компанії, адже її добра репутація, надійність та соціальна спрямованість значно прискорять процеси грошових вкладень за рахунок віддачі від усіх груп зацікавлених осіб.

Деякі країни перетворили соціальну звітність в ефективний інструмент державної політики. Відповідне законодавство існує в Данії, Швеції, Норвегії, Голландії, Франції, Великобританії, де великі компанії зобов'язані щорічно оприлюднювати свої соціальні звіти. Понад 3000 великих європейських корпорацій щорічно оприлюднюють соціальні звіти про те, що вони зробили впродовж року на користь своїх зацікавлених сторін.

У 2010 році серед менеджерів, відповідальних за підготовку соціальних звітів в Україні було проведено опитування «Стан нефінансової звітності в Україні». З 38 компаній, які звітували за нефінансові аспекти діяльності у 2005-2010 роках в Україні, 15 взяли участь в опитуванні (40 %) [1, с. 9].

До вигод нефінансової звітності для компаній можна віднести наступні:

•·        нефінансова звітність допомагає компанії розбудувати процес управління. Під час підготовки звіту компанія отримує можливість проаналізувати власну стратегію, провести об'єктивну оцінку нефінансових ризиків, залучити менеджерів, відповідальних за функціональні напрямки, до визначення ролі та оцінки впливу компанії на суспільство;

•·        нефінансова звітність будує довіру до компанії. Для працівників компанії соціальна звітність є значним стимулом, роз'яснюючи соціальну роль їх роботи. Бізнес партнери, державні органи, споживачі також формують своє ставлення до компанії з врахуванням наявності нефінансової звітності;

•·        нефінансова звітність підвищує прозорість компанії. Наявність нефінансової звітності поряд із фінансовою дозволяє зацікавленим особам отримувати інформацію про соціальні та екологічні аспекти діяльності компанії в комплексі з інформацією про економічні результати. Це дозволяє ефективно оцінювати ризики бізнесу, що стає важливим фактором оцінки діяльності компаній з боку акціонерів, інвесторів та кредиторів;

•·        нефінансова звітність зміцнює ділові відносини. Ефективна комунікація з бізнес-партнерами дозволяє компанії отримати репутаційні вигоди як прозорої і відкритої до співпраці через встановлення чітких вимог до контрагентів та відкритості щодо принципів своєї роботи. Наявність нефінансової звітності дозволяє компаніям зберегти та розширити бізнес з транснаціональними компаніями та вийти на ринки, де соціально-відповідальний бізнес є фактором конкурентної боротьби і які мають вищу рентабельність [3, с. 15].

Тема соціальної відповідальності поки що не набула масового звучання та практичного поширення в Україні. Про це свідчать такі факти, зокрема: порушення з боку роботодавців міжнародних прав людини та трудових стандартів; недотримання законодавчо встановлених соціально-трудових прав працівників; низький рівень заробітної плати; тривала заборгованість із виплати заробітної плати; невиправдана економія на інвестиціях в охорону праці та здоров'я працівників (удвічі менше, ніж передбачено законом), а також у професійний розвиток (менше 4 грн. на одного працівника в місяць).

Нефінансова звітність в Україні має значний незадіяний потенціал, зважаючи на невелику кількість компаній, які звітують. В Україні сформувалась група компаній - лідерів нефінансового звітування, які значною мірою визначають напрямок його розвитку, а саме: Оболонь Київстар Interpipe TNK BP ДТЕК Niko Укрсоцбанк та МТС Україна.

Кількісно за період із 2005 по травень 2010 року в Україні 38 компаній опублікували 55 нефінансових звітів у різних форматах, у тому числі: 47 Звітів про прогрес, 7 звітів за системою GRI (всі від підписантів Глобального договору ООН в Україні), 6 нефінансових звітів іншого формату.

Якщо аналізувати розкриття інформації про нефінансові аспекти діяльності у макроекономічному розрізі, то в Україні лише 10 % компаній зі 100 найбільших за обсягами чистого доходу в 2008 році готують та публікують нефінансові звіти. Для порівняння - із 250 компаній у розвинених країнах такі звіти готують 80 % компаній, із 2200 компаній у країнах, що розвиваються,- 45 % компаній [2, с.3]. Нефінансова звітність в Україні значно відстає за своїм поширенням від інших країн і має значний потенціал для розвитку.

Українські компанії, які працюють з нефінансовою звітністю, лише починають інтегруватись у світову фахову спільноту. Зважаючи на недовгу історію нефінансового звітування в Україні, українські компанії обережно підходять до розкриття інформації про нефінансові аспекти діяльності. Найпоширенішими аспектами нефінансового звітування в Україні є наступні: умови праці та розвиток людського капіталу; збереження довкілля; доброчинність і благодійництво; співпраця з місцевими громадами.

Доброчинні акції та проекти залишаються домінантою українських нефінансових звітів. Компанії подають докладну інформацію про надання благодійної допомоги та проведення соціальних акцій загального спрямування (щодо запобігання поширення хвороб, допомоги дітям-сиротам та ін.) [4, с. 33].

Водночас низка аспектів соціальної відповідальності не знайшли свого достатнього відображення у нефінансовій звітності українських компаній:

•·        протидія корупції. Розкриття інформації українськими компаніями щодо антикорупційної діяльності є найменш детальним принципом Глобального договору. На жаль, у своїх звітах небагато компаній вказали на існування розроблених правил і політик відбору бізнес партнерів та співпраці з ними, найму працівників і підрядників. Лише кілька компаній мають практику реєстрації подарунків як бізнес партнерам, так і отриманих самою компанією;

•·        відповідальність за продукцію - інформація про те, як компанії розглядають свою відповідальність за продукцію впродовж всього життєвого циклу товару, майже відсутня.

Висновки. Отже, соціально-орієнтована діяльність впливає на імідж організації та створює її репутацію. Нефінансова звітність компаній як інструмент соціально відповідального бізнесу відіграє важливу роль у покращенні діяльності компаній та підвищення їх конкурентоспроможності в умовах ринкового середовища.

Як свідчить міжнародний та український досвід, соціальна відповідальність та публічні звіти про соціально спрямовану діяльність дає конкурентні переваги: створення репутаційного капіталу та зростання зацікавленості інвесторів; доступ до нових джерел фінансування та інвестиційних фондів; доступ до нових ринків збуту; підвищення вартості нематеріальних активів; опосередковане зростання прибутків завдяки покращенню якості управління людськими ресурсами та ефективності.

Розвиток соціальної звітності в Україні відбувається повільно. Останніми роками зросла кількість звітів, випущених українськими фірмами, а це підвищує їхні позиції як на вітчизняному, так і на світовому ринку. Тому подальший розвиток нефінансової звітності та використання досвіду розвинених країн світу дозволить Україні вийти на новий, вищий етап свого соціального та економічного розвитку.