4.2. Ксв у партнерстві

Програми партнерства з неурядовими організаціями та громадськими групами можуть помітно вплинути на поліпшення середовища, в якому функціонує компанія. Власне, коли компанії залучають НУО до вирішення питань, важливих для бізнесу, починається партнерство. Не можна відкидати партнерство як неефективний засіб і трату часу лише через небажання вчитися працювати із "незручними" партнерами.

Основними формами партнерства є створення дорадчих органів із представників різнихгруп впливу або організація діалогу з групами впливу [передусім із партнерськими організаціями]. Прикладів, коли таке партнерство могло б бути корисним, може бути безліч. Чого вартує проект водопостачання у Львові. У Львові немає цілодобового постачання води. Світовий Банк, уряд Швеції та місцева влада виділили фінансування на здійснення широкомасштабного проекту забезпечення водопостачання Львова. Однією з умов було підвищення тарифів на воду. Міська Рада затвердила нові тарифи, роботи почалися, але за деякий час розпочались протести людей похилого віку перед міськдержадміністацією. Датська фірма, яка виграла тендер на проведення робіт, зазнала значних збитків, як і Львівводоканалтрест, від простоїв і перебоїв у роботі. Залучення ініціативної групи протестантів до підготовки змін до тарифів могло б зекономити компаніям, залученим до проекту, значні кошти. Відвертий діалог про підвищення тарифів із групами людей, яких ці зміни безпосередньо торкнуться, прискорив би процес і дозволив би уникнути протистояння з місцевою громадою. Відсутність діалогу з місцевою громадою стала критичною помилкою. Аналогічні приклади [і позитивні, і негативні] можна навести на прикладі побудови АЗС.

Партнерство стосується не лише НУО, але й ініціативних груп людей, місцевої громади або навіть уряду. Великі підприємства можуть досягти значного ефекту у вирішенні своїх соціальних та екологічних проблем. Часом необхідна мобілізація усіх груп для вирішення масштабних питань. Наприклад, зважаючи на розміри соціальних та екологічних проблем у місцях скупчення гірничих підприємств в Україні, лише спільні зусилля компаній, населення, НУО, місцевої влади та уряду здатні виправити ситуацію.

Проте, навчитися співпрацювати з іншими організаціями, які часом є протилежними за логікою та методами діяльності, складно. Програми волонтерства працівників компаній можуть бути одним зі способів вирішення. Програми, коли працівники компанії мають можливість працювати у робочий час у проектах НУО або у соціально значущих ініціативах, є особливо популярними у США. Вже доведено їхню ефективність. Зважаючи на давні традиції толок та суботників, програми волонтерства можуть стати реальним утіленням КСВ в Україні.

В рамках стратегії КСВ компанії потрібно аналізувати, що роблять інші підприємства, в т.ч. конкуренти і чого вони не роблять. Часом потрібно скерувати зусилля на вирішення тої проблеми, де інші ще не доклались або з'єднати зусилля з іншими підприємствами, щоб досягти найбільшої віддачі від вкладеного часу, фінансів та інших ресурсів.

Знання	часто НУО знають більше про соціальні та екологічно проблеми, ніж компанії, тоді як компанії мають знання у сфері маркетингу та управління, яких бракує НУО
Добровільні стандарти	там, де немає достатнього державного регулювання, НУО та компанії можуть спільно визначити стандарти діяльності
Допомога у виконанні	НУО можуть виконати певні функції значно ефективніше, ніж наймані працівники компанії
Політичний діалог	багато НУО впливає на розроблення законодавчих актів. Компанії та НУО повинні вести відкритий діалог щодо подібних ініціатив
Отримання фінансування	коли НУО та компанії співпрацюють, імовірність отримання додаткового фінансування від громади, уряду, фондів чи міжнародних фінансових інститутів значно зростає

Наприклад, в 90-ті в Європі та й у світі загалом з'явилося багато асоціацій компаній, присвячених окремим аспектам КСВ [програмам/засобам КСВ або індивідуальним соціальним питанням] та окремим галузям.

Наприклад, саме компанії із активними програмами КСВ залучені до Ініціативи з Корпоративної Громадськості у сфері Транспорту та логістики, організованої Всесвітнім Економічним Форумом [більш відомим щорічними зустрічами світових лідерів у Давосі], програму для цементних компаній Світової Ради Компаній зі Сталого Розвитку [WBCSD], Фінансову Ініциативу Програми ООН з Довкілля [UNEP], що об'єднала найбільші фінансові установи світу, Кімберлійський процес та ін. Подібні галузеві об'єднання допомагають визначити найефективніші програми, що працюють у цій сфері, обмінятись досвідом, а часто і визначити добровільні стандарти діяльності. Українські компанії, які захочуть активно визначити свою власну стратегію у відношенні до суспільства, можуть починати з вивчення таких відправних пунктів [якщо вони є, звичайно]. До речі, членами подібних міжнародних ініціатив є багато компаній, які вже інвестували в Україну, і поступово українські компанії долучаються до цих ініціатив [можна назвати меблеву компанію R.K.C., очолювану колишньою зіркою тенісу Андрієм Мєдвєдєвим, та корпорацію Interpipe, які приєдналися до Всесвітньої Коаліції Компаній проти СНІДу].

Цікавим прикладом може стати програма для компаній туристичної галузі, яку нещодавно заснував Міжнародний Форум Лідерів Бізнесу у Великобританії. Зважаючи на те, що туризм є найбільшою галуззю світової економіки, важливість цієї ініціативи не підлягає сумніву. А якщо зважити на зростання ролі туризму в Криму та в районі Карпат, ця ініціатива може допомогти компаніям і місцевій владі визначити механізми, придатні для українських умов. Якщо ми не хочемо спотворити природне середовище Криму та Карпат, слід думати про сталий економічний розвиток цих регіонів уже зараз. І краще вчитися на чужих помилках, ніж робити власні.

Якщо галузеві ініціативи здатні допомогти передусім великим та середнім компаніям, малий бізнес може значно виграти від застосування КСВ у соціальному підприємництві. Соціальне підприємництво — це створення успішного бізнесу там, де більшість убачає виключно соціальну проблему. Зважаючи на зростаюче розшарування населення країн [у т.ч. України] на багатих і бідних, компанії, здатні ефективно і взаємовигідно працювати з найбіднішими прошарками населення [на дні соціальної піраміди] вирішують не лише соціальну проблему, але й утримують доступ до неймовірно великого ринку. Таким прикладом може бути південноафриканська компанія Eskom, яка розпочинала як невеликий постачальник електроенергії у бідні райони країни. Після повалення апартеїду і відмови від лідерів ринку обслуговувати неплатоспроможне населення гетто, Eskom запровадив передплачені картки на електрику. Якщо бідна людина не може заплатити за цілодобову електрику, принаймні, вона може заплатити за 2-3 год.на день. За 10 років Eskom перетворився на міжнародну корпорацію і найбільшого виробника електроенергії в Африці. І в Україні ми можемо побачити приклади успішного бізнесу на дні соціальної піраміди. Газета "Порадниця" має мільйонний тираж, коли навіть успішні жіночі журнали мають лише декілька сотень тисяч. Зважаючи, що ЗМІ — бізнес, успіх "Порадниці" говорить про відкриття газетою нових ринків, не помічених основними видавничими групами. Інший приклад — нещодавно львівський винахідник О. Єкімовських винайшов ефективніший пальник для газової плити, спроможний видавати у 7 разів більше тепла, ніж звичайна газова плита.У поєднанні з проблемою нестачі коштів у пенсіонерів та малозабезпечених для сплати за спожите тепло, цей винахід матиме значний попит. Якщо уявити поєднання пальника Єкімовських із зусиллями енергопостачальних компаній вийти на 100% рівень оплати за спожиті енергетичні ресурси. Можливо, вирішення проблеми можна знайти вже зараз?

Підхід КСВ може допомогти виявити нові ринки не лише на дні соціальної піраміди, але й на найвищому міжнародному рівні. Наприклад, із ратифікацією Росією Кіотського протоколу, нові механізми, передбачені протоколом для заміщення викидів шкідливих речовин, набудуть юридичної сили. Фактично Кіотський протокол відкриває двері для створення нового ринку — ринку заміщення шкідливих викидів. Такі терміни як механізм чистого розвитку, сертифіковані зменшення викидів, одиниця зменшення викидів, проекти спільного впровадження використовуватимуться спеціалістами Міністерства охорони навколишнього середовища. Проте ринок для торгівлі викидами відкритий для компаній. Вже зараз одна із найбільших міжнародних нафтових компаній, Shell, впроваджує внутрішній торгівельний майданчик торгівлі викидами СО₂, в якій підрозділи Shell з усього світу можуть придбати одиниці заміщення викидів для тих проектів, які призводять до значного викиду шкідливих речовин від проектів, яким вдалось скоротити такі викиди і які мають невикористані одиниці заміщення. Фактично компанія іде на крок попереду регуляторних підрозділів Єврокомісії, які розробляють подібний торгівельний майданчик на рівні ЄС.

Українські компанії можуть долучитись до подібних схем. Якщо Україна як держава безумовно виграє від набуття сили Кіотським протоколом [інвестиції порядка 10 млрд грн. за оцінками міністерства], оскільки викиди нашої промисловості є значно меншими від рівня 1990 p., з ростом економіки ситуація може кардинально змінитись. Важливо, щоб українські промислові гіганти були готові до розуміння СО₂ як товару, за який треба платити за ринковими цінами, і достатньо відповідальні, щоб платити за зменшення викидів. Вже зараз було б цікаво побачити, як українські металургійні чи вугільні підприємства ставляться до цієї теми.

Багато з лідерів у "брудних" галузях активно впроваджують "чисті" технології. Наприклад, Індустріальний Союз Донбасу [ІСД] розпочав масову програму модернізації активів, що надійшли компанії у спадок від радянських часів. Аналогічні програми має "Лукор", що належить російському "Лукойлу" та інші промислові гіганти.

Проте, модернізація потребує часу, тоді як зміна клімату все прискорюється і на це потрібно реагувати. Нові програми і механізми можуть допомогти: те саме партнерство з екологічними НУО або створення українського ринку торгівлі викидами. Уявимо гіпотетичну ситуацію, коли металургійний комбінат із Луганську фінансуватиме лісгоспи у Карпатах для насадження лісів на місцях незаконної вирубки. Комбінат може придбати послуги із заміщення викидів на відкритому ринку у найефективнішого лісгоспу. Окрім проблеми викидів, вирішуватиметься проблема втрати лісів. Чи знайдуться компанії, достатньо відповідальні, спроможні стати лідерами у впровадженні подібних схем в Україні в рамках своїх програм КСВ?

Ще одним активним інструментом КСВ є соціальні звіти [звіти зі сталого розвитку, корпоративної громадської позиції], які включають інформацію про діяльність компанії у соціальній сфері та у сфері охорони довкілля. Кількість соціальних звітів неухильно зростає в Європі впродовж останніх 10 років. Останнім часом означилася тенденція до оприлюднення компаніями одночасно традиційних фінансових річних звітів і соціальних звітів, тим самим засвідчується важливість концепції потрійної кінцевої мети.

Відсутність соціальної інформації може спричинити ще більше проблем, ніж її наявність. Саме тому ми є свідками відкритої звітності багатьох компаній про власні проблеми, наприклад, про використання дитячої праці, чи нещасні випадки на виробництві і т.д. Всесвітня Ініціатива зі Звітності [Global Reporting Initiative] надає перелік нефінансових показників, рекомендованих для звітності.

В Україні звіти подібного типу навряд чи з'являться найближчим часом. Якщо так, то багато хто вбачатиме у цьому виключно PR, коли компанії зніматимуть вершки з нової модної термінології. Ті, хто налаштований серйозно, повинні спочатку визначити власну стратегію стосовно різних аспектів КСВ, визначити цільові показники, окреслити програми, зібрати інформацію як всередині, так і поза межами компанії. Мета оприлюднити соціальний звіт у середньостроковому періоді може значно підвищити мотивацію до роботи у сфері КСВ.

Стратегія комунікації, пов'язана із відкритістю та прозорістю діяльності компанії, — ще один засіб КСВ. Для компаній, які серйозно сприймають необхідність ведення соціально-відповідального бізнесу, важливо не лише впроваджувати програми, але й правильно доносити інформацію про такі програми до груп впливу. Компанія повинна приймати вивірене рішення про необхідність донесення тієї чи іншої інформації. Цікавим прикладом є стратегія виведення AT "Оболонь" напою "Живчик" на початку 2000-2001. Відносно малобюджетна маркетингова кампанія у міжсезоння не гарантувала успіху, проте резонанс у ЗМІ, спричинений появою напою, що сприяє підсиленню імунної системи у пост-чорнобильській країні і має яскраве національне забарвлення, значно допоміг вивести "Живчик" у лідери ринку. Здоров'я людей — це соціальна проблема.

Як бачимо, навіть з невеликого наведеного переліку засобів, методик та програм, напрацьованих за останні 10 років компаніями, що серйозно ставляться до КСВ, існує достатньо механізмів, у яких КСВ проявляється матеріально. Проте, чи компанії обиратимуть ретроактивний підхід і чекатимуть на появу лідерів, чи використовуватимуть КСВ як власну конкурентну перевагу — це вже інше питання.