Розділ 2. Аналіз та оцінкафінансово-господарської діяльності філії «рівненський райавтодор»

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників [29].

2.1. Опис галузі діяльності філії «Рівненський райавтодор»

Діяльність філії «Рівненський райавтодор» безпосередньо пов’язана із розвитком транспортної інфраструктури в Рівненському районі Рівненської області. Характеристика галузі наведена нижче.

Одним з постійних чинників, що негативно впливає на конкурентоспроможність, гальмує міжрегіональну та внутрішньорегіональну інтеграцію, є стан дорожньої інфраструктури. На сьогодні технічні характеристики автомобільних доріг не відповідають сучасним потребам економіки, оскільки близько 80% автомобільних доріг побудовані за стандартами 60 – 70-х років і лише 1,6% є дорогами першої категорії (чотири та більше смуг, з високою пропускною здатністю). Крім того, за останні роки протяжність доріг практично не збільшувалася, а ті, що є, перебувають у поганому стані і потребують капітального ремонту (рис. 2.1). Це пояснюється низкою об’єктивних причин, зокрема такими, як великий тягар на утримання транспортної мережі на одну особу населення порівняно з європейськими країнами через відносно невелику густоту населення (78 осіб на 1 кв. кілометр).

Рис.2.1 Транспортна інфраструктура України [* -http://arsenal.dn.ua/transport/MAPS-UA/]

За 2008 – 2013 роки протяжність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям зросла лише на 0,9 тис. кілометрів і становила 166,0 тис. кілометрів, тоді як у країнах Європи за цей період протяжність автомобільних доріг зросла на 35,5 тис. кілометрів у Франції, 29,6 тис. кілометрів – у Польщі, 18,2 тис. кілометрів – в Італії.

Як результат, на сьогодні Україна за довжиною автомобільних доріг значно відстає від країн Європи, схожих за розміром території та чисельністю населення. Зокрема, у Франції довжина автомобільних доріг більша в 6,3, в Англії та Польщі – у 2,5 рази. Приблизно на одному рівні з Україною перебуває Іспанія за довжиною мережі автомобільних доріг (169,6 тис. кілометрів).

За показником щільності автомобільних доріг з 2000 по 2013 рік в Україні суттєвих змін не відбулося: цей показник зріс усього з 271 до 275 кілометрів на 1000 кв. кілометрів. Серед країн-членів ЄС нижчий показник лише у Болгарії (180 кілометрів) та Португалії (240 кілометрів).

Регіони України знаходяться порівняно далеко від великих міжнародних центрів (наприклад, міст Варшави, Відня, Москви). Середня відстань від обласних центрів (кожного регіону) до найближчого великого міжнародного центру становить 715 кілометрів. Крім того, регіони України нерівномірно розташовані відносно столиці – м.Києва.

У деяких випадках більша відстань до м. Києва частково компенсується відносною близькістю до великого міжнародного центру (наприклад, Закарпатська та Львівська області), але в інших випадках велика відстань до м. Києва поєднується з віддаленістю до великого міжнародного центру (Луганська, Донецька області, Автономна Республіка Крим) (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Доступність регіонів до великих міжнародних центрів та м. Києва

Д До міжнародних центрів о м.Києва	до 190 км	220–430 км	450–550 км	700–855 км
Менше 500 км (374–496)		Рівненська, Волинська, Тернопільська області	Львівська область
500-70 км (512–672)	Житомирська область	Хмельницька, Сумська області	Миколаївська, Одеська, Івано-Франківська, Чернівецька області	Закарпатська область
700-900 км (711–857)	Київська, Чернігівська, Черкаська області	Вінницька, Полтавська, Кіровоградська області	Харківська, Херсонська області
Більше 900 км (950–1050)			Дніпропетровська, Запорізька області	Донецька, Луганська області

Внутрішня доступність регіонів залежить переважно від їхніх розмірів і конфігурації та розвитку мережі автомобільних доріг і залізниць, а також від перспективних послуг громадського транспорту. Рельєф (гори) має вплив на доступність регіонів тільки в обмеженій їх кількості. 24,2 % населення країни живе у районах, центри яких розташовані на відстані більш ніж 100 кілометрів від обласного центру. Регіональна диференціація порівняно висока, про що свідчить аналіз групування регіонів за часткою населення в районах, розташованих на відстані більш ніж 100 кілометрів від центру регіону (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Частка населення у районах, розташованих на відстані понад 100 км від центру регіону

Розмах варіації між регіонами залишається високим (рис. 2.3) і має тенденцію зростання (у 2000 році – 2,15 раза з мінімальним показником щільності 170 кілометрів на 1000 кв. кілометрів у Херсонській і максимальним 372 кілометрів на 1000 кв. кілометрів у Львівській області; 2013 році – 2,16 раза з мінімальним показником 174 кв. кілометрів у Херсонській області і максимальним 376 кілометрів на 1000 кв. кілометрів у Львівській області).

Рис. 2.3. Щільність автомобільних доріг за регіонами

Характерною є відсутність кореляції щільності автодоріг із рівнем економічного розвитку регіону. Так, цей показник у Чернівецькій області залишається вищим, ніж у Запорізькій, Дніпропетровській або Донецькій областях. Лише десяту частину від показника щільності доріг загального користування становить цей показник для автомобільних доріг державного та місцевого значення першої та другої категорії. Саме ці дві категорії відповідають європейським нормам будівництва автомобільних доріг.

Зазначена інформація підтверджує висновки про те, що розвиток транспортної інфраструктури не є достатньою умовою для економічного зростання в регіоні, проте її незадовільний стан є чинником, що стримує регіональний розвиток та розвиток країни в цілому. Адже щорічні обсяги перевезення вантажів автомобільним транспортом за останні 10 років виросли в середньому в 1,34 рази, найбільше у Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Волинській, Кіровоградській, Миколаївській та Харківській областях. Одночасно кількість приватних легкових автомобілів при майже незмінних показниках мережі автодоріг та їх якості збільшилася у середньому по Україні на 31,4%.

Фактично на рівні 2000 року залишається щільність залізничних колій загального користування в регіонах. Вона дещо зменшилася в Черкаській, Київській, Сумській областях, проте такі зміни не пов’язані з кількісними характеристиками перевезення пасажирів залізничним транспортом: залізничний транспорт залишається суттєвим чинником мобільності населення для ряду областей, особливо для жителів Київської, Харківської, Одеської, Черкаської та Миколаївської областей, зокрема і в міжрегіональному сполученні.