5.. Поняття, види та умови цивільної відповідальності

Цивільно-правова відповідальність – це встановлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов’язків майнового характеру.

Склад цивільного правопорушення є підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності і включає:

-    наявність майнової і моральної шкоди. Майнова шкода – це будь-яке зменшення наявного майна (позитивна шкода) або неодержання доходів, що їх мав би одержати кредитор, якби зобов’язання було виконане (упущена вигода). Моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я тощо;

-    протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювана шкоди;

-    вина заподіювача шкоди. Вина – це психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки. У цивільному праві існує презумпція вини боржника, тобто особа, яка не виконала зобов’язання чи вчинила позадоговірну шкоду, вважається винною, поки не доведе протилежного. Вина може бути у формі умислу чи необережності. За деякі дії, у передбачених законом чи угодою випадках, може наступати відповідальність без вини. До таких випадків належать: невиконання грошового зобов’язання; втрата, недостача чи пошкодження майна зберігачем; заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

-    причинний зв’язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою.

Існує декілька способів класифікації видів цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність може бути договірною і позадоговірною.

Договірна відповідальність настає в разі порушення умов договору.

Позадоговірна відповідальність настає у випадку заподіяння шкоди майну чи здоров’ю, якщо між заподіювачем шкоди і потерпілим не було цивільно-правового договору.

Якщо у цивільних правовідносинах є кілька зобов’язаних суб’єктів, наступає один з таких видів відповідальності:

-    часткова (дольова);

-    солідарна;

-    субсидіарна (додаткова).

Часткова (дольова) відповідальність передбачає, що кожна з зобов’язаних осіб несе відповідальність тільки у своїй частці.

Солідарна відповідальність передбачає, що кредитор має право звернути стягнення як в частині, так і в цілому на майно всіх боржників, частини їх або одного з них. Виконання солідарного зобов’язання одним із декількох боржників звільняє решту від відповідальності. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Якщо одна з цих осіб відшкодує потерпілому збитки, то вона має право зворотної вимоги (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність передбачає наявність крім основного боржника ще й додаткового. У разі неможливості відшкодування збитків основним боржником до відповідальності притягається додатковий. Наприклад, неповнолітній у віці від 15 до 18 років сам несе відповідальність за вчинену ним шкоду за наявності у нього власного майна. Якщо неповнолітній не має такого майна, або майна недостатньо, відшкодовувати заподіяну ним шкоду зобов’язані його батьки чи піклувальники, які несуть субсиді-арну відповідальність.

Боржник звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання або вчинення позадоговірної шкоди, якщо мала місце непереборна сила чи випадок. Випадок (казус) – це дія, що має зовнішні ознаки проступку, але не тягне за собою юридичної відповідальності, бо не містить вини.

Непереборна сила (форс-мажор) – надзвичайна подія, яку за даних умов не можна було відвернути (наприклад, стихійне лихо, військові дії тощо).