1. Визначення ос­нов­них понять в імуно­ло­гії

Під тер­мі­ном «імунітет» (з лат. immunitas - звільнення від да­нини, позбавлення від чо­го-не­будь) звичайно розуміють несприйнятливість організму до ін­фек­ці­й­них захворювань. Та­ке тлумачення імунітету започаткували ще засновники цієї нау­ки. Так І.І. Мечников пи­сав: «Під імунітетом, несприйнятливістю до за­раз­них захворювань, необхідно розуміти загальну сис­те­му яв­ищ, завдяки яким організм мо­же витримувати на­па­д патогенних мікробів». Аме­ри­кан­ський імуно­лог У. Бойд визначав імуно­ло­гію як нау­ку про ме­ха­ніз­ми та ме­то­ди під­ви­ще­ння стійкості організму. Ви­датний вітчизняний імуно­лог Л.А.Зіль­бер пи­сав: «Імунітетом на­зи­ва­ють несприйнятливість організму до збудника або до будь-якої сторонньої для організму речовини. Ця несприйнятливість обумов­ле­на су­куп­ністю всіх спадкових та ін­ди­ві­ду­аль­но набутих організмом при­стосувань, які запобіга­ють про­ник­не­нню та роз­мно­же­нню мікробів, ві­ру­сів та інших па­то­ген­них аген­тів та дії про­дук­тів, які вони виділяють» (Ос­но­ви імуно­ло­гії. - М.: Мед­гіз, 1958, стор. 99).

Останнім часом відбулося пе­ре­ос­мис­лення по­ня­ття імунітет та за­дач імуно­ло­гії, створення «но­вої імуно­ло­гії». Голов­ною біо­ло­гі­чною роллю імунітету вважаєть­ся захист від чужорідних клітин. Імунітет філо­ге­не­ти­чно роз­вив­ся як засіб захисту від клітин, які ге­не­ти­чно відрізняються від клітин організму. В багатоклітинному організмі ризик му­та­ційних з­мі­н властивостей клітин дуже ви­со­кий. Для ссавців, які мають 10¹² - 10¹³ ге­не­ти­чно іден­тич­них клітин, при серед­ній час­то­ті му­та­цій в 10^-6 вони мо­жуть дати 10⁷ змінених клітин в ко­жний­ даний мо­мент, що ста­вить під су­мнів можливість існування ви­ду не­змінним. То­му багатоклітинні організми без спе­ці­аль­но­го нагляду над клітина­ми існувати не мог­ли. Платнею за багатоклітинність ста­ла імунна система, що спе­ці­аль­но розвилася та була ево­лю­цій­но вдосконалена.

До­ка­зи: 1) 12 000 хворих, отримавших багатомісячну імуно­де­пресив­ну те­ра­пію пі­сля пе­ре­са­док нирок, зна­чно частіше хворіли на ра­ко­ві захворювання, у 35 разів частіше - на лім­фо­му, у 350 разів ча­стіше - на ре­ти­ку­локлітинну сар­ко­му, ніж ті, що не зазнали імуно­де­пресії;

2) У дітей з природжен­и­ми імуно­де­фі­ци­та­ми час­то­та злоякіс­них но­во­утворень з­рос­тає більш, ніж у 1000 разів.

3) З віком імун­ні функ­ції пони­жу­ют­ься, а час­то­та но­во­утворень зрос­тає.

Імунітет - спосіб захисту організму від жи­вих тіл та речовин, які не­су­ть на со­бі о­зна­ки ге­не­ти­чно чужорідної ін­фор­ма­ції (Р.В.Пет­ров. Імуно­ло­гія. - М.: Ме­ди­ци­на, 1982, с.10). Треба під­креслити, що імунітет здійснює захист не від ге­не­ти­чно чужорідної ін­фор­ма­ції, а від її о­зна­к. Імунна сис­те­ма не роз­пі­знає змінені ге­ни, а роз­пі­знає та ви­лучає з організму про­дук­ти зміне­них ге­нів. Бороть­ба ведеться не з «іна­ко­мис­ленням», а з «іна­ко­дією». В цьому глибо­кий біо­ло­гі­чний смисл, тому що залиша­ється ­мож­ливість ево­лю­цій­них змін, адже якщо будь-яка з­мі­на в ге­нах роз­пі­зна­ва­лась та знищувалась імун­ною сис­те­мою, не бу­ло б можливості збереження спадкових з­мі­н - си­ли, яка рухає еволюцію.

Озна­кою ге­не­ти­чної чу­жо­рід­но­сті в біл­ках є їх пер­вин­на струк­ту­ра, тобто по­слі­до­вність амі­но­кис­лот­них залишків в ланцюгу, що визначається ге­не­ти­чно. У по­лі­са­ха­ри­дах та лі­підах струк­ту­ра по­лі­ме­рів складається з мо­но­ме­рів та визначається на­бо­ром відповідних фер­мен­тів, які здійснюють біо­син­тез лі­пі­дів та по­лі­са­ха­ри­дів. А цей на­бір фер­мен­тів визначається ге­но­ти­пом організму, тобто тако­ж зна­хо­дить­ся під ге­не­ти­чним кон­тро­лем.

Друге найважливіше поняття в імуно­ло­гії - ан­ти­ген.

Ан­ти­ген - речовина або жи­ва істота з ознака­ми ге­не­ти­чної чу­жо­рід­но­сті, яка здатна викликати в організмі імуно­ло­гі­чні ре­ак­ції.

Звернемо увагу на те, що поняття «ан­ти­ген», як найбільш загальне в імуно­ло­гії, визначається че­рез його відноше­ння до імун­ної сис­те­ми, тому що нема бі­льш загальних понять в імуно­ло­гії. Таким чином, по­ня­ття «ан­ти­ген» та «імунітет» визначаються од­не че­рез одне.

Тра­ди­цій­но до ос­нов­них по­ня­ть імуно­ло­гії від­но­сять тако­ж поняття «ан­ти­ті­ло», хо­ч воно має і бі­льш вузь­ке зна­че­ння, ніж попередні по­ня­ття.

Ан­ти­ті­ло - бі­лок-імуног­ло­бу­лін, що створюється у відповідь на ан­ти­ген та здатний спе­ци­фі­чно взає­мо­діяти з ан­ти­ге­ном.

На наступній лек­ції ми детальніше зупинимося на вче­нні про ан­ти­ге­ни та ан­ти­ті­ла.