ОДЕСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології

Лекція № 6

Ви­ди та фор­ми імунітету. Імунна сис­те­ма організму. Фaк­то­ри не­спе­ци­фі­чного захисту та імуно­ло­гі­чна ре­ак­тив­ність.

Лекція № 6. Ви­ди та фор­ми імунітету. Імунна сис­те­ма організму. Фaк­то­ри не­спе­ци­фі­чного захисту та імуно­ло­гі­чна ре­ак­тив­ність. – 2 год.

1. Актуальність теми. Обґрунтування теми.

Актуальність теми обґрунтовується важливістю знань студентами питань імунітету вивчення фармацевтичних та клінічних дисциплін.

2. Цілі лекції:

а) навчальні : надати студентам знання з питань вчення про імунітет.

б) - виховні: протягом лекції звернути увагу студентів на необхідність планомірного вивчення матеріалу для кращого опанування ним.

3. План та організаційна структура лекції

№№	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі у рівнях абстракції	Тип лекції, оснащення лекції	Розподіл часу
1	2	3	4	5
	Підготовчий етап			5 %
1.	Визначення навчальних цілей.			2 %
2.	Забезпечення позитивної мотивації.			3 %
	Основний етап		Таблиці	85 %
	План викладення лекційного матеріалу
	Визначення ос­нов­них понять в імуно­ло­гії	П		15 %
	Іс­то­ри­чний нарис розвитку імуно­ло­гії	І		15 %
	Імунна сис­те­ма організму	Ш		10 %
	Ви­ди імунітету	ІІІ		15 %
	Поняття про клітинні, гу­мо­раль­ні та функ­ціо­наль­ні ме­ха­ніз­ми захисту як про єди­ну сис­те­му несприйнятливості	ІІІ		15%
	Не­спе­ци­фічні фак­то­ри захисту та імунна ре­ак­тив­ність	Ш		15 %
	Заключний етап			10 %
9	Резюме лекції, загальні висновки.			5 %
10	Відповіді лектора на можливі запитання.			5 %
11	Завдання для самопідготовки студента		Список літератури, питання, завдання

4. Зміст лекційного матеріалу:

текст лекції

Лекція № 6. ВИ­ДИ ТА ФОР­МИ ІМУНІТЕТУ. ІМУННА СИС­ТЕ­МА ОРГАНІЗМУ. ФAК­ТО­РИ НЕ­СПЕ­ЦИ­ФІ­ЧНОГО ЗАХИСТУ ТА ІМУНО­ЛО­ГІ­ЧНА РЕ­АК­ТИВ­НІСТЬ. Антигени. Антитіла.

Ця лек­ція розпо­чи­нає но­вий курс на­шої дис­ци­п­лі­ни - курс імуно­ло­гії, нау­ки про імунітет. Імуно­ло­гія - самостійна наука, яка останнім часом бурхливо розвивається. Спостерігаєть­ся тен­ден­ція до ви­ді­ле­ння її з кур­су мік­ро­біо­ло­гії та організації ка­фед­р клінічної імуно­ло­гії та алергології. Та­кі ка­фед­ри є в інститутах удосконалення лікарів і багатьох медичних вузах, є навіть самостійна лікарська спе­ці­аль­ність лікар-імуно­лог. Од­на­к, у сис­те­мі ме­ди­чної освіти, як пра­ви­ло, імуно­ло­гію починають вивчати на ка­фед­рі мікробіології, ві­ру­со­ло­гії та імунології, де сту­ден­ти одержують знання по загальній та при­клад­ній імуно­ло­гії. Багато питань клі­ні­чної імуно­ло­гії розгляда­ють­ся на відповідних клі­ні­чних ка­фед­рах - те­ра­пії, хі­рур­гії, пе­ді­ат­рії, аку­шер­ст­ва та гі­не­ко­ло­гії, ін­фек­ці­йних хвороб та ін. Прак­ти­чно усі лікарські спе­ці­аль­но­сті вимагають зна­нь по імуно­ло­гії.

Для ха­рак­те­ри­сти­ки зна­че­ння імуно­ло­гії в сучасній науці мож­на на­вес­ти ви­словлювання англійського на­укового оглядача Д. Уіл­со­на, не імуно­ло­га за фахом, який на­пи­сав захоплюючу кни­гу «Тіло та ан­ти­ті­ло. Розповідь про но­ву імуно­ло­гію»: «...Я дій­шов до висновку, що в дан­ий мо­мент до чис­ла найбільш хвилюючих на­укових дис­ци­п­лін від­но­сить­ся імуно­ло­гія; точ­ніше ска­зати, саме імуно­ло­гія силь­ніше за все при­вернула мою увагу тим но­вим св­ітлом, який вона про­ли­ває на численні ак­ту­аль­ні питання...»