30. Структура двоскладного речення. Склад підмета. Склад присудка. Підмет, способи його вираження. Присудок, способи його вираження.

Структура двоскладного речення передбачає групу підмета й групу присудка. Можуть бути також другорядні члени речення. Одна й та ж частина мови в різних реченнях може виконувати різну синтаксичну роль.

Підмет – це головний член речення, який означає істоту, предмет, явище, поняття, ознаку або дію яких називає присудок: Хотіла б я піснею стати.

Присудок – це головний член речення, який означає дію, стан, якість, властивість, ознаку предмета, істоти, явища, поняття, названого підметом.

Склад підмета - це підмет зі стосовними до нього словами або без них; склад присудка - це присудок зі стосовними до нього словами або без них.

Способи вираження підмета

Підмет може бути виражений одним словом, і такий підмет називається простим. Найчастіше – це іменник у називному відмінку: Поїзд прибуває на першу платформу.

Проте досить часто для вираження підмета використовуються займенники: Ми всі підтримали пропозицію піти в похід.

Також підметом може бути субстантивована будь-яка частина мови: Черговий повідомив про стан справ.

Підмет може виражатися числівником чи інфінітивом: Три – непарне число.

Способи вираження присудка

Присудки є дієслівні й іменні.

Дієслівні присудки можуть бути простими й складеними. Іменні – тільки складеними.

Простий дієслівний присудок виражається дієсловом у формі дійсного, умовного чи наказового способу.Складений дієслівний присудок утворюється з 2-х дієслів: дієслова-зв’язки в особовій формі + інфінітив. Складений іменний присудок складається з дієслівної зв’язки + іменна частина. Часто дієслово-зв’язка в теперішньому часі ( є) опускається. Присудок може бути виражений двома чи кількома повнозначними частинами мови. Такий присудок називається складним. Простий дієслівний присудок: Буде світити сонце, буде шуміти вітер.

31. типи односкладних речень: означено особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні. Двоскладні і неповні речення, їх типи за значенням і функція. Слова-речення.

За способом вираження головного члена односкладні речення поділяються на дієслівні (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні) та номінативні речення.

1. Означено-особові речення позначають дію, яка виконується конкретною особою - мовцем або його співбесідником. Головний член означено-особових речень виражається лише особовими формами дієслова:

2.Неозначено-особові речення позначають дію, яка здійснюється неозначеною особою. У ролі головного члена цих конструкцій виступають:

3. Узагальнено-особові речення означають дію, яка стосується узагальненої особи, будь-кого.

4. Безособові речення означають дію або стан, які відбуваються без активної участі особи, незалежно від носія стану. Гловний член цих речень виражається:

5. Інфінітивні речення вказують на можливу або неможливу, необхідну або неминучу дію

6. Номінативні (називні) речення стверджують наявність існування явищ, подій або предметів.

Неповними називаються прості речення, в яких пропущено один чи кілька необхідних для граматичної структури речення членів, що легко встановлюються з контексту чи ситуації.

Неповними можуть бути як двоскладні, так і односкладні речення.

Основним типом простого речення є двоскладне речення, структурну основу яких становлять два головні члени - підмет і присудок.

32. Складним називається таке речення, яке складається з двох чи кількох простих одиниць. За змістом і граматичними засобами складне речення становить структурну й інтонаційну цілісність:

Билося серце, і грала кров од передчут т я чогось в житті

радісного,могучого(С. Васильченко);

Загальний зміст складного речення зумовлюється змістом його частин (простих речень), що входять до його складу і перебувають у певних синтаксичних відно­шеннях одне з одним.

Складне речення характеризується сукупністю ознак, серед яких найістотнішими є такі:

1) поліпредикативнісгь;

2) особлива структурна схема;

3) семантична й інто­наційна цілісність, завершеність та єдність його частин за комунікативною метою.

Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається із двох чи кількох предикативних одиниць, центрів, які співвідносяться з моделями простих речень, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двокомпонентним. Наприклад:

І все, що в моєму серці, я віддаю тобі, дорогий мій краю (І. Цюпа).

Складне ж речення, що складається з трьох і більше предикативних одиниць, називається багатокомпонентним, чи багато­ є членним.

На відміну від простого складне речення будується не із слів і словосполучень, а із предикативних одиниць, своєю будовою подібних до простого речення, поєднаних між собою за структурною моделлю двоскладного чи односкладного, але відпо­відного типу предикативної конструкції.

Важливу роль у структурі складного речення відіграють як інтонація, так і сполуч­ні засоби, - сполучники і сполучні слова, - порядок предикативних частин, а також наявність спільних компонентів у різних предикативних частинах складного речення (спільні другорядні члени речення, вставні і службові слова), паралелізм структур тощо.

Предикативні частини, що входять до складного речення, набувають певного семантичного оформлення лише у складі всього речення, а взяті окремо, вони зви­чайно не характеризуються інтонаційною і семантичною завершеністю.

Основними засобами зв'язку предикативних частин у межах складного речення є:

• інтонація;

• сполучні засоби - сполучники і сполучні слова

• співвідношення видо-часових і способовнх форм дієслів-присудків у преди­

кативних частинах складного речення;

• порядок розміщення предикативних частин.

Лінгвісти засвідчують, що складні речення виникли значно пізніше, ніж прості,

причому первісний тип складних конструкцій становили безсполучникові.

Безсполучникові складні речення - це самостійний структурно-семантичний тип, який не ототожнюсється ні зі складносурядними, ні зі складнопідрядними реченнями, хоч певною мірою співвідноситься з ними.

Отже, безсполучникові складні речення - це такі речення, предикативні частини яких об'єднуються в одне ціле тільки інтонацією і співвідношенням видо-часових форм присудків, без сполучників і сполучних слівЧастини безсполучникового складного речення можуть відділятися одна від одної комою, крапкою з комою, двокрапкою та тире.

Кома і крапка з комою ставляться між реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо вони є рівноправними і між ними можна поставити єднальні сполучники. 

Двокрапка ставиться в таких випадках: 1) Якщо друге речення пояснює, доповнює або розкриває зміст першого. 2) Якщо друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому реченні 3) Якщо в першій частині є слова так, такий, одно, бачити, знати, чути, розуміти,

Тире ставиться в таких випадках: 1) у реченні відображається швидка зміна подій; 2) між висловленими реченнями маємо причинно-наслідковий зв’язок 3) зміст першого речення протиставляється змісту другого