5. Асиміляція і дисиміляція

Асиміляцією називається уподібнення одного звука іншому в тому самому слові або між словами. За напрямом асиміляція буває регресивною і прогресивною. Регресивна асиміляція простежується тоді, коли наступна фонема впливає на попередню. Прогресивною асиміляцією називається явище, коли попередня фонема впливає на наступну. Регресивна асиміляція в сучасній українській мові буває:

1) за дзвінкістю і глухістю приголосних;

2) за місцем і способом творення їх;

3) за м'якістю і твердістю вимови їх.

Дисиміляція – це розподібнення звуків,фонетичне явище протилежнеасиміляції. В основному полягає у втраті чи набутті проривності, найчастіше регресивна і часткова. къто >кто >хто [кт]>[хт] – дисим, регрес., част., за способом творення, закріпл. на письмі. м¼рочьникъ – чьн > [чн]>[шн] – втрачається елемент зімкненості, дисим., регрес., част., контактна, за способом творення, закр. на письмі, також у словах сердешний, бідолашний, соняшник, рушник,

6. Орфографія - система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі усного мовлення на письмі.

Основним поняттям орфографії є орфограма. Орфограма - написання, яке відповідає певному орфографічному правилу: орфограма апостроф, знак м'якшення тощо.

Орфографічне правило - це коротка рекомендація для певного способу написання, визначена і закріплена мовною нормою.

В основу української орфографії покладено два головні принципи - фонематичний і морфологічний. Крім того, певну роль відіграють також історичний (або традиційний) і смисловий принципи.

В основі орфографії лежить графіка. Орфографічні правила, як складова частина систе­ми письмових норм літературної мови, повинні бути єдині для всіх, хто користується даною мовою. Єдність і обов'язковість орфографії для всіх полегшує спілкування людей за допомогою літературної мови.

В українській мові м*якість приголосних на письмі позначають:

1)буквою ь (м*який знак) :січень,льодовий;

2) буквами я,ю,є ,коли вони стоять після м*якого приголосного :синє,пісня.

3)буквою і :ліс, сірий;

Апостроф в українській мові вживається перед літерами я, ю, є, ї, коли вони позначають сполучення приголосного [й] з голосними [а], [у], [е], [і] після твердих приголосних.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншогоприголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім'я, м'ята, торф'яний, черв'як. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв'язок, підв'ялити, обм'яклий, розв'ючувати.

Після твердого р у кінці складу: подвір'я, сузір'я, на узгір'ї, з матір'ю, кур'єр, пір'їна. Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів:без'язикий, від'єднати, з'ясувати, над'їдений, над'ярусний, роз'ятрити, , але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.

Після к у словах Лук'ян, і похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янівка тощо.

У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох'ярусний, чотирьох'ярусний, дит'ясла.

Апостроф не ставиться:

Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: торф'яний, черв'як, верб'я).

Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

У словах іншомовного походження у злитній вимові: резюме, бюджет, бюро.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.

Апостроф не пишеться:

Коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро,