19. №1 Прикметник

Відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого цей прикметник залежить у словосполученні чи реченні.

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду і м'яку.

Тверда група прикметників До твердої групи належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, безробітний, бідолашний, величний, веселий, весняний, відповідний, гіркий,

глухий;б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа - -їв), -ин (після голосного та апострофа - -їн), які в називному відмінку однини чоловічого роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андріїв, батьків, Галин, дідів, доччин, Ігорів, нянин, шевців;в) усі короткі форми прикметників: варт, винен, годен (згоден), готов, жив, здоров, зелен, ладен, певен, повен, повинен, прав, рад, ясен.

М'яка група прикметників До м'якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м'який приголосний -н- і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (після голосного — -їй): безодній, будній, верхній, весінній, вечірній, всесвітній (кругосвітній), городній;б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній, давнішній, домашній, завтрашній, зовнішній, колишній;в) відносні прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.

Зразки відмінювання прикметників

Однина
Тверда група
	Чол. рід	Середн. рід	Жін. рід
Н.	нов-ий	нов-е	нов-а
Р.	нов-ого	нов-ого	нов-ої
Д.	нов-ому	нов-ому	нов-ій
Зн.	= Н. або Р.	нов-е	нов-у
Ор.	нов-им	нов-им	нов-ою
М.	...нов-ому (-ім)	...нов-ому (-ім)	...нов-ій

Н.	батьк-ів	батьков-е	батьков-а
Р.	батьков-ого	батьков-ого	батьков-ої
Д.	батьков-ому	батьков-ому	батьков-ій
Зн.	= Н. або Р.	батьков-е	батьков-у
Ор.	батьков-им	батьков-им	батьков-ою
М.	...батьков-ому (ім)	.. .батьков-ому (ім)	...батьков-ій
М´яка група
Н.	давн-ій	давн-є	давн-я
Р.	давнь-ого	давнь-ого	давнь-ої
Д.	давнь-ому	давнь-ому	давн-ій
Зн.	= Н. абоР.	давн-є	давн-ю
Ор.	давн-ім	давн-ім	давнь-ою
М.	...давнь-ому (-ім)	...давнь-ому (-ім)	...давн-ій
Множина
	Тверда група		М´яка група
Н.	нов-і	батьков-і	давн-і
Р.	нов-их	батьков-их	давн-іх
Д.	нов-им	батьков-им	давн-ім
Зн.	= Н. або Р.	= Н. або Р.	= Н. або Р.
Ор.	нов-им	батьков-им-и	давн-іми
М.	...нов-их	...батьков-их	...давн-іх

№2 За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні. Якісні прикметники позначають ознаку предмета, яка може бути виражена більшою чи меншою мірою: широкий (ширший) шлях, стрункий (стрункіший) юнак, гарний (найгарніший) день. Відносні прикметники позначають ознаку предмета стосовно інших предметів або явищ: дерев'яний стіл, золотий перстень Сдо матеріалу,), зимовий ранок, тижневий термін (др часу), міські вулиці, прибережна трава (до місця). Якісні й відносні прикметники відповідають на питання Який? яка? яке? які? Присвійні прикметники позначають належність чогось особі або тварині: Оленин зошит, Андрієва сорочка, братове слово, лисячий хвіст. Такі прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї? Присвійні прикметники, утворені від іменників — власних назв, пишемо з великої літери: Сергіїв олівець, Софіїн вінок, Шевченкова поема.

ТВОРЕННЯ ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тварин.

Від іменників І відм. - назв людей - присвійні прикметники творяться за

допомогою суфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]:

сестра - сестр-ин, баба - баб-ин, Ольга - Ольж-ин, тітка - тітч-ин, Солоха - Солош-ин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін (на письмі -їн): Лідія - Ліді-їн, Євдокія - Євдокі-їн.

Від іменників ІІ відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов, -ев (-єв): а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -

ів/-ов: дядько - дядьк-ів, дядьк-ов-ого; б) якщо прикметник утворено від іменника м'якої чи мішаної групи, то

відбувається чергування -ів (-їв)/ - ев (-єв): Андрій - Андрі-їв, Андрі-єв-ого; лікар -

лікар-ів, лікар-ев-ого. Від назв тварин прикметники із значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин, -ін (на письмі -їн):

бджол-ин-ий, пташ-ин-ий, орл-ин-ий, змі-їн-ий, солов'-їн-ий; чи суфіксів -ач, -яч: соб-

ач-ий, кач-ач-ий, тел-яч-ий, свин-яч-ий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного

твірної основи та додаванням закінчення -ий:

вовчий, овечий.

ТВОРЕННЯ ВІДНОСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Літери о, е (є), и, і у прикметникових суфіксах

-ов-, -ев- (-єв-), -ичн-, -ічн- (-їчн-)

Суфікс -ов- пишеться у прикметниках: 1) після літер, що позначають тверді приголосні (крім шиплячих): квітковий, лозовий.

2) після літер, що позначають шиплячі *ж+, *ч+, *ш+ суфікс -ов- пишеться якщо наголос

падає на закінчення слова: борщовий, маршовий.

Суфікс -ев- пишеться у прикметниках після літер, що позначають м'який

приголосний (яблуневий) та шиплячі *ж+, *ч+, *ш+, якщо наголос падає на основу слова: смушевий. Суфікс -єв- пишемо:

1) у прикметниках, утворених від іменника з основою на *й+: радій – радієвий; 2) після подвоєних літер, що позначають подовжений м'який приголосний: миттєвий.

№3 Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називаються складними, наприклад: народногосподарський, промислово-торговельний, повітряно-реактивний, дослідно-показовий, інженерно-будівельний, англо-російсько -український.

Елементи складних прикметників об'єднуються сурядним або підрядним зв'язком. За сурядним способом зв'язку основи, з яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні {торговельно-комерційний, фінансово-економічний). За підрядним способом одна основа синтаксично залежить від іншої {великопанельний, багатогалузевий, багаторічний, морозотривкий, малопродуктивний, малоприбутковий) .

У складних прикметниках під час поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, одновесловий, багатообіцяючий, вічнозелений тощо.

Пишуться разом:

прикметники, утворені сполученням основ прикметника й іменника: внутрішньоринковий, зовнішньоторговельний, сухопутний, різноякісний, зовнішньополітичний;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і прикметника: кредитоспроможний, суднопідіймальний, лісопромисловий, зимостійкий, шовкопрядильний, повітроплавальний;

прикметники, утворені сполученням основ прислівника і прикметника: великопромисловий, великоваговий, малопотужний, багатосерійний;

прикметники, утворені сполученням основ числівника й іменника: п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, стокілометровий;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і дієслова: водолікувальний, грязелікувальний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний;

складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників: поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковно-слов 'янський та ін.

Пишуться через дефіс:

складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ: офіційно-діловий, ощадно-позичковий, науково-технічний, промислово-інвестиційно-будівельний, синьо-біло-червоний;

складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: кисло-солодкий, добродушно-хитрий, гіркувато-солоний; б) відтінки й поєднання кольорів: чорно-білий, яскраво-ліловий, блідо-рожевий, жовтувато-червоний, фіолетово-сірий, ізумрудно-зелений, біло-блакитний (але жовтогарячий — один колір);

складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементів: літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука);

20. Числівник - це самостійна повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або кількість предметів чи їх порядок під час підрахунку. Числівники відповідають на питання скільки? скількох? котрий? котра? котрі? тощо. Наприклад: 1. "Словник української мови" охоплює словесне багатство української літературної мови від І. Котляревського до наших днів, він містить близько ста тридцяти шести тисяч слів (3 журналу). 2. А вечір ясний задивився на четверо синіх очей (В. Сосюра). З.Девять ділиться на три.

Своє лексичне значення числівники виражають в граматичній категорії відмінка, тобто вони змінюються за відмінками (це їх постійна морфологічна ознака). За числами змінюється лише числівник один -одні. Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретну кількість предметів, не мають граматичного роду, крім числівників: один, одна, одно, два - дві, обидва - обидві.

Числівники, що означають порядок предметів під час підрахунку, змінюються за відмінками, числами і родами.

V реченні числівники виконують різноманітні функції. Сполучаючись з іменниками, вони у формі називного відмінка виконують роль підмета, а в непрямих - роль означення: Через левади та городи два куми йшло з весілля до господи (Л. Глібов). На роздоріжжі під сімома вітрами стояло місто (3 журналу). У першому реченні сполучення два куми виступає підметом, у другому числівник сімома - означення до іменника вітрами. Числівник може виконувати роль іменної частини складеного присудка: Два на сім - чотирнадцять.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.

Кількісними є числівники, що означають абстрактно - математичне число або кількість предметів і відповідають на питання скільки?: два, три, десять, тридцять чотири, п 'ятеро, одна друга тощо.

Кількісні числівники поділяються на кілька груп: власне кількісні, кількісно-дробові, кількісно-збірні та неозначено кількісні.

Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п 'ять гектарів, двадцять зошитів, двісті п ятдесят днів.

Кількісно-збірні (або просто збірні) позначають певну кількість як неподільну, нечленовану сукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро і тридцятеро, а такожобидва, обоє, обидві.

Збірні числівники обмежено сполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:

* множинними іменниками: четверо воріт, п'ятеро саней, двоє ножиць;

* іменниками чоловічого і спільного роду на позначення істот: троє друзів, тридцятеро козаків, двоє пасажирів, п 'ятеро сиріт.

o іменниками середнього роду - назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;

o іменниками середнього роду - назвами малих за віком істот: четверо лошат, цуценят, качат.

Кількісно-дробові (чи просто дробові) числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілою: три п 'ятих, дві третіх. Кожен дробовий числівник складається із кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового (у знаменнику). Дробові числівники можуть поєднуватися із власне кількісними, що позначають число цілих одиниць: одна ціла три п 'ятих, шість цілих одна третя. До дробових зараховують також числівник півтора, півтори, півтораста.

Неозначено-кількісні числівники вказують на невизначену, нефік-совану кількість: багато (небагато), мало (немало), чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, кількасот, стільки, скільки.

Неозначені числівники мало, чимало, багато співзвучні із прислівниками, а числівники стільки, скільки - із займенниками. їх належність до тієї чи іншої частини мови визначається на основі контексту: Я багато читаю (прислівник); Багато прилетіло птахів (числівник).

Порядкові числівники означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий?: восьмий, шістдесят сьомий, дві тисячі шостий.

Поєднуючись з іменниками, порядкові числівники узгоджуються з ними у роді, числі й відмінку.

Забудовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Простими називаються числівники, що складаються з однієї основи. До них належать:

o назви чисел першого десятка: один - десять, а також сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд та нуль;

o збірні числівники: обоє, двоє - десятеро;

o неозначено-кількісні числівники: кілька, декілька, багато (небагато);

o порядкові числівники, похідні від простих кількісних: перший -десятий, тисячний.

Складними називаються числівники, що складаються з двох основ. До них належать:

o назви чисел другого десятка: одинадцять - дев 'ятнадцять;

o назви сотень: двісті - дев 'ятсот;

o збірні числівники: обидва, обидві, одинадцятеро - двадцятеро, тридцятеро;

o дробові числівники: півтора, півтори, півтораста;

o неозначено-кількісні числівники: кільканадцять, кількадесят, кількасот;

o порядкові числівники, похідні від складних кількісних: одинадцятий - двадцятий.

Складеними називаються числівники, що складаються з двох і більше простих і складних числівників: сто двадцять три, три цілих і сім десятих, вісімдесят чотири.

Особливості відмінювання кількісних числівників

Кількісні числівники мають розгалуджену систему відмінювання, яку можна представити у вигляді кількох основних типів.

І тип відмінювання: числівник один відмінюється за відмінками й числами, в однині - за родами.

	Однина			Множина
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	один	одне (одно)	одна	одні
р.	одного		однієї (одної)	одних
Д-	одному		одній	одним
3.	одного	одне (одно)	одну	одні
0.	одним		однією (одною)	одними
м.	(на) одному		(на) одній	(на) одних

II тип відмінювання: числівники два (родове розрізнення наявне у називному й знахідному відмінках),три, чотири, збірні двоє, обидва, обидві, обоє, троє, четверо.

	Однина			Множина
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий РІД
Н.	два	два	дві	три	чотири
р.	двох			трьох	чотирьох
Д-	двом			трьом	чотирьом
3.	два	два	дві	трьох	чотирьох
о.	двома			трьома	чотирма
м.	(на) двох			(на) трьох	(на) чотирьох

III тип відмінювання: числівники від п 'яти до двадцяти, тридцять, шістдесят - вісімдесят, збірні - від п ятеро і далі, неозначено-кількісні - багато, небагато, кілька, декілька.

н.	п'ять	сім	вісім	шістнадцять	шістдесят
р.	п 'яти, п 'ятьох	семи, сімох	восьми, вісьмох	шістнадцяти, шістнадцятьох	шістдесяти, шістдесятьох
д.	п 'яти, п 'ять ом	семи, сімом	восьми, вісьмом	шістнадцяти, шістнадцятьом	шістдесяти, шістдесятьом
3.	як Н. або Р.
о.	п 'ятьма, п 'ятьома	сьома, сімома	вісьма, вісьмома	шістнадцятьма, шістнадцятьома	шістдесятьма, шістдесятьома
м.	(на)п 'яти, п 'ятьох	семи, сімох	восьми, вісьмох	шістнадцяти, шістнадцятьох	шістдесяти, шістдесятьох

Запам'ятайте! У складених числівниках на позначення десятків (п ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят) за відмінювання змінюється лише друга частина (перша частина змін не зазнає: п 'ятдесяти, вісімдесятьом, на сімдесяти (сімдесятьох).

IV тип відмінювання: числівники сорок, дев 'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають закінчення -а.

Н.	сорок	дев 'яносто	сто
р.	сорока	дев 'яноста	ста
д.	сорока	дев 'яноста	ста
3.	сорок	дев 'яносто	сто
о.	сорока	дев 'яноста	ста
м.	(на) сорока	(на) дев 'яноста	(на) ста

V тип: числівники назви сотень.

Н.	двісті	п 'ятсот	вісімсот
р.	двохсот	п 'ятисот	восьмисот
д.	двомстам	п 'ятистам	восьмистам
3.	двісті	п 'ятсот	вісімсот
о.	двомастами	п 'ятьомастами, п 'ятьмастами	вісьмастами, вісьмомастами
м.	(на) двохстах	(на) п ятистах	(на) восьмистах

Увага! У складних числівниках на позначення сотень змінюються обидві складові частини.

VI тип відмінювання: числівники тисяча, нуль, мільйон, мільярд відмінюються як іменники відповідної відміни та групи: тисяча як іменник першої відміни мішаної групи, мільйон, мільярд як іменники другої відміни твердої групи, нуль - м'якої.

н.	тисяча	нуль	мільйон	мільярд
р.	тисячі	нуля	мільйона	мільярда
Д-	тисячі	нулю	мільйону	мільярду
3.	тисячу	нуль, нуля	мільйон, мільйона	мільярд, мільярда
0.	тисячею	нулем	мільйоном	мільярдом
м.	(на) тисячі	(на) нулю	(на) мільйоні	(на) мільярді

VTН тип відмінювання: складені кількісні числівники, в яких відмінюється кожна складова частина.

н.	п ятдесят дев ять	тисяча сім
Р.	п 'ятдесяти дев 'яти, п 'ятдесятьох дев 'ятьох	тисячі семи, сімох
д.	п ятдесяти дев 'яти, п 'ятдесятьом	тисячі семи, сімом дев 'ятьом
3.	як Н. або Р.	тисячу сім, сімох
0.	п ятдесятьма дев ятьма, п 'ятдесятьома дев 'ятьома	тисячею сьома, сімома
м.	(на) п ятдесяти дев 'яти, п 'ятдесятьох дев ятьох	(на) тисячі семи, сімох

VI] тип відмінювання: у дробових числівниках поєднано два типи відмінювання - чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник - як порядковий.

н.	одна третя	чотири цілих три шостих
Р.	однієї (одної) третьої	чотирьох цілих трьох шостих
Д-	одній третій	чотирьом цілим трьом шостим
3.	одну третю	чотири цілих три шостих
0.	однією третьою	чотирма цілими трьома шостими
м.	(на) одній третій	(на) чотирьох цілих трьох шостих

Увага! Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.

Особливості відмінювання порядкових числівників

1. Порядкові числівники відмінюються так само, як і прикметники -за родами, числами, відмінками. Числівник третій - як прикметник м'якої групи, усі інші - як прикметники твердої групи.

2. У складених порядкових числівниках відмінюється лише остання складова частина.

	Однина			Множина
	чоловічий рід	середній рід	жіночий рід
н.	перший	перше	перша	перші
р.	першого	першого	першої	перших
Д-	першому^	першому	першій	першим
3.	як Н. або Р.
О.	першим	першим	першою	першими
м.	(на) першому	(на) першому	(на) першій	(на) перших
	Однина				Множина
	чоловічий рід	середній рід	жіночий рід
н.	третій	третє	третя		треті
р.	третього		третьої		третіх
д.	третьому		третій		третім
3.	як Н. або Р.
о.	третім		третьою		третіми
м.	(на) третьому, третьому		(на) третій		(на) третіх

H. тисяча дев 'ятсот вісімдесят п ятий Р. тисяча дев 'ятсот вісімдесят п 'ятого Д. тисяча дев 'ятсот вісімдесят п 'ятому 3. тисяча дев 'ятсот вісімдесят п 'ятий О. тисяча дев 'ятсот вісімдесят п 'ятим

М. (на) тисяча дев 'ятсот вісімдесят п 'ятому

Синтаксичні зв'язки числівників з іменниками

I. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі, відмінку: один друг, одне життя, одна хвилина, одні люди.

Запам'ятайте! Числівник одні сполучається лише з іменниками, що мають форму множини: одні канікули, одні ножиці.

2. Після числівників два, обидва, три, чотири іменники вживаються у формі називного відмінка множини, але з наголосом родового відмінка однини: дві книжки, три товариші, чотири столи (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири).

Запам'ятайте! Числівники два, три, чотири не сполучаються з іменниками:

o що не підлягають підрахунку: турбота, гордість, людяність;

o що вживаються лише в множині: кошти, гроші;

o IV відміни: теля, лоша.

3. Числівники у називному і знахідному відмінках п 'ять - десять, назви десятків, сотень, а також збірні, неозначено-кількісні числівники у називному і знахідному відмінках вживаються з іменниками у формі родового відмінка множини: п'ять сестер, п 'ятнадцять столів, шістдесят учнів, двоє коней, багато виборців. В усіх інших непрямих відмінках числівник узгоджується з іменником: п 'ятьом сестрам, п 'ятнадцятьма столами, шістдесятьох учнів, двох коней, багатьом виборцям.

4. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль потребують іменників родового відмінка множини: тисяча жителів, мільйон кілометрів, мільярд років, нуль одиниць.

5. Керування складених числівників визначається останнім словом: двадцять один студент, двадцять два студенти, двадцять п 'ять студентів.

6. Із дробовими числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка однини: одна шоста аркуша, одна друга кілометра, три п 'ятих урожаю.

7. У мішаних дробах, складовою одиницею яких є елемент з половиною, з четвертиною, характер керування визначається цілою частиною: один з половиною метр, два з половиною кілометри.

Однак у мішаних дробах іменником керує дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: три і одна п 'ята метра, шість і п 'ять десятих відсотка.

8. Числівники півтора, півтори поєднуються з іменником у родовому відмінку однини, а числівникпівтораста - у родовому множини: півтора місяця, півтори хвилини, півтораста сторінок.

9. Порядкові числівники перебувають з іменниками у синтаксичному зв'язку повного узгодження: п 'ятийрік, п 'ята сторінка, п 'яте сторіччя.

10. Іменники, що мають множинну форму (окуляри, двері), вживаються із збірними числівниками: двоє окулярів, троє дверей.

Якщо потрібно вказати на велику кількість предметів (23,142), то із множинними іменниками допускається вживання слів штука, пара: купили двадцять три штуки окулярів, завезли сто сорок дві пари чоловічого взуття.

11. У датах назви місяців уживаються лише у родовому відмінку: перше лютого, одинадцяте вересня, двадцять третє листопада.

21. Займенником називається частина мови, яка узагальнено вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. У процесі мовлення значення займенників конкретизується через контекст. За значенням і граматичними ознаками займенникові слова неоднотипні. вони поділяються на три групи: І) узагальнено-предметні, 2) узагальнено- якісні та 3) узагальнено-кількісні. Узагальнено-предметні займенники співвідносяться з іменниками. Вони дають вказівку на предмети і характеризуються спільними з іменниками граматичними ознаками: віднесеністю до одного з трьох граматичних родів (він, вона, воно) або від­ сутністю формального показника роду (я, ти) чи вираженням його через синтаксичні зв’язки (що упало? хто прийшов? що таке? хто такий? хто така *)’, синтаксично незалежним значенням числа (я — ми. ти ви), що виражається суплетивними фор­мами або контекстуально (хто такі?) і зрідка флексіями (він. вона, воно, вони); зміною за відмінками. Узагальнено-якісні займенники дають вказівку на ознаки і за граматичними зна­ченнями співвідносяться з прикметниками: вони змінюються за родами, числами і відмінками. Узагальнено-кількісні займенники вказують на кількість (стільки, скільки) або порядок предметів при лічбі (котрий) і за морфологічними ознаками співвідносяться з числівниками. Слова стільки і скільки змінюються за відмінками, а котрий — за відмінками, родами і числами. У реченні займенники, що вказують на предмети, виступають підметом або додат­ком, зрідка — обставиною.

Відмінювання займенників.

Частина займенників відмінюється як прикметники. Напр.: наш, всякий, інший, кожний, їхній.

Займенники стільки і скільки відмінюються як числівник два.

Інші займенники мають три типи відмінювання:

1. я, ти, ми, ви, себе;

2. він, вона, воно, вони;

3. мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

Особливістю відмінювання 1 групи є те, що в непрямих відмінках спостерігається явище суплетивізму (творення форм слова чи нових слів від інших основ): я-мене, ми-нас.

У другій групі характерним є поява початкового Н після прийменника та в орудному відмінку: він - у нього, ним, вона - про неї, нею.

 У відмінюванні займенників мій, твій, свій, той, весь найбільше розбіжностей у чоловічому роді, менше – в жіночому та в множині: мій-мого-моєму, моя-моєї-моїй.

22. Прислівник, його значення і роль у реченні. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння якісних прислівників. Омонімічні форми прислівників і конструкцій іменників з прийменниками, займенників з прийменниками. Творення і правопис.

Прислівник - це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки:міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос.

Прислівники найчастіше залежать від дієслів, дієприкметників, дієприслівників, прикметників та інших прислівників, виконуючи в реченні роль обставини: Здалеку (звідки?) повіяло вогкістю, недалеко була мета (Ю. Яновський).

Вступаючи у смислові зв'язки з іменником, прислівники виконують синтаксичну роль означення: Щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у Марка тільки в розмовах (яких?) віч-на-віч з Аркадієм (О. Копиленко).

Прислівники можуть виступати головним членом односкладного речення: Матері кожної дитини жаль (Нар. творч.).

Розряди прислівників за значенням

За значенням виділяють такі розряди прислівників:

— способу дії (як? у який спосіб?): швидко, добре, верхи, по-українськи;

— міри і ступеня дії (скільки? наскільки? якою мірою?): багато, мало, дуже, двічі, надвоє, зовсім;

— місця (де? куди? звідки?): там, тут, туди, додому, здалеку;

— часу (коли? з якого часу? до якого часу?): сьогодні, нині, відтепер, зранку, доти, довіку;

— причини (чому? через що? з якої причини?): згарячу, спросоння, спересердя, зозла;

— мети (для чого? з якою метою? навіщо?): наперекір, навмисне, назло, нащо.

Ступені порівняння прислівників

Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е:швидкий — швидко, добрий — добре.

Ступенів порівняння два: вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки.

Кожен зі ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.

Проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого прислівникового суфікса -е: холодно — холодніше, весело — веселіше.

При додаванні суфікса -ш- у складі прислівників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються буквами жч і щ. У вищому ступені прислівників літерами г, ж, з перед суфіксом -ш-змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені: погано — гірше, багато — більше, гарно — краще, мало — менше.

Значення вищої міри ознаки може підсилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди: ще сильніше, куди швидше.

Проста форма найвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-:холодніше — найхолодніше, гірше — найгірше.

Для підсилення можуть вживатися префікси як-і що-: якнайкраще, щонайсильніше.

Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного прислівника:

— для вищого ступеня — слів більш, менш: більш популярно, менш вправно;

— для найвищого ступеня — слів найбільш, найменш: найбільш часто, найбільш густо.

Способи творення прислівників різні.

1. Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.

2. Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.

3. Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.

4. Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).

5. Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.

6. Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).