104. Правове виховання учнів в сучасній школі.

За О.Ф.Скакун, правове виховання – це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Правова культура та правова свідомість є результатом правового виховання, тому від точного визначення мети та завдань правового виховання залежить культура особистості.

Правове виховання впливає не тільки на свідомість, а й формує переконання і потреби суворого дотримання закону, права, поваги до законних інтересів інших осіб і організацій, ініціативного використання кожним громадянином своїх прав і обов’язків. У кінцевому підсумку саме реальні справи, вчинки у сфері правових відносин стають критерієм і показником ефективності правового виховання.

Головна мета правового виховання – зацікавити учнів правознавством, озброїти їх уміннями діяти в життєвих ситуаціях відповідно до вимог правових норм, ознайомити з юридичною системою, роллю права в житті суспільства, формувати інтерс та мотивацію до застосування законодавства в різних правових ситуаціях, отже, формувати високий рівень правової свідомості.

Для досягнення цієї мети необхідно ознайомити учнів з юридичною системою, основними галузями права, сформувати інтерес до законодавства, забезпечити практичне розуміння права, прийняття правових цінностей та принципів у власний внутрішній світогляд. Сформувати знання понять таких, як права людини, законність та правопорядок, правові відносини, конституція України; сприяти вихованню активної громадської позиції та сформувати навички соціально-активної правомірної поведінки, навчити дітей вміти орієнтуватися в різних правових ситуаціях, користуючись нормами права, аналізувати політико-правові процеси та події в українському суспільстві.

Предметом правового виховання є формування правосвідомості та правової поведінки (правових стосунків) особистості і відповідна її готовність діяти в рамках закону.

Н.Н.Кондрашков, досліджуючи правове виховання, вважає, що воно, як і інші види виховання, здійснює три головні функції: пізнавальну, спрямовану на підвищення рівня юридичних знань, правової обізнаності, поінформованості; оцінну, пов’язану з оцінкою своїх поглядів у відношенні до норм права і спрямовану у кінцевому підсумку на формування поваги до закону; регулятивну, спрямовану на забезпечення правомірної поведінки, охорони і підтримки правопорядку. Звідси і завданнями правового виховання є: поширення юридичних знань, підвищення їх рівня, формування поваги до закону і досягнення правомірної поведінки, підтримка правопорядку і розвиток соціально-правової активності. Ці завдання пов’язані один з одним. Їх можна об’єднати в одне головне завдання – домагатися сплаву знань, переконань і дій.

Специфічною особливістю правового виховання у вищих педагогічних начальних закладах порівняно з іншими освітніми установами є те, що окрім глибоких і міцних правових знань, високого рівня правової свідомості і правомірної соціально-активної поведінки, майбутні учителі мають засвоїти прийоми, методи і форми правового виховання учнів, опанувати уміннями попереджувати злочинність серед неповнолітніх.

Стосовно право виховної роботи у вищих закладах освіти потрібно зазначити, що необхідно поєднувати портове і моральне виховання, бо ці поняття мають спільну основу. І право, і мораль спрямовані на врегулювання поведінки людей у відповідності із визначеними нормами та принципами поведінки. Так, принципи і норми моралі мають загальний характер, охоплюють всі сторони суспільного життя і регулюють взаємовідносини між людьми, їхнє ставлення до суспільства і держави. Ці моральні норми лежать в основі права і правових відносин. З іншого боку, приймаючи закони і підзаконні акти, наша держава поєднує в суспільній вимозі не тільки виконання правових норм, а й поважне до них ставлення, що є важливою складовою моральної поведінки.

Правове виховання учнів є невід’ємною складовою загального виховання і має на меті формування у них правової свідомості, правової культури, закріплення правової поведінки. Правове виховання учнів здійснюється відповідно до принципів науковості та систематичності і являє собою цілеспрямовану роботу по формуванню певної системи правових знань, вмінь і навичок, формуванню правового мислення, правових почуттів. До основних форм правового виховання належать правова освіта (навчання), просвіта, практика, популяризація, агітація і, як кінцевий результат, – формування правомірної соціально активної діяльності. Для досягнення мети використовуються традиційні методи правового виховання: методи систематичності, послідовності, доступності, науковості, поєднання теорії з практикою.

Під час навчально-виховного процесу формуються правові переконання у соціальній корисності нормативних актів, виховується установка правової відповідальності, соціально активна громадянська позиція.

Результати правового виховання будуть найбільш ефективними за умови співробітництва вчителів і учнів, проведення тематичних бесід, політико-правових дебатів, конкурсів на кращу наукову роботу з правової тематики, соціально-екологічний проект тощо.

З метою запобігання правопорушенням доцільно проводити цикли лекцій працівників правоохоронних органів. Під час годин спілкування слід роз’яснювати окремі положення чинного законодавства щодо формування вучнів відповідального ставлення до виконання своїх обов’язків, як суб’єктів навчально-виховного процесу. З метою формування високого рівня правового інтелекту необхідно заохочувати учнів до безперервного отримання правової інформації, використовуючи інформаційні технології, мережу Інтернет.

Для досягнення правовиховних цілей необхідно переконувати учнів в значущості юридичних норм для досягнення законності та правопорядку в суспільстві. Необхідно включати в правові бесіди питання, що стимулюють міркування учнів над особистим значенням тієї чи іншої норми права, наприклад, можна запропонувати наступні питання: «Які норми права регулюють особисті права громадян?», «Які норми потребують удосконалення та механізми реалізації?»